Участь Росії в сирійській громадянській війні: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 63: Рядок 63:


12 вересня 2013, ''Нью-Йорк Таймс'' опублікувала публіцистичну статтю Володимира Путіна, в якойи вн закликає США, уникати односторонніх військових дій та працювати у сфері міжнародного співробітництва на підтримку переговорного рішення сирійського конфлікту.<ref>{{Шаблон:Cite news|author = Vladimir V. Putin|title = A Plea for Caution From Russia|date = 12 September 2013|newspaper = The New York Times|page = A31|url = http://www.nytimes.com/2013/09/12/opinion/putin-plea-for-caution-from-russia-on-syria.html|accessdate = 13 September 2013}}</ref>
12 вересня 2013, ''Нью-Йорк Таймс'' опублікувала публіцистичну статтю Володимира Путіна, в якойи вн закликає США, уникати односторонніх військових дій та працювати у сфері міжнародного співробітництва на підтримку переговорного рішення сирійського конфлікту.<ref>{{Шаблон:Cite news|author = Vladimir V. Putin|title = A Plea for Caution From Russia|date = 12 September 2013|newspaper = The New York Times|page = A31|url = http://www.nytimes.com/2013/09/12/opinion/putin-plea-for-caution-from-russia-on-syria.html|accessdate = 13 September 2013}}</ref>
== Російські мирні ініціативи ==
30 січня 2012, МЗС Росс*** запропонувало «неформальні» переговори в Москві між сирійським режимом і опозицією, і заявило, що сирійська влада вже домовилися з російською пропозицією. Абдель Басет Седа, член виконавчого комітету Сирійськой національной ради , сказав [[Рейтер|Reuters]] що рада не отримала ніякого офіційного запрошення на такі переговори, але видмовиться, якщо отрима***: "Наша позиція не змінилася, і це те, що немає ніякого діалогу з президентом (Башаром аль-Асадом)".<ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://english.alarabiya.net/articles/2012/01/30/191474.html|title = Russia says Syria agrees to peace talks with opposition amid mounting pressures|date = 30 January 2012|accessdate = 29 November 2013|publisher = [[Al Arabiya]]}}</ref>

Відповідно до [[Мартті Ахтісаарі|Мартті Ахтісаарі,]] який провів неформальни переговори по Сирії з п'ятьма постійними членами Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй в лютому 2012 року, [[Чуркін Віталій Іванович|Віталій Чуркін]] висунул план включавший згоду Асада поступитися владою. План також вимагав сирійський уряд і опозицію сісти за стіл переговорів. Це було проігноровано США, Великобританії і Франції, тому що в той час вони думали, що режим Асада збирався падати.<ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://www.theguardian.com/world/2015/sep/15/west-ignored-russian-offer-in-2012-to-have-syrias-assad-step-aside|title = West 'ignored Russian offer in 2012 to have Syria's Assad step aside'|author = Julian Borger|work = The Guardian|accessdate = 30 September 2015}}</ref>

7 листопада 2013, Росія оголосила, що вона знову намагається переговорів у Москві між сирійським урядом і опозицією, бачачи, що американські парламентери і російські не змогли домовитися про те, чи є Асад повинні бути змушені з офісу.<ref name="USA7-11-2013">[http://www.usatoday.com/story/news/world/2013/11/07/syria-peace-talks-chemical-weapons/3464091/ Canceled Syria talks may get new start in Moscow], USA Today, 7 November 2013. </ref> Заступник міністра закордонних справ Росії Богданов заявив, що переговори в Москві можуть зосередитися на гуманітарних проблемах<ref name="USA7-11-2013">[http://www.usatoday.com/story/news/world/2013/11/07/syria-peace-talks-chemical-weapons/3464091/ Canceled Syria talks may get new start in Moscow], USA Today, 7 November 2013. </ref>

=== Військові об'єкти ===

На думку деяких коментаторів один з основних інтересів Росії, є доступ до порту Тартус, [[720-й пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ| єдиний військовий об'єкт]] що залишився за межами колишнього СРСР та був ***диною базою впливу Рос*** в східній частині Середземного моря.<ref name="back down">{{Шаблон:Cite web|last = Sayginer|first = Ozge|date = 20 June 2012|title = Why Russia will never back down? Reasons behind supporting the Assad regime|url = http://www.eurstrat.eu/why-russia-will-never-back-down-reasons-behind-supporting-the-assad-regime/|work = The European Strategist|accessdate = 23 June 2012}}</ref>

