Єронім Стройновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єронім Стройновський
Hieronim Stroynowski
Єронім Стройновський
Портрет пензля Франциска Смуглевича
Герб
Єпископ Віленський
16 вересня 1814 — 5 серпня 1815
Обрання: 16 вересня 1814
Церква: РКЦ
Попередник: Ян Непомуцен Коссаковський
Наступник: Анджей Бенедикт Клонґєвич
Єпископ-коад'ютор Луцької дієцезії
20 серпня 1804 — 16 вересня 1814
Обрання: 20 серпня 1804
 
Альма-матер: Ягеллонський університет
Науковий ступінь: доктор богослов'я, доктор права
Діяльність: педагог, економіст, письменник, єпископ
Національність: поляк
Народження: 20 вересня 1752(1752-09-20)[1]
Великий Ходачків, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР
Смерть: 5 серпня 1815(1815-08-05) (62 роки)
Вільнюський район
Похований: м. Горохів
Батько: Бенедикт
Мати: Маріанна
Прийняття священства: 6 квітня 1776
Хіротонія: 19 січня 1808
Посада: Ректор Віленського університету (1799—1808)
 
Нагороди:
Кавалер Ордена Святого Станіслава
Орден Святої Анни 1 ступеня
Єронім Стройновський у Вікісховищі?

Єронім Стройновський гербу Стжем'є (пол. Hieronim Stroynowski, лит. Jeronimas Stroinovskis; 20 вересня 1752, с. Великий Ходачків[2] — 5 серпня 1815, Ельнокамп біля Вільна) — польський правознавець, економіст, державний і релігійний діяч, єпископ Віленський (1814—1815), ректор Головної віленської школи та перший ректор імператорського Віленського університету. Брат економіста Валеріана Стройновского.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в с. Великий Ходачків (нині Козівського району Тернопільської області) в сім'ї Бенедикта і Маріанни. Навчався у школі піярів у Золочеві і в 1766 році вступив до їхнього ордену в Подолинцю, прийнявши ім'я Єроніма від св. Бенедикта (хресне ім'я Єронім). Подальші філософсько-богословські студії продовжив у Подолинцю в тамтешній школі ордену. Священичі свячення отримав 6 квітня 1776 року. З 1774 року був учителем у піярських школах, між іншим, викладав у варшавській привілейованій колегії Collegium Nobilium спочатку геометрію і математику, логіку, метафізику, потім також природне право і політичну економію. Від 1781 року — викладач Віленського університету (тоді Головної школи Великого князівства Литовського). Від 1782 року перебував у Кракові, де в Ягеллонському університеті здобув ступінь доктора богослов'я і обох прав (цивільного і канонічного). У 1783 році повернувся до Вільна і став професором університету.

У 1791 році Чотирирічний сейм покликав його до праці в кодифікаціній комісії. Брав діяльну участь у розробці Конституції 3 травня (1790—1793) і нового кодексу цивільного та кримінального права (Кодекс Станіслава Августа; 1791). Промова Стройновского «Mowa o Konstytucji Rządu Ustanowioney dnia trzeciego i piątego Maja Roku 1791» принесла йому широку популярність; за розпорядженням Станіслава Августа була негайно надрукована. Гродненський Сейм 1793 року номінував його до Едукаційної комісії. Повернувшись до Вільна у 1793 році, знову став професором університету, а в 1799 році змінив Мартіна Почобута-Одляницкого на посаді ректора (до 1806 року).

Як економіст був прихильником і пропагатором фізіократії, одним із найвідоміших фізіократів на землях Речі Посполитої. У 1785 році опублікував працю під титулом «Nauka Prawa Przyrodzonego, Politycznego, Ekonomiki Politycznej i Prawa Narodów».

Єпископ[ред.ред. код]

Епітафія на честь Єроніма Стройновського у Віленській церкві святих Йоанів

20 серпня 1804 року номінований єпископом-коад'ютором Луцької дієцезії, а єпископську хіротонію отримав щойно 19 січня 1808 року. Від 1808 року був також адміністратором Віленської дієцезії, а 16 вересня 1814 року став її ординарієм.

Раптово помер 5 серпня 1815 року на хуторі під Вільном. Був похований, згідно із заповітом, у родинній усипальниці Стройновских у Горохові.

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

Був членом Флорентійської Академії наук (1787) і академії Аркадія в Римі (1788), наукових товариств Росії і Польщі; був також членом масонської ложі «Старанний литвин» («Lithuaniens Zélés», «Gorliwy Litwin»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б RKDartists
  2. Chodaczków 1.) wielki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 604. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]