Ізотова Любов Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любов Андріївна Ізотова
Ізотова Любов Андріївна - 16084017.jpg
Основна інформація
Дата народження 25 січня 1946(1946-01-25) (72 роки)
Місце народження м. Чарджев, Туркменістан
Країна Україна Україна
Національність українка
Професія співачка
Освіта Харківська консерваторія
Співацький голос колоратурне сопрано
Жанр класичний
Колективи Тернопільська обласна філармонія
Нагороди
Звання

Народний артист України

Заслужений артист УРСР
Файли у Вікісховищі?

Любо́в Андріївна Ізо́това (нар. 25 січня 1946, м. Чарджев, Туркменістан) — українська співачка (колоратурне сопрано), педагог, народна артистка України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Любов Андріївна народилася 25 січня 1946 року в місті Чарджоу (Туркменобад) у Туркменістані, де минули її дитинство і юність. Її мати Євдокія була кубанською козачкою, переселенкою з України. Після закінчення неповної середньої школи Любов Ізотова вступила до Чарджевського текстильного технікуму, який успішно закінчила в 1966 році. Маючи від природи красивий співочий голос, часто співала в самодіяльних концертах посеред студентської молоді. Палке бажання співати і робити це професійно наштовхнуло на рішучий крок — поїхати в Україну. Тут закінчила Харківське музичне училище (1970, клас викладача З. Г. Глущенко) та Харківський інститут мистецтв імені І. Котляревського за спеціальністю «Сольний спів» (1975, клас доцента М. М. Долідзе).

Після п'яти років праці солісткою Луганської обласної філармонії в 1980 р. запрошена разом із сім'єю на роботу до Тернопільської обласної філармонії. Володіє рідкісним голосом — колоратурне сопрано.

Чоловік — Юрій Тимофійович Ізотов — художник. Дочка — Наталя Юріївна Ізотова — диригент, композитор, доктор теології (2008).

Творчість[ред. | ред. код]

Любов Ізотова — виконавець музичних програм за творами Миколи Лисенка, Джузеппе Верді, Вольфганга Амадея Моцарта, Фридеріка Шопена, Йоганна Штрауса та інших, а також автор та виконавець літературно музичних композицій за творами Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Миколи Гоголя, Івана Франка, Максима Рильського, Ліни Костенко.

Три концертні програми співачка присвятила славетній Соломії Крушельницькій (до 120-річчя — 1992 р., 125-річчя   1997 р., 140-річчя — 2012).

Співпрацювала з творчими колективами міста, зокрема із симфонічним оркестром Тернопільського музичного училища імені С. Крушельницької (від 1981), була першою солісткою духового оркестру «Оркестра Волі» (1988), також першою солісткою Галицького камерного оркестру (1992), від 1985 — співпрацювала з оркестром народних інструментів Тернопільського музичного училища, оркестром Симфо-джаз, народним ансамблем «Народні музики», камерним та симфонічним оркестрами Тернопільської обласної Філармонії.

Репертуар співачки складають арії з опер: Й-С. Баха, Г.-Ф. Генделя, Ж. Б. Люллі, Д. Скарлатті, Г. Перселла, В.-К. Глюка, В.-А. Моцарта, Л-В. Бетховена, Р. Вагнер, Ш. Гуно, Дж. Россіні, В. Беліні, Г. Доніцетті, П. Чайковського, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського і та інших; також романси зарубіжних композиторів, українські народні пісні.