<nowiki>*</nowiki>стну*** оп*н*я, що цей військово-морської об'єкт служить головним мотивуючим фактором для висловлюванняРос*** на користь уряду Асада<sup class="noprint Inline-Template " style="white-space:nowrap;" contenteditable="false">&#x5B;''<span title="Which “critics” say the position of Tartus is chief motivating factor for speaking out in favor of Assad? (October 2015)">роз'яснення необхідності</span>''&#x5D;</sup><ref name="Economist">{{Шаблон:Cite news|title = The Long Road to Damascus|journal = The Economist|date = 11 February 2012|volume = 402|issue = 8771|pages = 25–28}}</ref><ref name="2012 CRS Report">{{Шаблон:Citation|contribution = Unrest in Syria and U.S. Sanctions Against the Asad Regime|title = CRS Report for Congress|editor-first = Jeremy M.|editor-last = Sharp|editor2 = Christopher M. Blanchard|publisher = Congressional Research Service|place = Washington, DC|date = 26 March 2012}}</ref>

Заступник міністра закордонних справ Росії заявив у червні 2013 року, що Російська військово-морської бази в [[Тартус]] була евакуйована. Mikhail Bogdanov заявив, що: "В даний час Міністерство оборони Російської не має жодної людини, дислокованої в Сирії. База не має ніякого стратегічного військового значення ".<ref name="rt.com">"[http://rt.com/politics/navy-diplomat-syria-base-251/ All personnel withdrawn from Russian navy base in Syria – diplomat]". </ref><ref name="washingtonpost.com">"[http://www.washingtonpost.com/world/russia-reports-pullout-from-small-base-in-syria/2013/06/26/4602b63e-de55-11e2-b797-cbd4cb13f9c6_story.html Russia reports pullout from small base in Syria]". </ref> Тим не менш, на 1 жовтня 2015 року, Міністерство оборони Росії заявило, що воно розгорнуло більше 50 літаків і вертольотів у Сирії: "Група повітряних сил була розгорнута в дуже короткі термін. Це було можливо тому, що у нас більшість техніки і боєприпасів била готова на нашому складі в Тартусі. Ми тільки повинні були рухати наші літаки і доставити деякі додаткове обладнання ".<ref name="ReferenceA">http://www.rt.com/news/317179-russian-airforce-syria-aircraft/</ref>

Росія також трима*** в Латакі** електронні засоби спостереження <ref>{{Шаблон:Cite news|title = Russian military presence in Syria poses challenge to US-led intervention|url = http://www.guardian.co.uk/world/2012/dec/23/syria-crisis-russian-military-presence|accessdate = 24 December 2012|newspaper = The Guardian|date = 23 December 2012|author = Julan Borger}}</ref> і Аль-Харра<ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://spioenkop.blogspot.nl/2014/10/captured-russian-spy-facility-reveals.html|title = Captured Russian spy facility reveals the extent of Russian aid to the Assad regime|date = 6 October 2014|accessdate = 7 October 2014}}</ref> (захоплений повстанцями в жовтня 2014 року) і авіабази об'єктів на [[Тадмур|Tadmur]] (Пальміра).<ref>{{Шаблон:Cite news|url = http://www.ansamed.info/ansamed/en/news/nations/syria/2013/01/25/Syria-Russia-evacuates-nationals-remains-close-Assad_8136864.html|title = Syria: Russia evacuates nationals, remains close to Assad|date = 25 January 2013|publisher = ANSAmed|accessdate = 27 January 2013|location = Beirut}}</ref>

