Токсокароз

Токсокароз
Спеціальність	інфекційні хвороби, ветеринарія і гельмінтолог
Симптоми	сліпота, біль у животі, гарячка, гепатомегалія, головний біль, лімфоаденопатія, кашель, міокардит, кропивниця і гепатоспленомегаліяd
Причини	інфекція і Toxocarad
Метод діагностики	ПЛР і імуноглобуліни класу M
Препарати	imidaclopridd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1F6D
МКХ-10	B83.0 (ILDS B83.01)
МКХ-9	128.0
DiseasesDB	29739
eMedicine	med/2293 ped/2270
MeSH	D014120

Токсокароз (англ. Toxocariasis)— інфекція, обумовлена нематодою (лат. toxocara canis), яка зазвичай паразитує у собак і котів, що супроводжується ураженням різних життєвоважливих органів і тканин (легень, мозку, очей, печінки, нирок, серця тощо). Дорослі паразити (токсокари) живуть у тонкій кишці не тільки собак і котів, але й інших тварин - вовків, лисиць, песців та ін.

Токсокари — це круглі гельмінти довжиною від 30 до 120 мм і діаметром близько 2 мм.

Патогенез

Життєвий цикл лат. toxocara canis

Самиці токсокар щоденно виділяють яйця які, потрапляючи з фекаліями уражених тварин у навколишнє середовище, зберігають свою життєдальність протягом багатьох місяців, інколи декілька років. За сприятливих умов навколишнього середовища (у теплий період року) через 1-3 тижні у яйцях токсокар розвивається личинка. М'ясоїдні тварини, а також людина уражається токсокарозом, проковтнувши такі яйця. У травному каналі з дозрілих яєць токсокар під дією шлункових і кишкових соків руйнуються оболонки яєць і вилуплюються личинки. Течією крові вони заносяться в печінку, потім у легені і знову потрапляють у тонку кишку, де розвиваються в дорослого гельмінта – токсокару.

Враховуючи, що личинки токсокар потрапляють у кров, зараження тварин цим гельмінтом може відбуватись внутрішньоутробно, а також через молоко самиць. Найбільша кількість личинок у молоці самиць виявляється на другий тиждень лактації (вироблення з молочних залоз молока). При зараженні кітної тварини личинки токсокар з кров'ю матері проникають у кишки плодів, залишаються там до народження потомства і там же виростають до статевозрілої стадії. З молоком зараженої матері личинки потрапляють у кишки щенят, кошенят тощо. На токсакароз найчастіше хворіють коти, собаки та їхнє потомство.

Для котів існує додатковий шлях зараження – при поїданні мишей та пацюків, які є резервуарними хазяями личинок токсокар.

Симптоми ураження тварини

Уражений гельмінтами молодняк часто відстє в рості, втрачає масу тіла, у тварин спостерігається поганий апетит чи навіть його відсутність, живіт як правило збільшений. Хворі тврини кволі, малорухливі, в них виникає запалення бронхів та легень, тварини кашляють, з'являється задишка. Можливі кишкові коліки, судороги, блювання з виділенням токсокар. Пронос чергується з запором. При інтенсивній інвазії (велика кількість токсокар у кишках) можливі вихід гельмінтів через стравохід, заповзання їх у трахею і задушення тварини. Щенята найчастіше гинуть від токсокарозу у віці від 20 днів до 2,5 міс.

Симптоми ураження людини

Личинки токсокар, вилупившись з яєць, заглиблюються в слизові оболонки кишок людини, проникають у кровоносні судини. Течією крові личинки розносяться в різні життєво важливі органи і тканини (печінку, легені, мозок тощо), де викликають запалення. При звичайних умовах личинки не досягають в організмі людини статевої зрілості, як це спостерігається у собак і котів. Захворювання, викликане личинковою стадією токсокар у людини, називається ще «симптомокомплексом мігруючої личинки», або «личинковим токсокарозом».

Тяжкий перебіг і велика різноманітність проявів личинкового токсокарозу обумовлені ураженням різних органів, алергічними реакціями організму на продукти обміну личинок і розпаду їх (висипами на шкірі тощо). При інтенсивній інвазії, зокрема у разі повторного зараження, перебіг хвороби особливо тяжкий. У таких випадках хвороба часто закінчується інвалідністю хворого, інколи навіть з летальним кінцем. У людини токсокароз супроводжується такими явищами алергічного характеру, як кашель, чхання, задишка, висипи на тілі. Часто захворювання рецидивує (повертається). При цьому виникає лихоманка, збільшується печінка.

Звичайно хвороба триває від 5 до 8 міс. Личинки викликають навколо місця своєї локалізації запальний процес, який призводить до хронічного ураження тих чи інших органів. Наприклад, при потраплянні личинок в око розвивається запалення його оболонок, яке інколи призводить до сліпоти, а при інвазії головного мозку можливі епілептичні припадки, частковий параліч.

