Miles Magister
| Miles Magister | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | навчально-тренувальний літак |
| Перший політ: | 20 березня 1937 |
| Прийнятий на озброєння: | 1937 |
| Знятий з озброєння: | 1948 |
| Період використання: | 1937–1948 |
| На озброєнні у: |
 Королівські ПС Великої Британії |
| Розробник: | Miles Aircraftd |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Miles Aircraft |
| Всього збудовано: | 1303 |
| Конструктор: | Фредерік Джордж Майлз |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 198 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 212 км/год |
| Дальність польоту: | 612 км |
| Практична стеля: | 5485 м |
| Довжина: | 7,51 м |
| Висота: | 2,03 м |
| Розмах крила: | 10,31 м |
| Площа крила: | 16,35 м² |
| Порожній: | 583 кг |
| Максимальна злітна: | 862 кг |
| Двигуни: | 1 × De Havilland Gipsy Major |
| Тяга (потужність): | 130 к.с. |
|
| |
Miles Magister у Вікісховищі | |
Майлз Магістер (англ. Miles Magister) — британський навчальний літак часів Другої світової війни. Інтенсивно використовувався в ВПС країн Британської співдружності для початкового навчання пілотів літаків і планерів, але також як літак зв'язку для вищого офіцерського складу ескадрилей.
Це був перший навчальний моноплан в Королівські ВПС, використовувався протягом всієї війни не менш ніж в 16 авіаційних школах аж до 1948 року. Після списання з військової авіації продовжував використовуватись в льотних клубах.
Створення і виробництво[ред. | ред. код]
В 1936 році Міністерство авіації Великої Британії звернулось до компанії Miles Aircraft з специфікацією T.40/36 на створення наступника до їхнього навчального біплану Miles Hawk Trainer. Новий літак був першим навчальним монопланом прийнятим на озброєння. Окрім цього «Магістер», який був дерев'яної конструкції з фанерною обшивкою, зміг пройти через тодішню політику Міністерства авіації про приймання на озброєння виключно металевих літаків.
Порівняно з Hawk Trainer літак отримав більші кабіни, а також можливість для польоту в сліпу по інструментах. Згодом було видано нову специфікацію T.37/37 спеціально заточену під літак, а вже 20 березня 1937 року перший Miles M.14 Magister піднявся в повітря. Серійні літаки не відрізнялись від прототипа і вже в травні почали надходити на озброєння.
_(33207957533).jpg)
В процесі експлуатації було виявлено, що «Магістер» не міг вийти зі штопору, що і проявилось в ряді неприємних аварій (зокрема так було втрачено перший прототип). Для вирішення проблеми було піднято горизонтальні проблеми хвоста, перероблено задню частину фюзеляжу, а також додано горизонтальні «анти-штопорні» планки. Як виявилось цих рішень було замало для вирішення проблеми і згодом було перероблено кіль і подовжено крила. Цей літак отримав окреме позначення M.14A Magister. Окрім цього в школах часто знімали стандартні обтічники шасі, оскільки за них забивалось болото.
Виробництво тривало з 1937 по 1941 роки, і пік досягав 15 літаків за тиждень. Загальний контракт від Міністерства авіації склав 1229 літаків, але крім цього «Магістер» виготовлявся на експорт. Зокрема 42 літаки отримав Єгипет, 2 — Нова Зеландія, 15 — Ірландія, 4 — Туреччина. Остання також купила ліцензію на виробництво і локально виготовила близько 100 літаків. Цивільні оператори також викупили деяку частину літаків до війни, і після війни багато військових літаків було продано в цивільне користування.[1]
Військове використання[ред. | ред. код]
На службі Королівських ВПС «Магістер» проявив як необхідний навчальний літак. Через схему низькоплана він підходив для тренувань пілотів винищувачів. Побоюючись німецького вторгнення на острови в червні 1940 року близько 15 «Магістрів» були обладнані підвісами для перенесення восьми 11-кг бомб, але в ролі штурмовика жоден не використовувався.
Окрім тренувальних польотів «Магістер» використовувався для різних експериментів, зокрема в 1941 році було проведено експеримент з буксиром планера оснащеного бомбою для збільшення бомбового навантаження бомбардувальників. Експеримент в цілому був вдалий, але практично не використовувався через зростання виробництва важких бомбардувальників.[1]
«Магістри» використовувались в багатьох льотних школах, а також в армії і на флоті. В армійській авіації вони використовувались для навчання пілотів планерів, а також як літак комунікації наземних сил. Багато «Магістрів» також грали роль особистого транспорту офіцерів, зокрема 40 бойових ескадрилей мали «Магістри» саме в цій ролі.[2]
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[2]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 2 особи
- Довжина: 7,51 м
- Висота: 2,03 м
- Розмах крила: 10,31 м
- Площа крила: 16,35 м²
- Маса порожнього: 583 кг
- Максимальна злітна маса: 862 кг
- Двигун: De Havilland Gipsy Major
- Потужність: 130 к. с. (97 кВт.)
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 212 км/год (на висоті 305 м.)
- Крейсерська швидкість: 198 км/год
- Практична стеля: 5485
- Дальність польоту: 612 км
Література[ред. | ред. код]
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Miles Magister
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Monday, 1984, с. 168.
- ↑ а б Monday, 1984, с. 169.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
