Альтернативний рок

Альтернативний рок
Стилістичні походження	панк-рок; пост-панк; хардкор-панк
Походження	ранні 1980-ті, Великобританія і США
Типові інструменти	Електрогітара — Бас-гітара — Ударні
Популярність	Обмежана перед успіхом гранджа і бріт-попа у 1990-их. Широко поширений з того часу.
Піджанри
	Андерграунд Пейслі — Бріт-поп — Готичний рок — Грандж — Ґік-рок — Дрім-поп — Інді-поп — Інді-рок — Колледж-рок — Мет-рок — Нойз-поп — Нойз-рок — Пост-рок — Тві-поп — Шугейзінг
Споріднені жанри
	Альтернативний метал — Альтернативний танець — Індустріальний рок — Медчестер — Сайкобілі — Riot Grrrl
Регіональні сцени
	Іллінойс — Массачусетс — Манчестер — Сієтл
Інші теми
	Гурти — Історія — Колледж-радіо — Незалежна музика — Lollapalooza

Альтернативний рок (англ. Alternative rock) — термін у сучасній музиці, під яким розуміють різні жанри рок-музики, що протиставляють себе традиційним. Термін з'явився в 1980-их роках й охоплював безліч жанрів, що беруть свій початок в панк-року, пост-панку й інших. Наразі альтернативний рок розділяють на дві стадії: перша — це групи 1980-их років із широким діапазоном музичної самоідентифікації; друга — групи 1990-их років, що одержали після комерційного успіху американського гранджу в 1991–1993 роках таку ж підтримку великих лейблів і розкручування, як і традиційні естрадні й рок-колективи (сам альтернативний рок в ті роки став асоціюватися в основному із гранджем і пост-гранджевими групами, сам, таким чином, ставши жанром), при цьому більше безкомпромісні ансамблі пішли в андерграунд.

Термін «альтернативний рок» найуживаніший в США, в той час як у Великобританії, а також Росії частіше використовують назви «альтернативна музика» й «альтернатива». В Україні використовують обидва терміни.

Історія [ред.]

Sonic Youth

У США на початку 1980-х на декількох радіостанціях при коледжах уперше стали грати альтернативний рок. Більшість комерційних радіостанцій ігнорували цей жанр. У Великобританії альтернативний рок популізировался завдяки таким ді-джеями, як Річард Скіннер (Richard Skinner), Енні Найтінгейл (Annie Nightingale) і Джон Піл (John Peel), що підтримували альтернативну музику на радіо BBC. До середини 1980-их у США альтернативний рок став популярним і поширився на багато які коледжські радіостанції. Це привело до вживання в Америці назви «коледж-рок». У Великобританії альтернативний рок (там уживався термін «інді-рок») домігся істотного успіху: багато альтернативних груп нерідко попадали у верхні рядки хіт-парадів (однак найрадикальніші музичні форми продовжували залишатися в тіні). В 1986 році MTV в Америці почав показувати нічну програму про альтернативну музику «120 хвилин». Нарешті, наприкінці 1980-их у Північній Америці такі комерційні станції як WFNX (Бостон, Массачусетс) і KROQ (Лос-Анджелес, Каліфорнія) почали грати альтернативний рок.

Найбільш відомі альтернативні групи середини 1980-их були американські R.E.M., Sonic Youth, The Replacements й Hüsker Dü; і англійські New Order, The Smiths, The Cure, The Jesus and Mary Chain. Альтернативні групи 1980-их не домоглися великого успіху, але дуже вплинули на наступне покоління музичних груп, дали основу для їхньої популярності. Ці групи пробилися в мейнстрім 1990-их, зробивши альтернативу найпопулярнішою формою рок-музики того десятиліття. Багато хто з тих артистів відмовлялися від своєї популярності, тому що це суперечило їх DiY-етиці (Do It Yourself — Зроби Це Сам), що альтернатива мала колись. Після того як багато головних груп цього стилю розпалися, альтернативний рок втратив свою популярність.

У 2004 році альтернативний рок повернулася у світовий музичний мейнстрим, завдяки таким групам, як Franz Ferdinand й Modest Mouse та Skillet.

Альтернатива в США [ред.]

Приклади пісень
"Don't Want to Know If You Are Lonely" (1986)

Група: Hüsker Dü, альбом: "Candy Apple Grey"

"I_Bleed" (1988)

Група: [[Pixies]], альбом: "Doolittle"

"Smells Like Teen Spirit" (1991)

Група: Nirvana, альбом: "Nevermind"

"Seven Nation Army" (2003)

Група: The White Stripes, альбом: "Elephant"

При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.

Перші американські альтернативні групи, такі як R.E.M., The Feelies, The dB's й Violent Femmes сполучали панк-рок, фолк і мейнстрімову музику. Із цих груп найбільший успіх мала R.E.M., що потрапила в чарти зі своїм дебютним альбомом Murmur у стилі дженгл-поп.

Hüsker Dü й The Replacements зі штату Міннеаполис рухалися від жанру хардкора до інших стилів альтернативного року, які тільки з'являлися. Обидві групи починали з панка-долі, але незабаром змінилися й стали більше мелодійними, що особливо помітно в їхніх альбомах Zen Arcade (Hüsker Dü) і Let It Be (The Replacements), що вийшли в 1984 році. Альбоми мали успіх і звернули увагу громадськості на альтернативний жанр.

