Іван Ребров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Ребров
Yvan Rebroff01.jpg
Основна інформація
Дата народження 31 липня 1931(1931-07-31)[1][2][…]
Місце народження Берлін, Веймарська республіка[1]
Дата смерті 27 лютого 2008(2008-02-27)[4][1][…] (76 років)
Місце смерті Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина[1]
Роки активності з 1968
Громадянство Німеччина
Професії співак, музикант, оперний співак
Співацький голос Бас
ivan-rebroff.de/index2.htm#unten
Нагороди
кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
Файли у Вікісховищі?

Іва́н Ребро́в (Ivan Rebroff — творчій псевдонім; справжнє ім'я — Йоганн (Ганс) Рольф Ріпперт; 31 липня 1931, Берлін-Шпандау — 27 лютого 2008, Франкфурт) — німецький співак з унікальним діапазоном голосу в 4,5 октав (від сопрано до баса). Виконував крім класичного оперного репертуару також козацькі та російські пісні і романси, народні пісні багатьох інших європейських народів, літургії.

Сценічний псевдонім Іван Ребров співак взяв собі у 1953 році як російську «транслітерацію» свого німецького імені та прізвища. І з тих пір цей псевдонім став практично його другим ім'ям.

Життя[ред. | ред. код]

Ганс Ріпперт народився в районі Берліна Шпандау в родині німецького інженера Пауля Ріпперта. Його батько за походженням був наполовину євреєм (прізвище бабусі по батьківській лінії було Вайнберг), який свого часу емігрував у Німеччину з Російської імперії. Вважається, що мати співака Луіза Фенске (Luise Fenske, нар 1896 в Бромбергу), теж мала російські коріння і була доброю знайомою Федора Шаляпіна.

У час нациської диктатури та переслідування євреїв родина Івана Реброва емігрувала. В еміграції батьки розлучилися і Ганс повернулася до Німеччини з матір'ю лише в 1953 році. Шкільні роки майбутній співак провів в місті Галле, де навчався в місцевій гімпназії, жив в інтернаті і співав у міському хорі. Також жив у юні роки у Оффенбургу, Верхнбому Таунусі та на грецькому острові Скопелос.

Навчався співу в Державній вищій школі музики в Гамбурзі (1953—1959) як лауреат стипендії Фулбрайта. Був учнєм професора Адольфа Дітеля, який сформував з Ріпперта інтерпретатора східноєвропейського пісенного репертуару; також брав уроки у відомого американського баса українського походження Олександра Кіпніса (нар. 1891 в Житомирі). Вокальним взірцем для себе тоді вважав соліста-баса Великого Театру у Москві. Тамо ж у консерваторії він брав уроки акторської майстерності. У 1954 році молодого співака прийняли до Чорноморського козачого хору, яким керував на той час Андрій Іванович Шолух (1895—1979). Як потім згадував співак у своїх нечисленних інтерв'ю, саме Шолух запропонував йому ідею «русифікувати» ім'я та прізвище, узяти сценічний псевдонім «Ребров», переклавши російською прізвище та ім'я його батька Пауля Ріпперта (нім. die Rippe — 'ребро') як «Ребров», а Ганс (повна форма Йоганн, Johannes) це «Іван», зауваживши: «Іване Павловичу, якщо хочеш зробити кар'єру з російськими піснями, — співай тільки російською!». У 1958 році він переміг в інститутському конкурсі співу.

Ріпперт був добре знайомим з козаками Уральського козачого хору. Але особливі стосунки у нього склалися з Хором Донських Козаків під керуванням Сергія Олексійовича Жарова (Serge Jaroff, 1897—1985). Саме від них він перейняв багато вокальних прийомів, відточуючи свою вокальну майстерність та уміння брати як найвищі ноти (фа-соль другої октави) і гранично низькі, властиві російським басам-октавістам (ля-соль-фа контроктави). Перемігши на конкурсі молодих талантів в Мюнхені, Ребров отримав трирічний контракт на роботу в Гельзінкирхенському оперному театрі, де з успіхом виконував партії Дона Базіліо, Короля Генріха, Бориса Годунова та багато інших. Великим успіхом увінчалися його виступи і в Франкфурті-на-Майні. Проте оперна кар'єра Івана Реброва, про яку співак так мріяв, на жаль, не склалася: у листопаді 1967 року на одному з показів оперети Жака Оффенбаха «Орфей спускається в пекло» він порвав ахіллове сухожилля, і лікарі прописали йому повний спокій. В період вимушеного простою співак записав платівку з декількома російськими піснями, серед них була і «Легенда про дванадцятьох розбійників», яка на початку 1968 року прозвучала на радіо в одній музичній передачі. Миттєво посипалися сотні листів з проханням розповісти про співака з таким унікальним голосом. Восени того ж року банкір Ротшильд, у пошуках головного героя для постановки мюзиклу «Тевьє з Анатівки» («Скрипаль на даху») за повістю Шолом-Алейхема, зупинив свій вибір на Реброві, що стало поворотним етапом в його кар'єрі. У Парижі в театрі Маріньї на Елісейських полях французька версія цього мюзиклу з Ребровим у партії Тевьє-молочника витримала більше ніж 1400 вистав. З цього почалися незабутні світові турне Реброва з російським репертуаром у супроводі ансамблів «Чайка» та «Трійка».

