Іллінський заказник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іллінський заказник
51°24′58″ пн. ш. 29°30′43″ сх. д. / 51.41633333002777562° пн. ш. 29.51197222002777920° сх. д. / 51.41633333002777562; 29.51197222002777920Координати: 51°24′58″ пн. ш. 29°30′43″ сх. д. / 51.41633333002777562° пн. ш. 29.51197222002777920° сх. д. / 51.41633333002777562; 29.51197222002777920
Розташування: Україна Україна
Київська область,
Поліський район
Найближче місто: смт Красятичі
Площа: 2000 га
Заснований: 2007 р
Число відвідувачів: - на рік
Керівна
організація:
Державний департамент-адміністрація зони відчуження
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Іллінський заказник. Карта розташування: Київська область
Іллінський заказник
Іллінський заказник

Іллі́нський зака́зник — гідрологічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Поліського району Київської області, на північний схід від смт Вільча.

Площа 2000 га. Створений 25 лютого 1980 року[1]. Підпорядкований Державному департаменту-адміністрації зони відчуження.

У заказнику охороняються болотно-лісовий масив у долині та заплаві річки Іллі. Рослинність типова для північної частини Київського Полісся. На підвищених ділянках переважають соснові ліси, є ділянки дібров. На знижених місцях вони змінюються сфагновими та березовими болотами. Заплавні ділянки вкриті переважно лісовими болотами з вільхою та вербою. У трав'яному покриві домінують очерет, комиш лісовий, осока. Трапляється рідкісні рослини — любка дволиста, коручка чемерникоподібна, занесені до Червоної книги України, а також реліктовий вид — папороть страусове перо.

Тваринний світ характерний для Полісся. З рідкісних видів трапляються лелека чорний і змієїд, занесені до Червоної книги України. Також у межах заказника існує кілька поселень бобрів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Ради Міністрів УРСР №132 від 25.02.80

Джерела[ред. | ред. код]

  • Іллінський заказник
  • Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона/ Під. заг. ред. Т.Л.Андрієнко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2006. – 316 с.