Центр прослуховування ГРУ поблизу сирійсько-ізраїльського кордона в Тел Аль-Хара *стну*** невідомоу кількость років. Станція була покинута в кінці 2014 року, до тего як вона могла бути захоплена повстанцям*. У Сир**я, як вважають, *стну*** принаймні дв* інши російськ* бази розвідки.<ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/russia/11148857/Russian-spy-base-in-Syria-used-to-monitor-rebels-and-Israel-seized.html|title = Russian spy base in Syria used to monitor rebels and Israel seized|date = 8 October 2014|work = The Daily Telegraph|accessdate = 30 September 2015}}</ref>
== Посилання ==
== Посилання ==
{{Reflist}}
{{Reflist}}

Версія за 17:58, 16 жовтня 2015

Ця стаття в процесі редагування користувачем Сергей Олегович певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Сергей Олегович (внесок, журнали) о 17:58 UTC (4577306 хвилин тому).
Росія і Сирія

З початку Громадянсько війни в Сирії в 2011 році Росія підтримала сирійський уряд у вигляді зброї, навчання та військових радників. У жовтні 2011 року, і знову лютого 2012 року, Росія блокувала західні цінні резолюції в Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй тому що ці резолюції подавали можливість санкцій, або навіть військової інтервенції проти сирійського уряду Асада[1].

Росія заявила, що громадянська війна Сирії була викликана США, що прагнуть до "так званої демократичної революції" в Сирії, а також звинуватила уряд США в озброєнні та навчанні "так званий помірний сирійської опозиції"[2]

У вересні 2015 року, російська Рада Федерації затвердила Використання російських військових у Сирії на прохання президента Сирії Башара Асада,[3] Російські та західні чиновники заявили, що російські удари спрямовані не тільки ISIL, але й інші повстанські групи в Армія завоювання Коаліція в тому числі аль-Нусра, Сирійська філії Аль-Каїди.[4][5]

У 2015 року Росія хоче створити єдиний фронт проти ISIL, який включає уряд Асада. Західні держави, проте заявили, що уряд Асада не повинні мати місце в коаліції проти ISIL. [5]


Історія зв'язків між Сирією і Росією

Консульська установа з Російською імперієй була створена в Дамаску у 1893 році[6]. Більшовицька революція (1917) поклала кінець російської присутності в Сирії протягом короткого періоду але сприяла створенню перший Сірйської комуністичної партії в 1925 році.[6] Відносини були відновлений в 1944 році, незадовго до того як Сирія була офіційно визнана в якості незалежної держави 17 квітня 1946, З тих пір, Сирія впродовж багатьох років отримав істотну військову та економічну допомогу від Радянського Союзу і (з 1991 року) з Росії.

Під час Холодна війна (1947-1991), Сирія була союзником Радянського Союзу в опозиції до західних держав, і політични зв'язки виросли.[7] Між 1955 і 1 958, Сирія отримала близько $ 294   млн військової та економічної допомоги від Радянського Союзу [6]. За часи Суецько війни 1956 року зв'язкі між Сирією і Радянським Союзом посились , одночасно зі збільшенням потужності і впливу Партії Баас в Сирії.[8]

Сирійська революція з лютого 1966 дозволила Радянському Союзу можливість надалі підтримувати Сирію. У 1971 році в рамках угоди з Баасістскім урядом Президента Хафез аль-Асад, Радянському Союзу було дозволено відкриття військово-морської військова база в Тартусі, даючи Радянському Союзу стабільну присутність на Близькому Сході[9][10]. Тисячі сирійських офіцерів вчилися в Росії протягом рокiв Президента Хафеза аль-Асада (1971-2000), і такі сполуки привели до багатьох шлюбів і змішаних сімей.[11]

У квітні 1977 року, президент Хафез аль-Асад відвідав Москву і зустрівся з радянськими керівниками Леонидом Брежневим і Олексіем Косигіним . Три роки пiзнiше, у жовтні 1980 року, Сирія підписала договір про дружбу і співпрацю з Радянським Союзом[12]

Таки чином на початку Громадянсько війни в Сирії (2011), Сирія була однією з найближчих близькосхідних союзників Росії.

