Толмачова Лілія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Толмачова Лілія Михайлівна
Народилася 6 червня 1932(1932-06-06)
Нижньо-Волзький край, РСФРР, СРСР
Померла 25 серпня 2013(2013-08-25) (81 рік)
Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність акторка, театральна режисерка
Alma mater Школа-студія МХАТ (1950)
Знання мов російська
Заклад Saratov Theatre of the Young Audience named after Yu. P. Kiselyovd, Театр імені Моссовєта і Современник
Роки активності з 1952
У шлюбі з Єфремов Олег Миколайович і Viktor Sergeeviv̌ Fogelʹsond
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани» Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb ID 0866164
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Толмачова.

Лілія[1] Михайлівна Толмачова (6 червня 1932[2], Руднєво, Нижньо-Волзький край — 25 серпня 2013, Москва) — радянська і російська актриса театру та кіно, режисерка. Народна артистка Російської РФСР (1981).

Життєпис[ред. | ред. код]

Лілія Толмачова народилася 1932 року, за одними даними, в Саратові, а за іншими — у селі Руднєве Волгоградської області Російської РФСР, в родині педагогів.

Після закінчення школи вона втупила до Школи-студії МХАТ на курс Віктора Яковича Станицина. Школу-студію закінчила в 1950 році[2][3]. З 1952 року служила в Саратовському театрі юного глядача, а в 1955—1956 роках — в Театрі імені Моссовєта[4].

З 1956 року Лілія Толмачова була актрисою театру «Современник». У виставі, з якого почалася історія «Современника» — «Вічно живі» за п'єсою Віктора Розова зіграла одну з головних ролей — Ірину Бороздіну[5]. З перших років існування театру Лілія Толмачова була однією з його провідних актрис, грала скопідомку Оленку і процвітаючу Агнію Шабіну у виставах за п'єсами В. Розова «В пошуках радості» і «Традиційний збір», Тамару в «П'яти вечорах» і Надю в «Старшій сестрі» Олександра Володіна, Жінку, яку Він кохав у «Четвертому» Костянтина Симонова[5]. Серед найкращих ролей — Єлизавета Олександрівна в «Звичайної історії» Івана Гончарова та Мілда в «Крутому маршруті» Євгенія Гінзбург[5].

З кінця 1970-х років Лілія Толмачова впритул зайнялася режисурою, як і ряд інших провідних артистів театру. У 1977 році, за дорученням Галини Волчек, поставила виставу «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової зі Станіславом Садальським в головній ролі, в 1978 — «Генріха IV» Луїджі Піранделло, а в 1980 році, на запрошення Олега Єфремова, — «Все скінчено» Едварда Олбі у МХАТі з Марією Бабановою (спектакль був записаний для телебачення).

Лілія Толмачова померла в Москві вночі 25 серпня 2013 року після тривалої хвороби[6]. Похорон відбувся в четвер, 29 серпня 2013 року в Москві на Ваганьковському кладовищі.[7]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Будучи студенткою 3-го курсу Школи-студії МХАТу, Лілія Толмачова вийшла заміж за Олега Єфремова. Шлюб виявився недовгим і вже в 1952 році розпався, але дружні відносини зберігалися до останніх днів життя Єфремова[8].

Другим чоловіком Лілії Толмачової став головний редактор відділу поезії видавництва «Радянський письменник» Віктор Фогельсон[9], шлюб з яким тривав близько 30 років.

Нагороди[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Саратовський ТЮГ[ред. | ред. код]

Театр імені Моссовєта[ред. | ред. код]

«Современник»[ред. | ред. код]

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

Театр «Современник»
  • 1977 — А. Соколова «Фантазії Фарятьєва»
  • 1978 — Л. Піранделло «Генріх IV»
МХАТ імені Максима Горького
  • 1980 — Е. Олбі «Все скінчено»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лілія — сценічний псевдонім. Справжнє ім'я — Лідія.
  2. ↑ а б У джерелах, судячи з усього, вказується невірний рік народження.
  3. ↑ Випускники школи-студії 1950-х. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 24 березня 2019.
  4. ↑ а б Театральна енциклопедія. Гл. ред. П. А. Марков. — М: Радянська енциклопедія, 1967. — Доповнення — Покажчик
  5. ↑ а б в Лилия Толмачёва. Труппа. «Современник» (официальный сайт). Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 31 жовтня 2012.
  6. ↑ Скончалась одна из старейших актрис театра «Современник» Лилия Толмачёва. Радио «Эхо Москвы». 26 серпня 2013. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 26 серпня 2013.
  7. ↑ Новини, театр «Сучасник». Архів оригіналу за 4 серпня 2013. Процитовано 24 березня 2019.
  8. ↑ Лебедина Л. .
  9. ↑ Пам'яті Лілії Толмачової. Незалежна Газета
  10. ↑ Указ Російської Федерації від 15 квітня 1996 року № 557 «О награждении орденом Дружби Толмачової Л. М.»
  11. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 14 квітня 2006 року № 368 "Про нагородження державними нагородами Російської Федерації працівників державного закладу культури міста Москви «Московський театр „Современник“»
  12. ↑ Указ Російської Федерації від 9 червня 2012 року № 799 «O нагородження орден „За заслуги перед Вітчизною“ IV ступеня Толмачової Л. М.»

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Толмачова_Лілія_Михайлівна&oldid=39257115