Neogale frenata
| Мустела довгохвоста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Мустелові (Mustelidae) |
| Рід: | Neogale |
| Вид: | Мустела довгохвоста (N. frenata)
|
| Біноміальна назва | |
| Neogale frenata (Lichtenstein, 1831)
| |
| |
| Мапа поширення виду | |
Neogale frenata (syn. Mustela frenata) — ссавець, дрібний хижак з родини мустелові (Mustelidae).
Етимологія[ред. | ред. код]
Видовий епітет frenata походить від лат. fraenum — «вуздечка», що пов'язують з "відмітинами" на обличчі.
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Країни поширення: Беліз, Болівія, Бразилія, Канада, Колумбія, Коста-Рика, Еквадор, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, США, Венесуела.
Живуть у найрізноманітніших місцях проживання, як правило, поблизу води. Сприятливі середовища проживання включають кущисті території та рідколісся, окрайці полів, прибережні луки, болотисті місцевості й болота. Терпимі до безпосередньої близькості людини.
Морфологія[ред. | ред. код]
Голова і тіло довжиною 180-320 мм, хвіст довжиною 115-207 мм, задні ступні довжиною 35-55 мм, вуха довжиною 10-20 мм, вага 80-340 грам.
Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 3/3, M 1/2 = 34.
Голова, шия і тулуб подовжені, ноги короткі. Очі та вуха маленькі. Спинний хутро шоколадно-коричневе, блискучий і однорідне на вигляд. Може бути присутнє біле лицьове маркування. Підборіддя і горло кремово-білі, що переходить на блідо-жовтий або блідо-помаранчевий на животі. Хвіст короткий, з чорним кінчиком, міцний і густо запушений. Поверхні підошов ніг волохаті. Самці приблизно в два рази більші самиць.
Поведінка[ред. | ред. код]
Солітарний, хоча й більш соціальний, де видобуток в достатку і середовище проживання оптимальне. Домашній діапазон варіює від 4 до 120 га і може перекриватися. Нори знаходяться в покинутих норах, зроблених іншими ссавцями, в ущелинах скель, порожнистих пнях або просторі між коріннями дерев, одна особина може використовувати декілька сховок. Її раціон складають в основному гризуни й інші дрібні ссавці. У першу чергу Мустела довгохвоста нічна, але часто активна вдень. Може лазити і плавати, але, мабуть, не так добре, як Mustela erminea.
Відтворення[ред. | ред. код]
Парування відбувається в липні і серпні, але імплантація заплідненої яйцеклітини в порожнину матки затримується приблизно до наступного березня. Ембріональний розвиток триває потім протягом приблизно 27 днів до пологів, що бувають у квітні або травні. Загальний термін вагітності — 205-337 днів.
Середнє число дитинчат шість, діапазон становить від трьох до дев'яти. Молодь важить близько 3,1 грамів при народженні, відкриває очі за 35-37 днів і відіймається від грудей у віці 3,5 тижні. Батько, як повідомляється, допомагає в турботі за молодим поколінням.
Основні хижаки: Vulpes vulpes, Urocyon cinereoargenteus, Bubo virginianus, Bubo scandiacus, Strix varia, Buteo lagopus, Accipiter gentilis, Canis latrans, Martes americana, Lynx rufus, свійські пси й коти, у меншій мірі — змії: Agkistrodon piscivorous і Crotalus.
Генетика[ред. | ред. код]
Диплоїдне число хромосом — 2n=42, фундаментальне число — FN=66. Є 22 пари метацентричних і субметацентричних хромосом і 18 пар акроцентричних аутосомних хромосом. X- та Y-хромосоми субметацентричні.
Джерела[ред. | ред. код]
- Reid, F. & Helgen, K. 2008. Mustela frenata. In: IUCN 2011 [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 144. — ISBN 0801880327.
- Опис виду на вебсайті PUCE
- Steven R. Sheffìeld and Howard H. Thomas Mustela frenata. Mammalian Species №. 570, pp. 1-9 (1997)[недоступне посилання з липня 2019]
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|