Щороку співак давав до 300 концертів. Вільно володіючи п'ятьма мовами, у тому числі і російською, Ребров поширював і популяризував російські пісні і романси в багатьох країнах. Тричі співак відвідував Радянський Союз, двічі — неофіційно, туристом на початку 1970-х років, а весною 1989 року на запрошення Михайла Горбачова відбувся перший сольний концерт Реброва в Москві в Палаці Спорту «Динамо» у супроводі Оркестру народних інструментів ім. Н. П. Осипова.

З 1975 року Ребров жив поперемінно то у власному замку в Німеччині в районі Таунусських гір, то на власній віллі на грецькому острові Скопелос в Егейському морі. В 1991 році співакові було надане звання Почесного громадянина цього острова. У Німеччині в 1985 році Ребров був нагороджений орденом «За заслуги перед Федеральною Республікою Німеччина». За свою кар'єру співак записав 49 золотих та один платиновий диск, провів безліч шоу на німецькому телебаченні, знявся у ряді фільмів. Незважаючи на здоров'я (діабет та проблеми з серцем), що погіршувалося, Іван Ребров до останніх днів продовжував давати концерти, виступав в концертних залах і церквах, все більше віддаючи перевагу духовним кантатам і аріям, був гостем багатьох телепередач. Свій останній концерт він дав у Віденській Вотівкирсі в грудні 2007 року.

І хоча багатьох іноземців шокував його імідж «Російського ведмедя» — в незмінній хутряній шапці, соболиній шубі та вишитій косоворотці, Реброва дуже любили в Німеччині та Західній Європі. «Всією душею я росіянин, моє серце належить Росії!» — говорив співак в своїх нечисленних інтерв'ю.

В січні 2008 року Івана Реброва не стало. Співак заповів після кремації його попіл розвіяли над Егейським морем, яке він так любив, але в квітні 2008 року урна з його прахом безслідно зникла.

Спадщина[ред. | ред. код]

Іван Ребров випустив 50 золотих дисків, з яких 36 присвячені російському фольклору.

Платівки[ред. | ред. код]

1968
  • Folk Songs from Old Russia (Volksweisen aus dem alten Russland)
  • Folk Songs from Old Russia Volume II (Volksweisen aus dem alten Russland 2)
  • Original russische Liebeslieder
  • Na Sdarowje
  • Slawische Seele (Compilation album shared with Tatjana Ivanow & Dunja Rajter)
1969
  • Beim Klang der Balalaika,Au son des Balalaikas (French version of Beim Klang der Balalaika)
  • Abendglocken (Compilation)
  • Russische Weihnacht mit Ivan Rebroff
  • A Russian Christmas
  • Un Violon sur le toit (французская версия мюзикла «Скрипач на крыше» Джерри Бока по повести Шолом-Алейхема «Тевье-молочник»)
  • Russische Party («Live» album)
  • Festliche Weihnacht
  • A Festive Christmas (Festliche Weihnacht re-issue)
  • A Russian Christmas (English version of Russische Weihnacht?)
1970
  • Somewhere My Love (English language versions)
  • Kosaken müssen reiten (German language versions)
  • Ivan Rebroff (Compilation?)
1971
  • The Best of Ivan Rebroff (Compilation)
  • Sing vir ons (South African album)
  • Vir Jou Suide-Afrika (South African album)
  • Ivan Rebroff (Opera)
  • Kalinka (Soundtrack from L'Homme qui vient de la Nuit)
  • Mein Russland, du bist schön (German language versions)
  • Starportrait (Compilation)
  • Zwischen Donau und Don (with Dunja Rajter)
1972
  • Erinnerungen an Russland (Russian language versions)
  • The Best of Ivan Rebroff Volume II (Compilation)
1973
  • Lieder der Welt (Folk songs from around the world)
  • Mein Altes Russland (lushly arranged Russian folk songs)
  • 25 Greatest Russian Melodies (Compilation with Tatiana Ivanov (2 duets))
  • 20 Greatest Hits (Compilation)
1974
  • Russische Party 2 («Live» album)
1975
  • Ivan Rebroff at Carnegie Hall (Live at Carnegie Hall)
  • Reich Mir Die Hand
  • Russische Lieder Von Liebe und Tod
1977
  • Midnight in Moscow (Russian language versions)
  • Komm mit nach Hellas (German language versions of Greek songs)
1978
  • Mitternacht in Moskou (German version of Midnight in Moscow)
1979
  • Ave Maria
  • Die Ivan Rebroff Versameling (Compilation of South African tracks)
1980
  • Zauber einer großen Stimme 20 Unvergängliche Welterfolge
  • Zauber einer größen stimme Seine Grossten Welterfolge
  • Die schönsten lieder dieser Welt (Ivan Rebroff singt 20 unvergängliche Melodien)
  • Katharina und Potemkin (TV Musical/Operetta)

CD[ред. | ред. код]

2002
  • Meine Reise um die Welt
  • The Great Ivan Rebroff
2003
  • Seine Grössten Welterfolge
  • Best of Ivan Rebroff
  • Golden Stars

Збірки[ред. | ред. код]

  • Festliche Weihnachten
  • The Art of Ivan Rebroff
  • The Best of Russian Folk Songs Vol. 1
  • The Best of Russian Folk Songs Vol. 2
  • Erinnerungen an das letzte Jahrhundert (Memories of the Last Century)
  • Der Zarewitsch
  • Die Fledermaus
  • Weihnachten mit Ivan Rebroff
  • Die schönste stimme Rußlands
  • Kosakentraume

Посилання[ред. | ред. код]


  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132128101 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. http://afp.google.com/article/ALeqM5idqBSbFSamREpUxaUAIFrduqEw3g