Muse (мініальбом)

Muse
Виконавець	Muse
Дата випуску	11 травня 1998
Записаний	Sawmills Studio. Голант, граф. Корнуолл, Велика Британія. 1997 рік
Жанр	альтернативний рок
Мова	англійська
Лейбл	Dangerous Recordsd
Продюсер	Muse і Пол Рів
Хронологія Muse
Попередній Muscle Museum Наступний

Muse (англ. Муза) або The Muse EP — дебютний мініальбом англійського рок-гурту Muse, що вийшов 1998 року.

Альбом було записано в серпні 1997 року в студії Sawmills в Корнуоллі, яка належала британському музичному підприємцю Деннісу Сміту. Десять пісень мали стати частиною першого професійного демозапису рок-гурту Muse, але результат вийшов настільки вдалим, що чотири пісні було вирішено видати мініальбомом на лейблі Сміта Dangerous Records.

Однойменний мініальбом вийшов 11 травня 1998 року накладом у 999 примірників та містив композиції «Overdue», «Cave», «Coma» та «Escape», що найчастіше порівнювалися з творчістю Radiohead. Попри невисокі показники продажів в магазинах південної Англії, компакт-диск зацікавив представників музичної індустрії США, та призвів до підписання контракту з лейблом Мадонни Maverick. Три з чотирьох пісень з The Muse EP були перезаписані для першого студійного альбому Muse Showbiz, що вийшов 1999 року.

Передумови

Засновниками рок-гурту Muse стали англійські музиканти Метт Белламі, Домінік Говард та Кріс Волстенголм. Метт та Домінік вчилися в одній школі в Тінмуті, графство Девон, Англія, хоча і довго не знали один одного. 1992 року вони затоваришували, і Домінік запросив Метта до гурту Carnage Mayhem (укр. Хаос різанини). Невдовзі цей рок-гурт розпався, а Метт та Домінік створили власний колектив Gothic Plague (укр. Готична чума). Протягом 1993 року вони грали суміш панк-року та альтернативного року, змінивши багато бас-гітаристів та вокалістів, але врешті решт залишилися удвох. Белламі та Говард продовжували грати дуетом в шкільному приміщенні, виконуючи власні пісні, а Белламі окрім гри на гітарі почав співати. На початку 1994 року до них приєднався Кріс Волстенголм, який грав на барабанах в построковому гурті Fixed Penalty (укр. Фіксований штраф) у сусідньому приміщенні, але погодився взяти в руки бас-гітару. Підлітки швидко знайшли спільну мову і залишилися грати як тріо, виконуючи кавер-версії панк-пісень та пишучи оригінальний матеріал.

В лютому 1994 року в Тінмуті мала відбутися щорічна «Битва гуртів». Панк-рокове тріо під керівництвом Белламі вирішило взяти в ньому участь, обравши назву Rocket Baby Dolls (укр. Ракетні пупси або укр. Ракетні бебідолли), запозичену з однойменного японського порнофільму. І хоча музиканти брали участь в змаганні в знак протесту, не очікуючи визнання, відігравши панківський сет та зламавши ударну установку, саме їх було оголошено переможцями. Несподівана нагорода призвела до того, що музиканти переглянули своє ставлення до музичної кар'єри, і вирішили спробувати стати «справжнім гуртом». Легковажний псевдонім «Rocket Baby Dolls» вже не був доречним, тому вони обрали назву «Muse» (англ. Муза): вона мала відображати натхнення та творчість, що призводили до створення нових пісень.

Влітку 1994 року Белламі та Говард закінчили навчання в школі та вступили до коледжу Кумбсхед в Ньютон-Еботі. У закладі була власна звукозаписувальна студія, де друзі проводили репетиції, а Белламі почав вивчати музичні технології. Muse здобули популярність серед студентів коледжу, та час від часу виступали в місцевому пабі The Cavern Club. На початку 1995 року Muse знову взяли участь в «Битві гуртів», тепер вже в статусі фаворитів, і попри те, що перед фінальним виступом Домінік зламав руку та концерт було скасовано, вони все одно отримали головну нагороду. В травні 1995 року Muse записали демокасету This Is A Muse Demo, до якої увійшло чотири панк-рокові пісні — «Backgoor», «Sling», «Feed» та «Jigsaw Memory». У них з'явився менеджер Філ Корталс, який допомогав гуртові розповсюджувати записи та встановлювати відносини з місцевою пресою. Протягом 1996 року Muse продовжували грати в місцевих барах, створюючи нові композиції, а в листопаді 1996 року записали друге, напівпрофесійне демо — також відоме як Newton Abbot Demo, — що складалося з 11 пісень, серед яких «Sober» та «Balloonatic» (надалі перейменована в «Twin»). Нарешті, в липні 1997 року пісні Muse вперше потрапили на офіційний альбом: «Balloonatic» увійшла до збірки Helping You Back To Work Volume 1, виданої на лейблі Lockjaw Records колишніми музикантами британського гардкор-панк-гурту Tribute to Nothing.