Політичні зусилля і заяви

Dmitry Medvedev in a joint press conference with the Syrian President following Russo-Syrian talks in May 2011

2011

Наприкінці травня 2011 року, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Росія виступає проти втручання ООН в Сирії, тому що "ситуація не становить загрозу для міжнародного миру та безпеки.,, Сирія є дуже важливою країною на Близькому Сході і дестабілізуючого Сирії матиме наслідки далеко за її межами ", і стверджував, що Асад зробив спроби серйозної реформи.[13]

У червні США та інші західні уряди[14] а також сирійські демонстранти[15] переважали на Росію змінити свою позицію, і, нарешті, делегація сирійськой анти-урядової опозиції відвідала Москву і зустрілась з посланником Росії Mikhail Margelov, який після зустрічі зазначив, що "лідери приходять і йдуть", і закликав до "припинення будь-яких форм насильства".[16] "Жорстка лінія Росії буде ударом по Сирії, яка в значній мірі спирається на постачання російської військової техніки і має давні зв'язки з Москвою", писав, що день американські nbcnews.com .[16]

19 липня, президент Dmitri Medvedev сказав, що він працював з канцлером Німеччини Ангела Меркель щоб знайти консенсус в стратегії, щоб переконати сирійський уряд відмовитися від насильства і почати конструктивний діалог з протестуючими. Він не загрожувати застосуванням вето Росії у Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Медведєв також сказав, що це було необхідно, щоб Сирія не ковзала в громадянську війну як Лівія[17]

3 серпня, російський посол в ООН Віталій Чуркін заявив, що Росія не буде заперечувати проти резолюцію ООН, яка засуджує насильство в Сирії, поки вона не включає санкції чи інші "тиск".[18] Аль-Джазіра повідомила, що Росія "пом'якшила удар" по уряду Асада, наполягаючи на тому, що ООН зробить заяву, а не резолюції з цього питання.[19] 23 серпня російська делегація в ООН, поряд з тими Китаю та Куби, виступила щоб денонсувати розслідування ООН порушень прав людини з боку уряду Асада.[20] Віталій Чуркін заявив, що "Ми сподіваємося бачити прогрес, ми сподіваємося бачити діалог, який встановився в Сирії.,,, Ми вважаємо, що ми повинні продовжувати працювати в рамках цієї єдиної позиції ".[21]

26 серпня, Reuters повідомила, що відповідно з посланниками до ООН, зусилля США, Франції, Великобританії, Німеччини та Португалії ввести санкції ООН щодо Сирії зустріли "запеклий опір" з Росії та Китаю, а Віталій Чуркін погрожувал використовувати право вето Росії.[22] За Reuters, ембарго на постачання зброї включені в санкції завадить російським компаніям від продажу до Сирії (основне джерело сирійського зброї) .[22] Росія запропонувала другу резолюцію, що описується як "беззуба" серед західних дипломатів, та яка не включає в себе санкції чи інші міри покарання, а лише закликає Сирію, щоб прискорити процеси реформування.[22]

4 жовтня, Росія і Китай здійснили подвійно вето проти західних резолюцій Ради Безпеки.[23][24][25][26] Нью-Йорк Таймс зваліфіковала це як "слабке посилання на можливість санкцій проти Дамаска", в той час як Росія вже заявила, що не буде приймати резолюцію, яка включала б навіть натяку на санкції. Росія та інші країни БРІКС (Бразилія, Індія, Китай, Південна Африка) стверджувала, що резолюції СБ ООН щодо Лівії були скручені, щоб виправдати 2011 військову інтервенцію НАТО в Лівії та була сповнена рішучості не повторювати це.[24][26] Після цього вето, аналітик Центру аналізу близькосхідних конфліктів сказав Російській службі Бі-бі-: Асад має більше шансів протистояти, ніж опозиція виграти, тому Москва тепер ставить на Асада.[25]

У перші дні після відмови резолюції Ради Безпеки, Росія і Китай випустили державні застереження сирійського уряду, окремо висловивши своє бажання уряду реформувати і поважати волю сирійського народу. "Якщо сирійське керівництво не в змозі завершити такі реформи, воно повинно буде піти, але це рішення має бути прийнято не в НАТО та в окремих європейських країнах, це повинно бути зроблено народом Сирії та урядом Сирії", сказав Медведєв у Раді безпеки Росії.[27]

