Єфремов Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єфремов Олег Миколайович
Ефремов Олег Николаевич
Олег Єфремов.jpg
Народився 1 жовтня 1927(1927-10-01)
Москва, РРФСР, СРСР
Помер 24 травня 2000(2000-05-24) (72 роки)
Москва, Росія
Рід діяльності актор, режисер
IMDb: ID 0947238
Commons-logo.svg Єфремов Олег Миколайович у Вікісховищі

Єфремов Олег Миколайович (1 жовтня 1927, Москва, РРФСР, СРСР — 24 травня 2000, Москва, РФ) — радянський і російський актор, режисер і театральний діяч, народний артист СРСР (1976), Герой Соціалістичної Праці (1987).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 жовтня 1927 року.

У 1949 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня Василя Топоркова) і став актором і режисером Центрального Дитячого театру, також став викладати в школі-студії МХАТ.

У 1956 році організував і очолив театр «Современник».

З 1970 року — актор і головний режисер МХАТ СРСР ім. М. Горького.

З 1976 року став професором школи-студії МХАТ.

Режисер-постановник низки кінофільмів. У 1987 році був знятий документальний фільм на тему розділу МХАТу «Олег Єфремов. Щоб був театр» (режисер Марина Голдовська).

Родина[ред.ред. код]

Дружина — актриса, Народна артистка Росії Покровська Алла Борисівна. Син — актор Єфремов Михайло Олегович. Тесть — Покровський Борис Олександрович.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Лауреат Державних премій СРСР:
    • 1969 — трилогія «Декабристи», «Народовольці», «Більшовики».
    • 1974 — вистава «Сталевари».
    • 1983 — вистава «Так переможемо!».
  • Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967)
  • Народний артист РРФСР (1969)
  • Народний артист СРСР (1976).
  • «Золота маска» — приз конкурсу-огляду акторів московських театрів (1976).
  • Приз журі Всесоюзного телефестивалю в Ленінграді («Дні хірурга Мишкина», 1976).
  • Золота зірка Героя Соціалістичної Праці (1987).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1997).
  • Премія «Кришталева Турандот» (1997, «За доблесне служіння театру»).
  • Державна премія Росії (1997, «За збереження і розвиток традицій російського психологічного театру у виставі „Три сестри“»).
  • Приз ім. П. Луспекаева «Пані удача» на кінофестивалі «Кіношок» в Анапі (1997).
  • Премія «Золотий Овен» (За внесок у кіномистецтво) (1997)
  • Спеціальний приз журі Національної театральної премії «Золота маска» (1998, за спектакль «Три сестри»).
  • Премія мерії Москви «За унікальний внесок в культуру» (1999).

