Сильвестр (Рудницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сильвестр Рудницький-Любенецький
Єпископ Луцький і Острозький
8 травня 1750 — 7 травня 1777
Обрання: 8 травня 1750
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Теодосій Рудницький-Любенецький
Наступник: Кипріян Стецький
 
Народження: 1712 чи 1713
Волинь
Смерть: 7 травня 1777(1777-05-07)
Похоронений: Луцьк
Батько: Олександр Рудницький-Любенецький
Мати: Маріанна Тимінська
Єпископська хіротонія: бл.1750

Сильве́стр Рудни́цький-Любенéцький (у світі Стефан Рудницький-Любенецький (іноді Лубенецький[1]) гербу Сас[2], пол. Sylwester (Stefan) Rudnicki-Lubieniecki herbu Sas, 1712/1713, Волинь — 7 травня 1777) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 8 травня 1750 року — єпископ Луцький і Острозький.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в шляхетській родині латинського обряду на Волині. Батько — Олександр, мати — Маріанна з Тимінських.

Навчався в Римі, 1736 року вступив до ЧСВВ, був висвячений на священика братом Теодосієм. Був лавришівським ігуменом, канівським архимандритом (перед 1748), вікарієм та генеральним офіціялом митрополичої єпархії, генеральним комісаром «дібр столових» поліських та українських митрополита Флоріяна Гребницького (перед 1750). На початку 1750 став архимандритом в Овручі («багата посада»), подавши у відставку з посади у Каневі. 17 листопада 1751 після смерті брата Теодоcія отримав номінацію на посаду Луцького (інші дані: був обраний на єпископа Луцького 8 травня 1750[3]) та Острозького єпископа УГКЦ. Свячення отримав 4 березня 1752. Брав участь в конгресах ієрархів УГКЦ 1753, 1758, 1762, 1764 років. У 1757 році — візитатор української частини Греко-Католицької Церкви. У 1772 році через відсутність митрополита Пилипа Володковича керував генеральною капітулою Василіян у Бересті. У 1773 році спільно з Максиміліяном Рилом — комісар щодо врегулювання взаємних претензій між митрополитом та його коад'юторами Антіном Млодовським і Левом Шептицьким. Гуго Коллонтай вважав його «освіченою людиною», що намагалась підняти освітній рівень духовенства єпархії, його престиж. Організував школу для кандидатів на священиків УГКЦ при резиденції в Рожищі. В Луцьку: сприяв початку будівництва катедри УГКЦ; організував семінарію при катедрі, знову організував катедральну капітулу УГКЦ. В 1773 році домігся коронації ікони Матері Божої в Почаївській Лаврі.

Микола Василь Потоцький його та Лева Шептицького призначив виконавцями та протекторами свого заповіту.[4]

Фундатор церкви святої Покрови у Талимичах поблизу Зимного — філіяльного храму Успенської церкви Зимненського монастиря.[1]

Помер 7 травня 1777, похований в Луцьку.

Коронація Почаївської чудотворної ікони[ред.ред. код]

1770 року владика Сильвестр, за дорученням папи Климента XIV, особисто очолив вивчення чуд, що ставались перед Почаївською іконою Пресвятої Богородиці. 24 червня 1770 року єпископ передав до Риму результати своїх досліджень. 1 травня 1773 Апостольський Престол в Римі видає декрет, яким дозволяється коронувати Почаївську Чудотворну ікону. Особистий папський посланець з Ватикану привіз до Почаєва дві золоті корони — одну для Богоматері, другу для Спасителя. З цієї нагоди єпископ Сильвестр видав окреме послання до вірних Луцької єпархії. 8 вересня 1773 разом з Холмським єпископом Максиміліаном Рилом владика провів коронацію чудотворної ікони.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. (пол.) — S. 617. (пол.)
  2. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 38 прим. (пол.)
  3. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 264.
  4. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 65.
  5. Історія Почаївської чудотворної ікони

Джерела[ред.ред. код]

  • Bieńkowski L. Lubieniecki (Rudnicki-Lubieniecki) Stefan, imię zakonne Sylwester h. Sas (1713—1777) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom ХVII/4, zeszyt 75. — S. 607. (пол.)


Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про Українську греко-католицьку церкву.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.