15 грудня, Росія запропонувала резолюцію Ради Безпеки ООН, яка засуджує насильство "всіма сторонами, в тому числі непропорційне застосування сили сирійськими властями". У проекті резолюції також висловив заклопотаність з приводу "незаконних постачаннях зброї до озброєних груп в Сирії". Пропозиція являла собою оновлений варіант російсько-китайського проекту резолюції, представленого на розгляд Ради Безпеки кілька місяців тому.[28]

2012

До кінця січня 2012 року західними та арабськими країнами була підготовлена, пропозиція резолюціі, що конкуровала з російської от 15 грудня (див вище). На відміну от російської ця пропозиція не засуджувала насильство з обох сторін у конфлікті, і не виключала військову інтервенцію. Росія вказала, що вона не погодиться на Західно-арабськ проект в його нинішньому вигляді,[1] і що вона буде і надалі пдтримувати власну резолюцію в Раді Безпеки.[29] 4 лютого 2012, Росія і Китай наклали вето на резолюцію Ради Безпеки, яка покликала Башара аль-Асада дотримуватися мирного плану підготовленого Лігой арабських держав,[30][31][23]

7 лютого 2012, Сергій Лавров, Міністр закордонних справ Росії, разом з начальником зовнішньої розвідки Мхалом Фрадковим зустрівся з президентом Асадом псля чого повідомли, що президент Асад згоден з реформуванням конституції та виборчого процесу. Крім того, делегація Росії заявила, що тльк уряд Сирі ма право змянити долю свого народу, без втручання ззовні.[30] У березні Лавров заявив у телевізійному інтерв'ю, що керівництво Сирії ігнорувало попередження Росії і зробило "дуже багато помилок», які допомогли витягнути країну на край громадянської війни.[32]

16 квітня заступник міністра закордонних справ РФ Mikhail Bogdanov та інші російські дипломати зустрілися з членами сирійської опозиції Хасаном Абдул Азімом -, керівником опозиційної групи Національний координаційний комітет за демократичні зміни,[33] Коли спеціальний посланник ООН Кофі Аннан розробив план припинення сирійського насильства, Росія спробувала зіграти роль у цьому плану шляхом зустріч як з урядовими так і з опозиційними силами, у той же час накладаючи вето на пропозіц у Ради Безпеки що були висунути міжнародним консенсусом ,

20 квітня, Рада Безпеки оголосила домовлення про розширення кількості спостерігачів ООН з припинення вогню в Сирії з 30 до 300 , а також дозволила Генеральному секретарю Пан Гі Мун прийняти рішення про розгортання миротворців в залежності від умов на місцях.[34] Відповідно до плану, насильство у Сир було мати негайно припинено, а уряд Асада мав розпочати реалізацію мирного плану Аннана.[34] Проект став результатом двох текстів, запропонованих Росією і Європейським членами Ради.[34] Коли тексти були об'єднані, частина про накладення санкцій на уряд Асада за невиконання плану була видалена на замовлення Росії та Китаю.[34] [34]

Місія Нагляду Організації Об'єднаних Націй в Сирії (ЮНСМІС) була создана Радой Безпеки ООН 21 квітня 2012, і розгорнута до 300 неозброєних спостерігачів протягом до 90 днів. План також закликав прийняти мирний план Аннана, роблячи одноголосне прийняття резолюції значним. Після того як мирний план був прийнятий, посол Росії в ООН Віталій Чуркін передав підтримку Росією угоди до ЗМІ, в той час як інші країни висловили розчарування у зв'язку відсутністю прогресу в справі припинення насильства.[35][36]

Псля Бійн в Хулі (Травень 2012 року), міністр закордонних справ Sergey Lavrov сказав, що "уряд несе основну відповідальність за те, що відбувається" і що "Будь-який уряд в будь-якій країні несе відповідальність за безпеку своїх громадян".[37] Реакція Росії була розцнена як засудження сирійського уряду.[38] Тим не менш, Лавров також заявив, що повстанці розділили провину за вбивства, зазначивши, що деякі жертви були вбиті з близької відстані в районі, контрольованому бойовиками опозиції.[39] Псля того як розмови про втручання ООН до Сир посилилися, голова комітету іноземних справ в російському уряді, змнив позицію Росії, переміщаючи йй подалі від засудження Дамаска, сказавши, що "у нас є дуже сильні сумніви, що ті люди, які були розстріляні впритул [діапазон] і були заколоті, що це була дія силами, лояльними президенту Асаду.,,, Обстріл був, ймовірно, ... військами Асада, але заколот і вбити впритул були, безумовно, дйами з іншого боку. "[40]