Наприкінці 1980-х на американської андеграундній сцені й на радіо переважали такі коледж-рок групи, як Pixies, They Might Be Giants, Dinosaur Jr, Throwing Muses, а також британські пост-панк групи. Нойз-рокові групи Sonic Youth, Big Black й Butthole Surfers мали такий же успіх. Деякі альтернативні групи почали записуватися на великих лейблах. Успіх R.E.M. й Jane's Addiction був більшим, ніж в Hüsker Dü й The Replacements. Він підготував ґрунт для подальшого прориву альтернативної музики. Деякі групи, наприклад Pixies, були дуже популярні за рубежем, тоді як у країні їх продовжували ігнорувати. На початку 1990-х музична індустрія вже знала про комерційні можливості альтернативного року й активно просувала альтернативні групи, включаючи Dinosaur Jr, FireHouse й Nirvana.

Nirvana

Грандж — альтернативний жанр, створений в 1980-х в Сіетлі, став надзвичайно популярний на початку 1990-х. 1991 рік став знаменним для всієї альтернативи, особливо, для гранджу. Цього року вийшов Nevermind найуспішніший альбом групи Nirvana, а також вийшли дебютний альбом Ten групи Pearl Jam, Badmotorfinger групи Soundgarden й Blood Sugar Sex Magik групи Red Hot Chili Peppers. Все це, (особливо Nevermind Нірвани, штовхнуло альтернативний рок в мейнстрім. Альтернатива була лише широким терміном для різних андеграундних груп, Nirvana й інші довели індивідуальність цього стилю. Дійсний вибух альтернативного року був організований MTV і фестивалем «Lollapalooza», які «відкрили» альтернативні групи Nine Inch Nails, The Smashing Pumpkins й Hole.

У середині 90-х альтернативний рок пішов з мейнстріма, причиною чого стало кілька подій, серед яких смерть Курта Кобейна в 1994 році, лідера групи Nirvana. Зараз можна говорити про повернення альтернативи в мейнстрім, завдяки таким британським інді-рок групам, як Radiohead, Muse, Placebo, американським The White Stripes, Linkin Park, 30 Seconds to Mars, Kings of Leon і нео-пост-панк групам Interpol, Editors й The Killers.

Альтернатива у Великобританії [ред.]

Приклади пісень
"Soft As Snow (But Warm Inside)" (1988)

Група: My Bloody Valentine, альбом: "Isn't Anything"

"Karma Police" (1997)

Група: Radiohead, альбом: "OK Computer"

"Coffee & TV" (1999)

Група: Blur, альбом: "13"

"Take Me Out" (2004)

Група: Franz Ferdinand, альбом: "Franz Ferdinand"

При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.

Готичний рок утворився із британського пост-панку кінця 1970-х. Більшість перших готичних гуртів, включаючи Bauhaus, Siouxsie & the Banshees, The Cure й The Birthday Party називали свій жанр і готик-роком і пост-панком. Остаточно готичний рок сформувалася на початку 1980-х з появою клубу Batcave й утворенням субкультури готів. У середині 1980-х готичні рок-групи The Sisters of Mercy. The Mission й Fields of the Nephilim досягли успіхів у британських хітах-парадах.

Британський інді-рок й інді-поп вийшов із традиції шотландських груп пост-панка, таких як Orange Juice й Aztec Camera, що грали на деренчливих гітарах та використовували в текстах пісень дотепну гру слів. Найпопулярнішою з перших інді-рок груп стала група The Smiths. Звук їхніх гітар в епоху синтезаторів позначив кінець нової хвилі у Британії. The Smes й The Wedding Present теж пішли шляхом The Smiths. The Wedding Present також взяла участь у виданому в 1986 збірнику C86. Представлені на касеті C86 групи дуже вплинули не тільки на субжанр тві-попа, але й на весь британський інді-рок у цілому. Представницею британського інді-року є також Elle Milano.

У той же час, під впливом таких груп, як The Jesus and Mary Chain, дрім-попа Cocteau Twins й спейс-рока Spacemen 3 з'явився новий музичний рух — шугейзинг. Такі шугейзинг-групи, як My Bloody Valentine, Slowdive, Ride, Lush досить часто з'являлися на сторінках британської музичної преси. Наприкінці 1980-х — початку 1990-х в англійському місті Манчестер з'явився новий альтернативний напрямок за назвою «медчестер». Медчестер-группи (The Stone Roses, Happy Mondays) змішували інді-рок і танцювальну музику.

Американський грандж не встиг досягти такого ж рівня впливу й популярності у Великобританії, як у США. Із занепадом медчестера й шугейзинга до середини 1990-х сформувався новий музичний напрямок, названий брит-попом, очолюваний такими групами, як Oasis, Blur, Suede й Pulp. Жанр досяг свого розквіту в 1995 році, коли за перші місця в хітах-парадах боролися дві головні групи брит-попа — Oasis й Blur.

Популярність брит-попа ослабшала після виходу третього альбому Oasis «Be Here Now», що не мав значного успіху, а група Blur почала рух убік американського інді-рока. У той же час група Radiohead, творчість якої відрізнялася від традиційного брит-попа, почала набирати популярність, особливо після виходу в 1997 році альбому «OK Computer». У наступні роки Radiohead, і такі групи, як Travis й Coldplay стають основними на англійській рок-сцені. Відродження британського інді-рока почалося після того, як успіх американської групи The Strokes досяг Великобританії. Такі групи пост-панка, як Joy Division, Wire й Gang of Four дуже вплинули на багато сучасних британських інді-рок груп: (Franz Ferdinand, The Libertines, Bloc Party, Arctic Monkeys).