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1955 — Перший ешелон — Олексій Степанович Узоров
  • 1956 — Саша вступає в життя — епізод
  • 1957 — Розповіді про Леніна — Фелікс Едмундович Дзержинський
  • 1957 — Поруч з нами — секретар райкому комсомолу
  • 1958 — Важке щастя — рудий хлопець
  • 1958 — Йшли солдати… — Сенько Радунський
  • 1960 — Випробувальний термін — Улян Григорович Жур
  • 1961 — Академік з Асканії — Федот Антипович Якушенко, нарком
  • 1961 — Відрядження — Михайло Арсентійович Щербаков, винахідник
  • 1961 — Любушка — Олімп Іванович Лутошкін, наїзник
  • 1962 — Мій молодший брат — Віктор Якович Денисов
  • 1963 — Живі і мертві — полковник Іванов
  • 1963 — Співробітник ЧК — Ілларіонов, чекіст
  • 1964 — Викликаємо вогонь на себе — «Дядя Вася», зв'язковий
  • 1965 — Війна і мир — Долохов
  • 1965 — Дзвонять, відкрийте двері — Василь Дресвянніков
  • 1965 — Будується міст — кореспондент з Москви
  • 1966 — Айболить-66 — Айболить
  • 1966 — Бережись автомобіля — Максим Підберезовиков, слідчий
  • 1967 — Дорога палаючого фургона — секретар райкому
  • 1967 — Пряма лінія — полковник
  • 1967 — Врятуйте потопаючого — співаючий пісню
  • 1967 — Гніт (короткометражний)
  • 1967 — Штрихи до портрету В. І. Леніна — Юлій Осипович Мартов
  • 1968 — Ще раз про любов — Лев Карцев, штурман
  • 1969 — Гори, гори моя зірка — художник Федір
  • 1969 — Король-олень — Дурандарте
  • 1969 — Мама вийшла заміж — Віктор Степанович Леонов
  • 1969 — Свій — Павло Романович Кошелев
  • 1969 — Тільки три ночі — Іван Петрович Хворостін, голова
  • 1970 — Біг — полковник
  • 1970 — Випадок з Полиніним — Микола Миколайович Полинин, льотчик
  • 1971 — Все королівське військо — Адам Стентон
  • 1971 — Нюркіне життя — Михайло Антонович Логінов, бригадир
  • 1971 — Ти і я — Олег Павлович
  • 1972 — Місто на Кавказі (короткометражний) — Миколаїв Віктор Сергійович
  • 1972 — За весь у відповіді — Олег Петрович Голованченко, начальник цеху
  • 1972 — Здрастуй і прощай — Григорій Степанович Буров, дільничний
  • 1973 — Чацький — це я! (документальний)
  • 1974 — Обіцянка щастя — майор Кузьмін
  • 1975 — Лісові гойдалки — Матвій Петрович Єгоров, колишній льотчик
  • 1975 — Ольга Сергіївна — Віктор Анатолійович Курдюмов
  • 1975 — Там, за горизонтом — професор
  • 1976 — Вічно живі (фільм-спектакль) — Федір Іванович Бороздін
  • 1976 — Дні хірурга Мишкіна — Євген Львович Мишкін
  • 1976 — Пригощаю горобиною (фільм-спектакль) — головна роль
  • 1977 — А. П. Чехов. Три сестри (фільм-спектакль) — ведучий
  • 1977 — Вороги — Михайло Скробот, купець
  • 1977 — Засідання парткому (фільм-спектакль) — Василь Трифонович Потапов, бригадир
  • 1977 — Рудін — Дмитро Миколайович Рудін
  • 1978 — Коли я стану велетнем — Сергій Костянтинович
  • 1978 — Комісія з розслідування — Василь Микитович Жолудов, головний конструктор реактора
  • 1978 — Останній шанс — Михайло Іванович Горохов
  • 1979 — Активна зона — Євген Дмитрович Новіков, новий секретар парткому АЕС
  • 1979 — Уявний хворий — Арган
  • 1979 — Відкрита книга — Антон Марлін
  • 1979 — Поема про крила — Сергій Васильович Рахманінов
  • 1980 — Одного разу двадцять років потому — Ілля Миколайович, художник
  • 1981 — Було у батька три сини — Дмитро Олексійович
  • 1981 — Шофер на один рейс — Михайло Антонович Артюхін, шофер
  • 1982 — Інспектор ДАІ — Федір Антонович Гринько, майор міліції
  • 1982 — Формула пам'яті — Яків Прокопович Зеленін, секретар міськкому
  • 1983 — У місті хороша погода (фільм-спектакль) — Павло Петрович Ледньов, голова міськвиконкому
  • 1983 — Графоман (фільм-спектакль) — Петро Кіндратович Мокін
  • 1983 — Серед тисячі доріг — Петро Васильович Миколаїв, художник
  • 1984 — Продовжись, продовжись, чарівність… — Скворцов Антон Миколайович, пенсіонер
  • 1984 — Чужа дружина і чоловік під ліжком — Олександр Дем'янович
  • 1985 — Батальйони просять вогню — Василь Матвійович Гуляєв, командир полку
  • 1985 — Обережно — Васильок! — Микола Іванович
  • 1985 — Від зарплати до зарплати — Володимир Іванович Єфімов, економіст, керуючий банку
  • 1985 — Такий дивний вечір у вузькому сімейному колі (фільм-спектакль) — Юрій Петрович
  • 1986 — Таємниця Снігової Королеви — Голос Казки
  • 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Єгор Дмитрович Занзевєєв, винахідник
  • 1987 — Чому вбили Улофа Пальме? (Фільм-спектакль)
  • 1987 — Так переможемо! (Фільм-спектакль) — ведучий
  • 1988 — Кабала святош (фільм-спектакль) — Жан-Батист Поклен де Мольєр
  • 1988 — Неприкаяний — Георгій Васильович Ветлугін, хормейстер
  • 1988 — Політ птиці — Сторожка Павло Архипович, директор танкового заводу
  • 1990 — Шапка — Петро Миколайович Лукін
  • 1991 — І повертається вітер… — Сергій Йосипович Юткевич
  • 1992 — Можлива зустріч (фільм-спектакль) — Георг Фрідріх Гендель
  • 1995 — Ширлі-мирлі — Микола Григорович, сусід
  • 1997 — Ах, навіщо ця ніч…
  • 1998 — Дядя Ваня. Сцени з сільського життя (фільм-спектакль) — Астров
  • 1998 — Твір до Дня Перемоги — Киловатов Дмитро
  • 1998 — Чехов і Ко — отець Сава Жезлів / поміщик Камишов

Озвучування[ред.ред. код]

  • 1957 — Виконання бажань (анімаційний) — Зербіно
  • 1963 — Три товстуни (анімаційний) — Просперо
  • 1978 — Чесне слово (анімаційний) — читає текст

Джерела[ред.ред. код]