Діти хворіють на токсокароз найчастіше у віці від 1,5 до 4 років. Розпізнання хвороби в людини утруднене. Це пов'язано з тим, що личинки локалізуються в мозку, очах, серці та інших тканинах, де їх важко виявити. Часто симптоми токсокарозу співпадають з проявами інших захворювань: грипу, запалення легень, бронхіальної астми, коклюшу, туберкульозу, алергозу і т. ін.

Точніше діагностування токсокарозу можливе при застосуванні імунологічних методів, які проводяться в спеціалізованих паразитологічних лабораторіях.

Враховуючи складність розпізнавання токсокарозу, при появі на шкірі, зокрема у дітей, різного характеру висипів, астматичних проявах, збільшенні печінки та інших ознаках, пов'язаних з можливим ураженням токсокарою того чи іншого органа, особливо при наявності вдома тварин чи контактуванні з ними, необхідно негайно звернутись до лікаря.

Поширення

Toxocara Canis - дорослі гельмінти ізольовані з фекалій собак.

Поширення токсокарозу серед собак і котів спостерігається в усіх кліматичних зонах, крім районів Крайньої Півночі Росії, де клімат не сприяє розвиткові яєць паразита до заразної стадії (личинок). Випадки токсокарозу реєструють у Великобританії, Туреччині, Голландії і Румунії. В США найбільша захворюваність на нього зустрічається в східних штатах.

Дослідження показали, що собаки найбільш уражаються токсокарами у віці до 1 року (у 88 % випадків). Це пояснюється внутрішньоутробннм шляхом передачі інвазії, а також через молоко самиці при годуванні цуценят.

Найбільша ураженість дорослих собак токсокарозом спостерігається серед блукаючих собак (майже в 2 рази вища, ніж серед сільських). Захворювання тварин токсокарозом супроводжується інтенсивним виділенням яєць токсокар у навколишнє середовище і призводить до забруднення ними землі, яка є провідним фактором передачі цього гельмінта. При обстеженні міських і сільських ґрунтів було встановлено, що вони більше забруднені у дворах багатоповерхових будинків. Це пов'язано з постійним вигулюванням домашніх собак, а також з нічним нашестям блукаючих тварин.

У сільській місцевості наявність яєць токсокар в землі індивідуальних садиб залежить від утримання в них уражених тварин. Забрудненість присадибних ділянок яйцями токсокар призводить до обсіменіння ними вирощуваних сільськогосподарських культур (городньої зелені, овочів, ягід), які є одним з основних факторів передачі хвороби людині.

Забруднення яйцями токсокар територій дитячих садків і шкіл обумовлене можливістю проникнення на них собак і котів. Цьому сприяють відсутність або несправність огорожі, наявність у ній дірок та щілин.

Профілактика

Заходи, спрямовані на запобігання захворюванню людей на токсокароз, насамперед передбачають ліквідацію джерела інвазії (уражених тварин), факторів передачі збудника (охорону навколишнього середовища від забруднення яйцями токсокар) і виконання елементарних гігієнічних вимог. Взявши в дім тварину, її необхідно перевірити на наявність гельмінтів. У подальшому котів і собак потрібно регулярно, хоча б 1 раз на рік, обстежувати і при потребі своєчасно лікувати. Цуценят рекомендується обстежувати з 14—18-денного віку. Собак належить виводити на прогулянку в місця, де не граються діти. Місця загального користування, куди собаки і коти мають доступ, повинні бути огороджені від дитячих майданчиків. З метою виключення можливості проникнення тварии на територію дитячих дошкільних закладів і шкіл необхідно навколо них споруджувати огорожі з сталевою сіткою висотою не менш 1,2 м.

Яйця токсокар, які потрапили в землю і дозріли в ній за 1—3 тижні при сприятливому температурному режимі (13— 16 °С) зовнішнього середовища, можуть забруднювати овочі, городню зелень, взуття і одяг дітей, а в дитячих садках і школах — інвентар і предмет вжитку. Зелень, овочі і фрукти, вживані в їжу сирими, необхідно реетельно мити в проточній воді, а потім занурювати на 3 сек. в окріп. Слід настійно привчати дітей з раннього віку мити руки перед їдою і після відвідування туалету та контактування з собакою чи котом. Потрібно також боротись з шкідливою звичкою дітей брати пальці в рот.

Джерела

• В.О. Булгаков. О.П. Данько. «Хвороби, що передаються від тварини людям.» Київ. «Здоров'я». 1989.
• Замазій Т.М. Захисно-пристосувальні реакції у хворих на токсокароза.

Посилання

• Грицко Р.Ю., Ворожбит О.Б. Токсокароз: актуальні аспекти діагностики та лікування // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2009. – № 1. – С. 78–83.
• Токсокароз і токсаскароз
• ТОКСОКАРОЗ - ГЕЛЬМІНТОЗ, ПРО ЯКИЙ СЛІД ЗНАТИ