• 
  Метью Белламі
  (вокал, гітара, клавішні)
• 
  Домінік Говард
  (барабани)
• 
  Кріс Волстенголм
  (бас-гітара, бек-вокал)

Історія появи

Домовленість про запис

Ініціатором запису дебютного альбому Muse став британський музичний підприємець Денніс Сміт, який мав власну студію звукозапису та продюсував молоді британські гурти, зокрема, альт-роковий колектив Supergrass. В 1995 році Белламі вперше звернувся до Сміта щодо виділення студійного часу. Досвічений музикант пригадав, що вже чув про Метта Белламі раніше: його колега розповідав про талановитого піаніста, якого побачив на конкурсі талантів Тінмутського коледжу ще в 1991 році. З того часу антрепренер ретельно спостерігав за його гуртом. Вперше потрапивши на концерт Muse в Кемборні в жовтні 1995 року, протягом наступних 19 місяців Сміт регулярно спілкувався з Меттом та його батьками, надаючи поради щодо розвитку музичної кар'єри. Зокрема, Сміт вважав, що гуртові зарано виступати в Лондоні, не кажучи вже про США, і замість цього їм треба зосередитися на виступах навколо рідного міста. Тодішній менеджер Muse Філ Корталс не погоджувався з цим і на початку 1997 року влаштував гуртові перегляд для представників лейблу Parlophone, але це не призвело до підписання контракту.

Визначним моментом для Muse став їхній виступ в клубі Exeter Cavern в Ексетері в березні 1997 року. Саме його Сміт визнав тим самим «чарівним шоу», якого чекав півтора року, і після якого визнав, що Muse дійсно є одним з найталановитіших тогочасних британських гуртів. Він запропонував музикантам угоду, схожу на його домовленості з Supergrass: Сміт надає гурту свою студію безкоштовно, поки там немає інших сесій; музиканти записують професійні демоверсії; якщо вони підписують контракт з лейблом звукозапису, то повертають Смітові гроші.

Студійна робота

Sawmills Studios

Запис альбому відбувся в студії Sawmills Studios (англ. Студія на лісопильні), що знаходилася на березі річки Фоуї в Корнуоллі. Приміщення було облаштовано в старій будівлі водяного млина, датованій XVII століттям, але всередині вона мала все необхідне сучасне обладнання. З моменту заснування у 1974 році, в студії записувалися такі виконавці, як The Stone Roses, Supergrass, Oasis, The Verve та Роберт Плант. Музиканти Muse Метт Белламі, Домінік Говард та Кріс Волстенголм приплили в студію на лодці — це був єдиний спосіб потрапити до цього мальовничого місця, — у серпні 1997 року. Найбільш досвічений продюсер Sawmills Джон Корнфілд в той час працював з Supergrass, тому довірив запис своєму підлеглому, звукоінженеру Полу Ріву, для якого це мав бути перший значний досвід у продюсуванні. Однією з причин призначення було те, що Сміт вважав вокальний стиль Ріва, який грав в місцевих гуртах The Change та Blueskin, дуже схожим на манеру виконання Метта Белламі. За п'ять днів, що гурт провів в Sawmills, було записано десять пісень, серед яких студійні версії «Overdue» та «Cave», які Muse найчастіше виконували на концертах.