За словами Стіва Розенберга ( BBC) в червні 2012 року, Росія звинуватила США в налаштуванні подвійних стандартів: США продайе зброю в Бахрейн і в той же час критикує Росію за підтримку зброєю сирійського президента Асада . Росія вважає, що США діє лицемірно, чекаючи, щоб Рося припинила продавати зброю сирійському уряду, при тому що США постачає зброю сирійським повстанцям через Туреччину. З погляду Росії, якщо США допомагає сирійської опозиції, вони побічно, підривают національну безпеку Росії. Корреспондент BBC зазначив, що Росія бачить тільки один з двох результатів в Сирійській громадянської війни: або Асад залишиться при владі, що забезпечить россйскй вплив в регіоні Близького Сходу, або, переможуть радикальні ісламісти, створюючи загрозу терору для Росії.[41]

2013

11 червня 2013, президент Володимир Путін визнав, що позиція президента Асада призвела до нинішньої ситуації в Сирії. Він заявив російським державним ЗМІ, що: "Сирія як країна була готова для деякого роду змін. І уряд Сирії мав відчувти це та свого часу почати деякі реформи. Якби вони зробили це, те, що ми бачимо сьогодні в Сирії ніколи б не сталося ".[42]

26 червня 2013, заступник міністра закордонних справ Росії сказав, що невелика російська військово-морська база в Тартус була евакуйована. Вiн також заявив, що: "В даний час Міністерство оборони Російської не має жодної людини, дислокованої в Сирії. База не має ніякого стратегічного військового значення ".[43][44]

9 вересня 2013, відповідаючи на загрози США страйків проти Сирії у відповідь на застосування хімічної зброї проти оппозиц, міністр закордонних справ Росії С.В.Лавров зробив пропозицію про те, щоб запобігти атак з боку США. Вн пропонував розміщення сирйской хімічної зброї під міжнародний контроль, і їх подальше знищення.[45]

12 вересня 2013, Нью-Йорк Таймс опублікувала публіцистичну статтю Володимира Путіна, в якойи вн закликає США, уникати односторонніх військових дій та працювати у сфері міжнародного співробітництва на підтримку переговорного рішення сирійського конфлікту.[46]

Російські мирні ініціативи

30 січня 2012, МЗС Росс*** запропонувало «неформальні» переговори в Москві між сирійським режимом і опозицією, і заявило, що сирійська влада вже домовилися з російською пропозицією. Абдель Басет Седа, член виконавчого комітету Сирійськой національной ради , сказав Reuters що рада не отримала ніякого офіційного запрошення на такі переговори, але видмовиться, якщо отрима***: "Наша позиція не змінилася, і це те, що немає ніякого діалогу з президентом (Башаром аль-Асадом)".[47]

Відповідно до Мартті Ахтісаарі, який провів неформальни переговори по Сирії з п'ятьма постійними членами Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй в лютому 2012 року, Віталій Чуркін висунул план включавший згоду Асада поступитися владою. План також вимагав сирійський уряд і опозицію сісти за стіл переговорів. Це було проігноровано США, Великобританії і Франції, тому що в той час вони думали, що режим Асада збирався падати.[48]

7 листопада 2013, Росія оголосила, що вона знову намагається переговорів у Москві між сирійським урядом і опозицією, бачачи, що американські парламентери і російські не змогли домовитися про те, чи є Асад повинні бути змушені з офісу.[49] Заступник міністра закордонних справ Росії Богданов заявив, що переговори в Москві можуть зосередитися на гуманітарних проблемах[49]


Військові об'єкти

На думку деяких коментаторів один з основних інтересів Росії, є доступ до порту Тартус, єдиний військовий об'єкт що залишився за межами колишнього СРСР та був ***диною базою впливу Рос*** в східній частині Середземного моря.[50]

