Saro London
| Saro London | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | багатоцільовий летючий човен |
| Перший політ: | березень 1934 |
| Прийнятий на озброєння: | 1936 |
| Знятий з озброєння: | 1941 |
| Період використання: | 1936–1941 |
| На озброєнні у: |
 Королівські ПС Великої Британії Королівські повітряні сили Канади |
| Розробник: | Saunders-Roed |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Saunders-Roe |
| Всього збудовано: | 31 |
| Модифікації: | Saunders Severn |
| Екіпаж: | 6 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 206 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 249 км/год |
| Дальність польоту: | 1 800 км |
| Дальність польоту з ППБ: | 2 800 км |
| Практична стеля: | 6 100 м |
| Швидкопідйомність: | 6 м/с |
| Довжина: | 17,22 м |
| Висота: | 5,72 м |
| Розмах крила: | 24,38 м |
| Площа крила: | 132,4 м² |
| Порожній: | 5 035 кг |
| Споряджений: | 8 346 кг |
| Двигуни: | 2 × 9-циліндрових радіальних поршневих двигуни з повітряним охолодженням Bristol Pegasus X |
| Тяга (потужність): | 915 к.с. (682 кВт) |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | до 900 кг |
| Кулеметне озброєння: | 3 × 7,62-мм авіаційні кулемети Льюїса |
|
| |
Saro London у Вікісховищі | |
Саро Лондон (англ. Saro London) — британський двомоторний суцільнометалевий летючий човен-біплан з двокільовим оперенням. Літак був створений під керівництвом Г. Ноулера в КБ фірми «Саундерс Роу» як розвиток типу А.7 («Северн») — мав схожу конфігурацію, але дещо менші розміри. Особливістю конструкції літака стала можливість перевезення громіздких вантажів на горі фюзеляжу. Двигуни Saro London були встановлені на верхньому крилі.
Історія[ред. | ред. код]
Британський двомоторний летючий човен «Сандерс-Ро» (Саро) «Лондон» розроблявся відповідно до специфікації Міністерства авіації R.24/31, яка визначала за вимоги створення «багатоцільового патрульного літака відкритого моря». Основними критеріями визначалося забезпечення дальності польоту не менше ніж 1000 миль, можливості продовжувати політ на одному двигуні з 60 % корисного навантаження, а також низькі експлуатаційні витрати. Швидкісні характеристики для машин цього класу вважалися другорядними. «Лондон» і його сучасник «Супермарин Странраер» були останніми багатомоторними летючими човнами-біпланами, які надійшли на службу в Королівські ПС.
Розроблення замовленого літака під фірмовим індексом А.27 створювалося під керівництвом Г. Ноулера на основі раннього тримоторного гідроплану А.7 «Северн», що залишився в єдиному екземплярі. У конструктивному відношенні А.27 був суцільнометалевий півтораплан з верхнім крилом, піднятим на системі підкосів. Радіальні двигуни Bristol Pegasus II встановлювалися на передній кромці верхнього крила. Фюзеляж мав патентовану гофровану обшивку «Сандерс-Ро».
Літак мав двокільове оперення, що дозволяло розмістити у хвостовій частині фюзеляжу кулеметну установку з хорошими кутами обстрілу. Неординарним конструкторським рішенням стало розміщення вантажного майданчика зверху фюзеляжу (між верхнім і нижнім крилами), що дозволило перевозити великогабаритні вантажі — наприклад, авіадвигуни або торпеди.
У березні 1934 року прототип «Лондона» з 9-циліндровими радіальними двигунами Bristol Pegasus III М3 вийшов на випробування і здійснив перший політ. Результати виявилися цілком успішними, і Королівські ПС в 1935 — 36 роках замовили 30 гідролітаків у двох модифікаціях. Поставки завершилися до травня 1938 року.