Вихід альбому

Хоча спочатку метою студійних сесій було запис першого професійного демозапису Muse, Денніс Сміт був настільки вражений результатом, що вирішив опублікувати ці пісні. Сміт був співвласником компанії Taste Media, заснованої 1996 року, що виробляла музичну продукцію. Його партнером був колишній A&R-агент Сафта Джаффері, який раніше працював на лейбли Decca Records та Magnet Records. Сміт опікувався технічною стороною виробництва, мавши не лише власну студію, але й інді-лейбл Dangerous Records, на якому мав вийти альбом. Джаффері ж відповідав за бізнесову складову, бо мав величезну кількість корисних знайомств в музичній індустрії та співпрацював з низкою відомих продюсерів, таких як Рон Сен-Жермен (Tool, Bad Brains), Джон Корнфілд (Supergrass), Майкл Брауер (Coldplay, Джеф Баклі), Джон Лекі (The Stone Roses, Radiohead).

Виробництво альбому тривало декілька місяців. Нарешті, 11 травня 1998 року мініальбом, який отримав таку ж назву, що й гурт, поступив в продаж. Загалом було надруковано 999 компакт-дисків, кожен з яких було пронумеровано вручну. Разом з цим було видано демоверсію, що отримала назву Sawmills Promo та містила ті ж самі пісні, відрізняючись лише одною назвою: «Escape» було підписано як «Escape Your Meaningless». В обігу можна було знайти також семидюймові грамофонні платівки The Muse EP, які було випущено нелегально: на підробці стояв той самий штрих-код, що й на CD-виданні.

Зміст альбому

Обкладинка

Кадр з фільму «12 мавп», в якому на стіні висить постер із написом «MUSE», що нагадує обкладинку альбому.

На обкладинці альбому зображено фотоколаж, що складається з трьох різноколірних фрагментів обличчя на чорному фоні. Його автором став барабанщик Muse Домінік Говард, який для цього просканував своє обличчя на копіювальному апараті. Окрім цього, обкладинка містила текстовий логотип гурту та біле коло, в якому повідомлялося про обмежений наклад альбому та вручну було вписано номер диска — від 001 до 999. Всередині альбому можна знайти концертну світлину гурту, зроблену фотографом Крісом Дейвісоном.

Після виходу альбому фанати гурту звернули увагу, що обкладинка — включаючи текст «MUSE» та проскановане обличчя — нагадувала постер, що можна побачити у фантастичному фільмі британського режисера Террі Гілліама «12 мавп», який вийшов 1995 року, за три роки до альбому.

Музика та тексти

Альбом розпочинається з композиції «Overdue» (укр. Запізнився), написаної Меттом Белламі протягом 1996 року. Вона поєднує емоційний вокал із використанням фальцету в приспіві з гітарним соло, і нагадує своєю стилістикою перші два альбоми Radiohead, з якими Muse дуже часто порівнювали на початку їхньої кар'єри. В її тексті розповідається про розрив стосунків: «Ти мала б бути там, коли я був збуджений». Ця версія майже на дві хвилини довша за ту, що згодом потрапить до альбому Showbiz, та містить повільний бридж, який не увійшов до фінальної версії, а також ще одне повторення приспіву в кінці.

Другою йде пісня «Cave» (укр. Печера), раніше відома як «Nova Scotia». Вона була набагато ближчою за стилістикою до того, що згодом вийде на студійних альбомах Muse, зокрема, містила в приспіві потужний крик Белламі «Приходь до моєї печери!», який надалі стане його характерною ознакою. Її назва та основний ліричний мотив запозичені з бестселера 1992 року «Чоловіки з Марса, жінки з Венери», згідно з якою чоловіки під час стресу ховаються у своєрідній «печері».

Третя композиція «Coma» (укр. Кома) було однією з перших пісень гурту, і найближчою до попмузики серед всіх пісень Muse. Вона стала єдиною з пісень з мініальбому, що не потрапила до дебютного альбому Muse Showbiz.

Аранжування завершальної пісня «Escape» (укр. Втекти) або «Escape Your Meaningless» (укр. Втекти від своєї безглуздості) також суттєво відрізнялося від тієї версії, що потрапить на перший студійний альбом. Вона починалася зі спокійного першого куплету, але в другому ставала дедалі агресивнішою, символізуючи людину з психічним розладом, нездатну контролювати власні дії. Головний герой запитував: «Чому ти не можеш просто любити її? Навіщо бути таким монстром?», через що в пісні знаходили відсилання до розлучення батьків Белламі.