У 1987 р. виконала партію Фанні в опері «Шлюбний вексель» Дж. Россіні (постановка Тернопільської обласної філармонії). У творчому доробку понад 30 авторських тематичних сольних  програм, серед яких: «Зоре моя вечірняя» (за творами Т. Шевченка), «Твої листи пахнуть зів'ялими трояндами» (за творами Лесі Українки), «Любов, життя, мистецтво» (за творами М. Рильського), «Пісню світу віддала, серце вам лишила» (присвячена С. Крушельницькій), «3 народної криниці» (народні пісні в обробці українських композиторів), «Від льоду до льоду» на музику Б. Фільц (музика та поезія для дітей), «Я помню вальса звук прелестньй» (вальси I. Дунаєвського, М. Лисенка, I. Шамо, Ф. Шопена, Й. Штрауса й ін.), «Композитори дітям та юнацтву» (твори В.-А. Моцарта, М. Мусоргського, П. Чайковського, Л. Деліба), «Богородице Діво, радуйся» (духовна музика М. Лисенка та інші), «Вінок Шопену» (до днів культури Польщі в Україні, 2004), «Славетні жінки україни» (присвячена княгині Ользі, Роксолані, Марусі Чурай, Ользі Кобилянській, Лесі Українці, Марії Заньковецькій, Ліні Костенко, Лесі Дичко, Євгенії Мірошниченко та інших, 2005), «Два кольори мої» (до ювілею композитора Олександра Білаша, 2006), «Когда цвели сады» (пам'яті співачки Анни Герман, 2007), «Сніг у Форенції» (літературно-музична композиція за твором Ліни Костенко), соло сопрано в «Реквіємі» В.-А. Моцарта (2009), «Фантасмагорії Гоголя» (за творами М. Гоголя, 2009), «Вчителько, моя» (музичні твори українських композиторів та поезія присвячені вчителям, 2013), «Колискова для мами» (колискові пісні на різних мовах українських та зарубіжних композиторів, 2014), «Земле, моя всеплодющая мати» (за творами І. Франка, 2015).

У 1990—2011 — викладач постави голосу в Тернопільському музичному училищі імені Соломії Крушельницької. Виховала цілу плеяду талановитих студентів, серед яких Любов Непийвода, Галина Слив'юк, учасники тріо «Оріана» — Неоніла Іваноньків, Юлія Рудницька, Наталя Гоцик (лауреати «Республіканського конкурсу кобзарів», І премія) та інші студенти.

За роки творчої праці співачка об'їздила всю Україну, співала в країнах колишнього СРСР: Білорусі, РФ, Туркменістані, Литві, Латвії, Естонії, а також у Європі: Німеччині, Франції, Бельгії, Польщі, Люксембурзі.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

  • 1985 — заслужена артистка України.

2000 — Медаль від міністра культури Б. Ступки «За досягнення в розвитку культури і мистецтв».

  • 2001 — почесна відзнака «Людина року» від Тернопільської облдержадміністрації.
  • 2006 — народна артистка України.
  • 2009 — відзнака «Золота фортуна».
  • 2011 — лауреат обласної премії ім. Леся Курбаса «За вагомий особистий внесок у розвиток театрального мистецтва».

Література[ред. | ред. код]

  • Ізотова Л. «Моє королівство — сцена» / Зап. З. Кушнірук // Свобода. — 1996. — 28 лист., портр.
  • Шот М. Любов Ізотова: «Спів — моє життя»  // Досьє 02. — 1999. — лютий.
  • Боднарчук В. Талант, що співом розквітає…: [Розм. із засл. артисткою України Л. Ізотовою] // Соломія. — 2002. — № 3 (листоп.).
  • Бойко Т. Духовний спів — це високий спів серця: [Концерт духовного співу Л. Ізотової] // Свобода. — 2003. — 1 лют. — (Концерти).
  • Шот М. Тихий смуток душі / Микола Шот. — Тернопіль: Воля, 2003. — С. 216—219;
  • Буяк Я. «Пісню світові дала, серце вам лишила» // Тернопільська газета. — 2001. — 28 лют. — 6 берез.
  • Шот М. На фантасмагорії до Гоголя  // Урядовий кур'єр. — 2009. — 24 грудня;
  • Шот М. Колядка та «Аве Марія» — на круглу дату  // Урядовий кур'єр. — 2011. — 2 лютого;
  • Шот М. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 384—385, 500—501.

Посилання[ред. | ред. код]

nbsp;Доніцетті, П.