Міністерство оборони Російської Федерації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міністерство оборони Російської Федерації
(Міноборони Росії)
Medium emblem of the Ministry of Defence of the Russian Federation (21.07.2003-present).svg
Flag of the Ministry of Defence of the Russian Federation.svg Ministerstvo oborony novoe zdanie.JPGПівденний фасад будівлі Міністерства оборони на Знам'янці
Прапор Міністерства оборони Росії
Загальна інформація
Країна Росія Росія
Дата створення 16 березня 1992
Попередні відомства Об'єднані НД СНД
14 лютого 1992 — червня 1993
Міністерство оборони СРСР
26 лютого 1946 — 26 грудня 1991
Керівництво діяльністю здійснює Президент Російської Федерації
Штаб-квартира Москва, вул. Знам'янка, будинок № 19
55°44′59″ пн. ш. 37°36′06″ сх. д. / 55.74972° пн. ш. 37.60167° сх. д. / 55.74972; 37.60167
Кількість співробітників близько 1 млн осіб (особовий склад НД Росії)
Річний бюджет $69.3 млрд. доларів США (2014)[1]
Підвідомчі органи Федеральна служба по військово-технічному співробітництву
Федеральна служба з технічного та експортного контролю
Рособоронзаказ
Спецбуд Росії
Рособоронпоставка
Оборонсервіс
Офіційний сайт

Міністерство оборони Російської Федерації (Міноборони Росії) — федеральний орган виконавчої влади (федеральне міністерство), який проводить військову політику та здійснює державне управління в області оборони Російської Федерації.

Утворено Указом Президента Російської Федерації 16 березня 1992 на базі колишніх структур Збройних Сил СРСР розташованих на території Російської Федерації[2]. Юридично правонаступництва до Міністерству оборони СРСР (МО СРСР) не має.[3]

Введення[ред. | ред. код]

2002, нарада в МО

8 грудня 1991 року, главами трьох союзних республік Борисом Єльциним (РРФСР), Станіславом Шушкевичем (Білоруська РСР) і Леонідом Кравчуком (Україна) була підписана Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (відома як Біловезька угода), де говорилося про припинення існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) як «суб'єкта міжнародного права та геополітичної реальності». 21 грудня державами-учасницями щойно створеного СНД було підписано протокол про тимчасове покладення на останнього міністра оборони СРСР маршала авіації Шапошникова командування збройними силами на їх території, в тому числі стратегічними ядерними силами. 14 лютого 1992 він формально став Верховним головнокомандувачем Об'єднаними збройними силами СНД, а МО СРСР перетворено в Главкомат ОВС СНД. Управління збройними силами в перехідний період до серпня 1993 знаходилося під управлінням Головного командування Об'єднаних Збройних Сил СНД.

В силу особливості організації міністерства слід відрізняти поняття терміна Міноборони Росії: а) центральний орган виконавчої влади, структурно представляє з себе адміністративне відомство — центральний апарат міністерства, головний орган військового управління; б) система міністерства — сукупність формувань та організацій, що входять в структуру міністерства.

В системі органів військового управління держави Міноборони Росії є державним виконавчим органом державної адміністрації, органом управління Збройними Силами Росії; очолюється Міністром оборони Російської Федерації; керується Верховним Головнокомандувачем Збройними силами Російської Федерації; має виконавчі органи у складі органів військового управління, інших органів та підвідомчих організацій; є внутрішньодержавною установою, мілітаризованим формальним політичним соціальним некомерційним утворенням, що надає послуги в галузі оборони.

Код номерних знаків транспортних засобів Міноборони Росії — 35[4]. Штатна чисельність цивільного персоналу центрального апарату на 2012 становить 2 629 осіб[5].

Історія[ред. | ред. код]

Міністри[ред. | ред. код]

До 1991 — див. Глави військового відомства СРСР

Примітки[ред. | ред. код]