*стну*** оп*н*я, що цей військово-морської об'єкт служить головним мотивуючим фактором для висловлюванняРос*** на користь уряду Асада[роз'яснення необхідності][30][23]

Заступник міністра закордонних справ Росії заявив у червні 2013 року, що Російська військово-морської бази в Тартус була евакуйована. Mikhail Bogdanov заявив, що: "В даний час Міністерство оборони Російської не має жодної людини, дислокованої в Сирії. База не має ніякого стратегічного військового значення ".[43][44] Тим не менш, на 1 жовтня 2015 року, Міністерство оборони Росії заявило, що воно розгорнуло більше 50 літаків і вертольотів у Сирії: "Група повітряних сил була розгорнута в дуже короткі термін. Це було можливо тому, що у нас більшість техніки і боєприпасів била готова на нашому складі в Тартусі. Ми тільки повинні були рухати наші літаки і доставити деякі додаткове обладнання ".[51]

Росія також трима*** в Латакі** електронні засоби спостереження [52] і Аль-Харра[53] (захоплений повстанцями в жовтня 2014 року) і авіабази об'єктів на Tadmur (Пальміра).[54]

Центр прослуховування ГРУ поблизу сирійсько-ізраїльського кордона в Тел Аль-Хара *стну*** невідомоу кількость років. Станція була покинута в кінці 2014 року, до тего як вона могла бути захоплена повстанцям*. У Сир**я, як вважають, *стну*** принаймні дв* інши російськ* бази розвідки.[55]

