15 травня 1602 року Євстахій Єло-Малинський згадується серед тих, хто засвідчив угоду між старостою і ключником луцьким Миколою Семашком та Яном Кашевським (Кошовським) м. Острожець з присілками у Луцькому повіті Волинського воєводства[1].
Після смерті Кирила Терлецького король номінував його 30 травня1607 р. на єпископа Луцького і Острозького. 5 червня1607 р. Єло-Малинський склав присягу як новономінований єпископ Луцька. Однак єпископські свячення кілька років відкладались. 11 серпня1607 року кардинал Боргезе надав нунцієві дозвіл звільнити Єло-Малинського від перешкоди до єпископських свячень, оскільки той попередньо був тричі одруженим. 1 березня1609 року нунцій повідомив кардинала Боргезе, що зважаючи на труднощі, нового єпископа на Луцьку єпархію ще не висвячено, однак король вже надіслав наказ митрополитовіІпатію Потію висвятити кандидата. 31 березня1609 року його згадано як єпарха Луцького й Острозького[2].