Карась Євген Васильович
| Карась Євген Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
14 листопада 1987 (36 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | активіст, військовик |
| Alma mater | філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Учасник | Російсько-українська війна (з 2014) і Війна на сході України |
| Членство | С14 |
| Партія | Всеукраїнське об`єднання «Свобода» (2014) |
Євген Васильович Карась (14 листопада 1987, Київ) — український громадський діяч та активіст, лідер громадської організації С14[1], учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 14 листопада 1987 року[2] у Києві. У 1994—2001 навчався у київській середній школі № 284, у 2001—2005 роках — у Дніпровському технічному ліцеї міста Києва.[3]
У 2011 році закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка, магістр філософії.[4][3]
Брав участь у протестах проти забудови Скверу Стуса і перебудови Гостинного двору.[5]
Діяльність С14 щодо забудов привернула увагу правоохоронних органів, за активістами почалося стеження. У 2013 році активістам С14 вдалося схопити співробітника правоохоронних органів, що вів стеження. Євген Карась тоді повідомив, що це був співробітник департаменту «Т» СБУ, що мали завдання залякувати активістів С14 та Свободи. Невдовзі проти Євгена Карася було порушено кримінальну справу за організацію заворушень на одному з будівельних майданчиків. Євген Карась почав переховуватися, оскільки був оголошений у розшук.[6]
Євромайдан[ред. | ред. код]
Брав активну участь у подіях Євромайдану на стороні протестувальників.[5] 1 грудня 2013 року, поки відбувалися заворушення на вулиці Банковій, Євген Карась був одним з координаторів, що керували захопленням будівель КМДА та Будинку профспілок на Хрещатику силами активістів Майдану. Згодом був призначений комендантом захопленої КМДА.[6]
Згідно з даними Бориса Гонти, журналіста видання «Букви», у подіях 18—20 лютого ні сам Євген Карась, ні учасники С14 чи сотні Святослава участі не брали.[6] Після перемоги Євромайдану раніше відкриту кримінальну справу проти Карася закрили.[6]
Війна на сході України[ред. | ред. код]
Після початку конфлікту вступив у батальйон МВС «Київ-2».[5][6] Чергував на блокпості в районі Волновахи, займався виявленням спільників проросійських угруповань.[6]
Згодом перейшов до батальйону «Гарпун», який спеціалізувався на розвідці та антидиверсійних діях.[5]
Після повномасштабного вторгнення[ред. | ред. код]
З початком російского вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року бере участь в бойових діях у складі Збройних Сил України, як заступник командира 14 окремого батальйону.[7]
Родина[ред. | ред. код]
Брат — Володимир Карась, загинув при обороні Києва 3 березня 2022 року.
Санкції та судові справи[ред. | ред. код]
В серпні 2017 року поліція зупинила у Дніпрі автомобіль Opel під керуванням Євгена Карася, патрульні склали протокол про водіння в нетверезому стані. Однак суд закрив справу на тій підставі, що поліція не внесла алкотестер, який використовувала, до переліку технічних засобів.[8][9]
У листопаді 2018 року Росія наклала іменні санкції на українських діячів. Але переплутала лідера націоналістичної організації С14 Євгена Васильовича Карася з його тезкою Євгеном Валерійовичем Карасем, який тримає художню галерею в Києві, і ввела їх проти останнього.[10][11] Але у грудні того ж року Євген Васильович Карась потрапив до оновленого російського санкційного списку.[12]
В січні 2019 року Євгена було заочно арештовано Басманним судом Москви за напад на російське посольство в Києві 2016 року. Сам Карась відкидає свою участь в заході, називаючи Росію «криворукими терористами»[13].
Діяльність[ред. | ред. код]
Політична[ред. | ред. код]
У 2012—2014 роках працював помічником народного депутата Андрія Іллєнка з ВО Свобода.[14][3]
У 2014 році балотувався до Київради за списками «Свободи», але не пройшов.[5]
Громадська[ред. | ред. код]
Заснував ініціативу «Освітня асамблея».[15] У 2018 році цей проєкт дістав фінансування від держави, ставши одним з переможців у конкурсі громадського бюджету Києва, комісія мала членів з Міністерства молоді та спорту.[15][16] Сам Євген Карась уточнив, що гроші виділяються на проведення заходів, а не на громадські організації.[17]
Після початку повномасштабної фази війни з РФ став на захист України у складі одного із підрозділів.[джерело?]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ С14. Вікіпедія (укр.). 2 листопада 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
- ↑ Під санкції потрапив "той" Карась. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 4 лютого 2019.
- ↑ а б в Євген Карась, автобіографія. с. 16. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018.
- ↑ КАРАСЬ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ - Стратегічна ініціатива "Дніпровська перлина". kga.gov.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ а б в г д Шрамович, В'ячеслав (4 липня 2017). Група С14: хулігани, які ловлять сепаратистів. BBC News Україна (брит.). Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ а б в г д е новости., #Буквы - все важные и свежие. Медведько и С14: от борьбы с застройками к убийству Бузины. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
- ↑ Бондарева В.В. Дисциплина в 431-м пехотном Тихвинском полку в 1915-1916 гг. Genesis: исторические исследования. Т. 9, № 9. 2018-09. с. 80—86. doi:10.25136/2409-868x.2018.9.27263. ISSN 2409-868X. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Держава фінансує ультраправих з "С14", підозрюваних у вбивстві журналіста Бузини. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ Судова влада України. court.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
- ↑ «Спіймали» не того Карася: РФ наклала санкції на тезку лідера С14. Українська правда. 1 листопада 2018. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 10.01.2019.
- ↑ Правоохоронці готують три підозри лідеру С14. Главком | Glavcom (укр.). 21 вересня 2020. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Під санкції потрапив «той» Карась. Українські національні новини. 25 грудня 2018. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 10.01.2019.
- ↑ Лідера С14 заочно заарештували в Москві за напад на посольство РФ. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
- ↑ Посіпаки: Карась Євген Васильович, помічник народного депутата. posipaky.info (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ а б Україна (не)фінансує праворадикальні рухи. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ «С14» и «Освітня асамблея»: научим плохому за общественный счёт - Нігіліст. Нігіліст (ru-RU) . 28 жовтня 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Цензор.НЕТ. Це брехня: гроші виділяються на проведення заходів, а не на громадські організації, - лідер С14 Карась про фінансування від держави. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Євген Карась [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Рада громадського контролю НАБУ
- Карась Євген Васильович [Архівовано 27 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Стратегічна ініціатива «Дніпровська перлина»
- Карась Євген Васильович [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // posipaky.info
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Вікторія Герасимчук, Олег Базар, Євген Карась: "Оголошення в розшук — помста за те, що ми зловили міліцейську спецгрупу, елітний «ескадрон смерті» [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Лівий берег, 8 лютого 2014
- Татьяна Заровная, Евгений Карась: К убийству Бузины может быть причастен 7-й отдел МВД [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // Новости Донбасса, 15 серпня 2015
- Ольга Костіна, Євген Карась, активіст об'єднання націоналістів С14: «Найбільша помилка влади — не повірили у власну націю, в її можливості» [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // genplanua.com, 13.11.2016
- Віолетта Кіртока, Валерія Бурлакова, Лідер С14 Євген Карась: «Багато хто з активістів боявся їхати до Крисіна додому. Ще до Майдану він убив свого особистого охоронця. Це справжній чорт» [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 28.03.18
- Лана Самохвалова, Громадський контроль НАБУ: кожній свашці по ковбасці [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 04.06.2018