Значення

Вплив на долю гурту

The Muse EP розповсюджувався переважно у магазинах на південному побережжі Великої Британії, неподалік від рідного міста музикантів. Продажі мініальбому йшли досить повільно, проте він допоміг гуртові отримати певне визнання серед гігантів музичної індустрії. Завдяки йому Muse виступили на фестивалі Soundwaves Festival в Плімуті в серпні 1998 року, а в вересні взяли участь у щорічній британській музичній конвенції In The City, виступивши в категорії Live Unsigned на очах у підприємців, що шукали нові таланти. Попри непогані відгуки, Muse було сприйнято як занадто ризиковану інвестицію, і жоден з великих гравців не запропонував їм контракт. Розчаровані музиканти та працівники Taste Media пообіцяли собі, що не будуть покладатися на сумнівних A&R-агентів, а самостійно продюсуватимуть власну музику, а великі лейбли отримають лише права на її рекламу та розповсюдження.

З'ясувавши, що у Великій Британії не дуже зацікавлені в Muse, музиканти та менеджмент гурту звернули увагу на США. В жовтні 1998 року в Нью-Йорку відбулася схожа щорічна конференція, яку проводила медіакомпанія CMJ. За океаном зацікавленість музичних продюсерів в Muse була більш відчутною, і The Muse EP опинився в руках представників провідних звукозаписувальних компаній. Вже за декілька тижнів мейджор-лейбл Columbia Records запропонував Muse прилетіти в Лос-Анджелес на прослуховування. Виступ перед представниками Columbia та продюсером Ріком Рубіном пройшов чудово, і ті пообіцяли порекомендувати гурт керівництву, очікуючи, що на початку 1999 року контракт буде підписано. В останній момент до Сафти Джеффері звернувся Гай Осірі з лейбла Мадонни Maverick, запропонувавши залишитися в Лос-Анджелесі ще на декілька днів для прослуховування. В результаті, прослухавши лише дві пісні — «Cave» з The Muse EP та нову «Muscle Museum», — Осірі погодився підписати гурт, і до Різдва 1998 року Taste Media та Maverick узгодили контракт на два студійні альбоми.

Місце в дискографії

За словами продюсера Пола Ріва, The Muse EP став першим мініальбомом, що він записав разом з гуртом, і, разом з наступним The Muscle Museum EP, започаткував те, що потім перетвориться на повноцінний студійний альбом Showbiz, спродюсований Джоном Лекі. Спільна робота в професійній студії «відкрила очі» музикантам Muse на те, як вони можуть звучати та призвела до подальшого прогресу. Проте, на думку Пола Ріва, цей досвід неможливо було навіть порівняти з концертним туром, і тому «справжні Muse», особливо це стосувалося ритм-секції, з'явилися вже набагато пізніше цього першого мініальбому.

На думку біографа Muse, журналіста Марка Бамонта, хоча The Muse EP і дозволив гуртові знайти свого слухача, але з точки зору якості запису звучав так, ніби «гурт незграбно намагається зорієнтуватися в студії звукозапису та її техніці». Оглядач вважав цей запис історичним документом, який лише натякав на те, у що Muse перетвориться згодом, а пісні з нього — набагато гіршими, ніж подальша творчість Muse, із текстами, що не відображали рівень інтелекту Метта та його звичку все ставити під сумнів.

Довідкові дані

Список композицій

Автор музики і слів Метью Белламі. 

#	Назва	Тривалість
1.	«Overdue»	4:09
2.	«Cave»	4:44
3.	«Coma»	3:34
4.	«Escape»	3:20

Учасники запису

• Метью Белламі — вокал, гітара, фортепіано
• Кріс Волстенголм — бас-гітара, бек-вокал
• Домінік Говард — ударні, перкусія

• Продюсери — Muse та Пол Рів
• Автор пісень — Метью Белламі
• Запис звука — Пол Рів
• Зведення — Джон Корнфілд (1, 4), Пол Рів (2, 3)
• Оформлення обкладинки — Домінік Говард
• Фотографія — Кріс Дейвісон

Література

• Mark Beaumont. Out Of This World: The Story Of Muse. — new & updated edition. — Omnibus Press, 2014. — 391 p. — ISBN 978-1-78305-018-5.