Починаючи з 1936 року, модель «Лондон» Mk.II надійшла на озброєння 201-ї ескадрильї на авіабазі Калшот, замінивши «Саутгемптон». У жовтні 1936 року почалися поставки до 204-ї ескадрильї Королівських ПС на авіабазу Маунт Баттен, Плімут, також замінивши «Саутгемптон». Більше нових летючих човнів було доставлено тій же ескадрильї в 1937 році, щоб замінити «Перт», і у 202-й ескадрильї на авіабазі Калафрані, Мальта, де вони замінили застарілі «Скапа», а також літаки у 228-й ескадрильї у Пембрук-Док.
У 1937—1938 роках 204-та ескадрилья Королівських ПС використовувала п'ять «Лондонів», обладнаних допоміжними зовнішніми паливними баками, для далекого тренувального польоту до Австралії на святкування 150-ї річниці заснування колонії в Сіднеї, Новий Південний Уельс. У цій конфігурації вони мали запас ходу 2600 миль (4180 км).
На початок Другої світової війни «Лондони» перебували на озброєнні 201-ї ескадрильї, яка на той час дислокувалася у Саллом-Во на Шетландських островах, 202-ї ескадрильї в Гібралтарі, 240-ї ескадрильї в Інвергордоні. Ці літаки активно патрулювали Північне та Середземне моря. Деякі з них були оснащені додатковим паливним баком для збільшення радіусу польоту. Озброєння у вигляді авіабомб, глибинних бомб і морських мін загальною вагою до 907 кг могло перевозитися під нижніми крилами.
Поступово на заміну «Лондонам» надходили нові літаки, такі як «Гудзон», а ескадрильї, що патрулювали Атлантику та Середземне море, були переоснащені на «Сандерленди». Деякі «Лондони» були передані Королівським ПС Канади. До середини 1941 року всі були зняті з фронту.[1]
Основні модифікації[ред. | ред. код]
- Прототип — єдиний екземпляр
- London Mk.I — перший серійний варіант з двигунами Bristol Pegasus III М3 та дволопатеві гвинти. Пізніше модифікований на версію Mk II (10 од.)
- London Mk.II — використано потужніші двигуни Pegasus X 30 та встановлено чотирилопатеві гвинти (20 од.)
Тактико-технічні характеристики (London Mk.II)[ред. | ред. код]
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 6 осіб
- Довжина: 17,31 м
- Висота: 5,72 м
- Розмах крила: 24,38 м
- Площа крила: 132,38 м²
- Маса порожнього: 5035 кг
- Максимальна злітна маса: 8346 кг
- Двигуни: 2 × Bristol Pegasus X
- Потужність: 2 × 915 к. с. (682 кВт.)
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 249 км/год (на висоті 1905 м.)
- Крейсерська швидкість: 208 км/год
- Практична стеля: 6100 м.
- Дальність польоту: 1800 км
- Дальність польоту з ППБ: 2800 км
Озброєння[ред. | ред. код]
- Захисне:
- 1 × 7,7-мм кулемет Льюїса в верхній турелі
- 1 × 7,7-мм кулемет Льюїса в носовій турелі
- 1 × 7,7-мм кулемет Льюїса в хвостовій турелі
- Бомбове:
- до 907 кг бомб
Однотипні літаки за епохою, призначенням та конфігурацією[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ а б Monday, 1984, с. 180.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Saro London |
- Saunders-Roe A.27 London(англ.)
- Саро (Сандерс-Ро) «London»(рос.)
- Патрульная летающая лодка Saunders-Roe(рос.)
- Saro London. Боевое применение.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Burney, Allan. Flying Boats of World War 2 (The Aeroplane; & Flight Magazine Aviation Archive Series). London: Key Publishing Ltd., 2015. ISBN 978 1909786 110
- Green, William. War Planes of the Second World War, Volume Five: Flying Boats. London: Macdonald & Co. (Publishers) Ltd., 1962 (Fifth impression 1972). ISBN 0-356-01449-5.
- London, Peter. Saunders and Saro Aircraft Since 1917. London: Putnam (Conway Maritime Press), London, 1988. ISBN 0-85177-814-3.
- March, Daniel J. British Warplanes of World War II: Combat Aircraft of the RAF and Fleet AIr Arm, 1939—1945. Hoo, near Rochester, Kent, UK: Aerospace Publishing Ltd., 1998. ISBN 1-84013-391-0.
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||