Посилання

  1. ↑ а б "Russia says U.N. Syria draft unacceptable: Itar-Tass". Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Itar-Tass27-1-12» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. ↑ Statement by Mr. Vladimir V. Putin, President of the Russian Federation, at the 70th session of the UN General Assembly, 28 September 2015.
  3. ↑ "Russian parliament unanimously approves use of troops in Syria". 30 September 2015.
  4. ↑ Hubbard, Ben (1 October 2015).
  5. ↑ а б "Syrian crisis: Russia air strikes 'strengthen IS'". bbc.com. bbc.
  6. ↑ а б в Kreutz, Andrej (2007).
  7. ↑ Trenin, Dmitri (5 February 2012).
  8. ↑ A History of the Middle East, Peter Mansfield, Penguin 2010, 3rd edition, p.293 ISBN 978-0-718-19231-0
  9. ↑ International New York Times, 3 October 2015.
  10. ↑ Breslauer, George W. (1990).
  11. ↑ Peel, Michael; Clover, Charles (9 July 2012).
  12. ↑ Lea, David (2001).
  13. ↑ Meyer, Henry; Cook, Brad; Arkhipov, Ilya (2 June 2011).
  14. ↑ "US seeks Russia's cooperation over Syria resolution".
  15. ↑ Al Jazeera Syria Live Blog: Saturday, 11 June 2011 – 10:33. http://blogs.aljazeera.net/liveblog/syria-jun-11-2011-1133.
  16. ↑ а б "Russian envoy calls for end to violence in Syria".
  17. ↑ Baetz, Juergen (19 July 2011).
  18. ↑ "Russia hardens stance on Syria".
  19. ↑ Al Jazeera Libya Live Blog.
  20. ↑ Khaled Yacoub Oweis (23 August 2011).
  21. ↑ Louis Charbonneau (23 August 2011).
  22. ↑ а б в Louis Charbonneau (26 August 2011).
  23. ↑ а б в Sharp, Jeremy M.; Christopher M. Blanchard, eds. (26 March 2012), "Unrest in Syria and U.S. Sanctions Against the Asad Regime", CRS Report for Congress, Washington, DC: Congressional Research Service  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2012 CRS Report» визначена кілька разів з різним вмістом
  24. ↑ а б ‘U.N. Resolution on Syria Blocked by Russia and China’.
  25. ↑ а б MacFarquhar, Neil (5 October 2011).
  26. ↑ а б "Russia will not allow Libya-style military intervention in Syria".
  27. ↑ "Syria opposition gains regional backers".
  28. ↑ "Russia proposes U.N. resolution on Syria; U.S. hopes to work with Moscow on draft".
  29. ↑ Russia to promote its own Syria resolution at U.N. Reuters. 26 January 2012. Процитовано 27 January 2012.
  30. ↑ а б в The Long Road to Damascus. The Economist. Т. 402, № 8771. 11 February 2012. с. 25—28.
  31. ↑ Neil MacFarquhar (4 February 2012). Russia and China Block U.N. Action on Crisis in Syria. The New York Times.
  32. ↑ Gutterman, Steve (21 March 2012). Russia Out to Maintain Clout, Improve Image on Syria. Reuters. Процитовано 11 October 2015.
  33. ↑ Syrian opposition delegation holds talks with Russian diplomats in Moscow. The Washington Post. Associated Press. 16 April 2012. Процитовано 19 April 2012.
  34. ↑ а б в г д UN Security Council reaches tentative agreement on increasing monitors in Syria to 300. The Washington Post. Associated Press. 20 April 2012. Процитовано 20 April 2012.
  35. ↑ UN Authorizes 300 unarmed Syria Monitors. CNN. 21 April 2012. Процитовано 22 April 2012.
  36. ↑ [недоступне посилання з 01.10.2015]Meyer, Henry (20 April 2012). Putin Pins Hope on Syria Cease-Fire to Combat U.S. Supremacy. Bloomberg Businessweek. Процитовано 20 April 2012.
  37. ↑ Hubbard, Ben; Jordans, Robert (29 May 2012). UN: Most of 108 killed in Syria were executed. CBS8. Associated Press. Архів оригіналу за 30 May 2012. Процитовано 29 May 2012.
  38. ↑ Russia Condemns Syria Over Massacre. Time. 28 May 2012. Архів оригіналу за 30 May 2012. Процитовано 29 May 2012.
  39. ↑ Syria massacre: Rebels share blame, says Russia's Lavrov. BBC News. 28 May 2012. Архів оригіналу за 31 May 2012. Процитовано 31 May 2012.
  40. ↑ Houla: How a massacre unfolded. BBC News. 29 May 2012.
  41. ↑ Rosenberg, Steve (29 June 2012). Why Russia Sells Syria Arms. BBC News. Процитовано 18 August 2012.
  42. ↑ "Vladimir Putin admits Bashar al-Assad responsible for Syrian uprising".
  43. ↑ а б "All personnel withdrawn from Russian navy base in Syria – diplomat".
  44. ↑ а б "Russia reports pullout from small base in Syria".
  45. ↑ Michael R. Gordon; Steven Lee Myers (10 September 2013). Obama Calls Russia Offer on Syria Possible 'Breakthrough'. The New York Times. Процитовано 13 September 2013.
  46. ↑ Vladimir V. Putin (12 September 2013). A Plea for Caution From Russia. The New York Times. с. A31. Процитовано 13 September 2013.
  47. ↑ Russia says Syria agrees to peace talks with opposition amid mounting pressures. Al Arabiya. 30 January 2012. Процитовано 29 November 2013.
  48. ↑ Julian Borger. West 'ignored Russian offer in 2012 to have Syria's Assad step aside'. The Guardian. Процитовано 30 September 2015.
  49. ↑ а б Canceled Syria talks may get new start in Moscow, USA Today, 7 November 2013.
  50. ↑ Sayginer, Ozge (20 June 2012). Why Russia will never back down? Reasons behind supporting the Assad regime. The European Strategist. Процитовано 23 June 2012.
  51. ↑ http://www.rt.com/news/317179-russian-airforce-syria-aircraft/
  52. ↑ Julan Borger (23 December 2012). Russian military presence in Syria poses challenge to US-led intervention. The Guardian. Процитовано 24 December 2012.
  53. ↑ Captured Russian spy facility reveals the extent of Russian aid to the Assad regime. 6 October 2014. Процитовано 7 October 2014.
  54. ↑ Syria: Russia evacuates nationals, remains close to Assad. Beirut: ANSAmed. 25 January 2013. Процитовано 27 January 2013.
  55. ↑ Russian spy base in Syria used to monitor rebels and Israel seized. The Daily Telegraph. 8 October 2014. Процитовано 30 September 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Участь_Росії_в_сирійській_громадянській_війні&oldid=16909459