Іванніков Олег Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванніков Олег Володимирович
рос. Иванников Олег Владимирович
Загальна інформація
Народження 2 квітня 1967(1967-04-02) (52 роки)
 НДР,
м. Карл-Маркс-Штадт (Хемніц)
Університет Київське вище військове авіаційне інженерне училище (1988)
Московський авіаційний інститут (1990)
Псевдо Оріон, Андрей Иванович Лаптев
Військова служба
Приналежність СРСР СРСРРосія Росія
Вид ЗС Emblem of the GRU.svg ГРУ РФ
Війни / битви Російська агресія проти України (2014)
Командування
2014—2015 Куратор ЛНР
2006—2008 Міністр оборони Південної Осетії

Іванніков Олег Володимирович (рос. Иванников Олег Владимирович; 2 квітня 1967, Карл-Маркс-Штадт (Хемніц), НДР) — російський військовик, офіцер ГРУ Генерального штабу Збройних сил РФ. Відомий під псевдонімами Оріон, Андрей Иванович Лаптев.

У 2006—2008 роках — міністр оборони маріонеткової Південної Осетії.

З 2014 року — учасник російської агресії проти України. Здійснював нагляд від Міністрерства оборони РФ на території маріонеткової ЛНР. За даними аналітичних організацій, зокрема Bellingcat, причетний до збиття Боїнга MH-17 17 липня 2014 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 квітня 1967 року в Німецькій Демократичній Республіці, неподалік Карл-Маркс-Штадту (нині м. Хемніц), в родині радянського генерал-майора авіації Іваннікова Володимира Павловича, командира 53-го гвардійського винищувального авіаційного полку. Деякий час проживав у Литовській РСР, де у м. Шяуляй базувався авіаполк.

У 1980-х навчався у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Закінчив академію у 1988 році.

Після цього переїхав у Москву, де навчався на 6-й «ракетній» кафедрі Аерокосмічного факультету Московського авіаційного інституту, який закінчив у 1990 році.

У 1990—2003 роках проживав у м. Ростов-на-Дону.

Південна Осетія[ред. | ред. код]

У 2004 році переїхав до маріонеткової Південної Осетії, державного утворення на території Грузії, де обійняв посаду голови Ради безпеки. У 2006—2008 роках був міністром оборони і надзвичайних ситуацій Південної Осетії. Пішов у відставку з цього посту на початку 2008 року.

Дисертація[ред. | ред. код]

У 2012 році заснував дослідницький центр «Россия-Кавказ» російського державного Міжнародного інституту новітніх держав для моніторингу і аналізу соціуму в Південній Осетії та Абхазії. В Південній Осетії заснував його філіал «Центр евразийских исследований». Опублікував серію з понад 20 статей на тему конфліктів у Сирії та Грузії.

Війна в Україні[ред. | ред. код]

У 2014—2015 роках — один з головних кураторів від Міністерства оборони РФ на окупованій території Луганської області України, координуючи дії збройних угруповань в маріонетковій ЛНР.[1][2] Контролював міністра оборони ЛНР Ігоря Плотницького, ПВК «Вагнер», окремі збройні угруповання.

14 липня 2014 року Олег Іванніков «Оріон» у телефонній розмові із функціонером ЛНР Олегом Бугровим повідомив, що у них з'явився зенітно-ракетний комплекс «Бук». Ця розмова, як і низка інших, була перехоплена СБУ. 17 липня 2014 року пасажирський лайнер Boeing-777 MH-17 був збитий в Донецькій області із ЗРК «Бук», що належала 53-й зенітно-ракетній бригаді РФ.

Були перехоплені також телефонні розмови «Оріона» з особою на позивний «Дельфін», де йдеться про переправлення військової техніки до Росії, при використанні трейлера і крана. Розслідування встановило, що під позивним «Дельфін» маскувався генерал-полковник РФ Микола Ткачов. У третій перехопленій розмові Олег Іванніков безпосередньо згадує перевезення певної техніки маршрутом з м. Сніжне, що збігається із маршрутом евакуації ЗРК «Бук», що збив пасажирський літак.[3]

Розслідування JIT[ред. | ред. код]

Міжнародна слідча комісія у 2016 році оприлюднила запит до можливих свідків, де опублікувала п'ять телефонних розмов, зокрема й за участі «Оріона».[3]

Розслідування Bellingcat[ред. | ред. код]

Команда Bellingcat у 2018 році опублікувала розгорнуте розслідування щодо особи Олега Іваннікова. Завдяки даним з відкритих джерел, а також використовуючи впізнаваний високий голос «Оріона» з перехоплених розмов, вдалося встановити його особу Олега Іваннікова як «Оріона».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. газета, Редакция газеты Новая (2017-07-23). Новая газета 73-2015 (ru). Litres. ISBN 9785457846142. 
  2. Новая газета 73-2015 - Редакция газеты Новая газета - Google Boeken. archive.is. 2018-05-15. Процитовано 2018-07-18. 
  3. а б MH17 Call for witnesses - Transcriptions English (nl). Процитовано 2018-07-18. 

Матеріали[ред. | ред. код]