Бобер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бобер
Період існування: Пізній Міоцен – Наш час
Castor canadensis
Castor canadensis
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Родина: Боброві Castoridae
Рід: Бобер
Linnaeus, 1758
Розповсюдження видів бобра. Червоним позначені зони інтродукції американського бобра
Розповсюдження видів бобра. Червоним позначені зони інтродукції американського бобра
Види
Castor canadensis
Castor fiber
Castor californicus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Castoridae
ITIS logo.jpg ITIS: 180210
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 29132
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Castoridae
Fossilworks: 41539

Бобер (Castor) — рід великих водних гризунів з перетинчастими лапами, широким плоским хвостом і густим, водонепроникним хутром. Бобри належать до групи немишовидних гризунів і є єдиними у фауні України представниками підряду Бобровидих (Castorimorpha).

Особливості біології[ред.ред. код]

Бобер — великий гризун, пристосований до напівводного способу життя. Статевий диморфізм виражений слабо, самки більші. Тіло у бобра приосадкувате, з укороченими 5-палими кінцівками; задні значно сильніші передніх. Між пальцями є плавальні перетинки, сильно розвинені на задніх кінцівках і слабо — на передніх. Кігті на лапах сильні, сплощені. Кіготь II пальця задніх кінцівок роздвоєний — ним бобер розчісує хутро. Хвіст веслоподібний, сильно сплющений зверху вниз; його довжина — до 30 см, ширина — 10-13 см. Волосся на хвості є лише біля його основи. Більша його частина покрита великими роговими щитками, між якими ростуть рідкі, короткі і жорсткі волоски. Нагорі по середній лінії хвоста тягнеться роговий кіль. Очі у бобра невеликі; вуха широкі і короткі, ледве виступають над хутром. Вушні отвори і ніздрі замикаються під водою, очі закриваються мигаючими перетинками. Корінні зуби зазвичай не мають коренів; слабо відокремлені корені утворюються лише у окремих старих особин. Різці позаду ізольовані від ротової порожнини особливими виростами губ, що дозволяє бобру гризти під водою. Має дуже великі різці і може ними підгризати дерева, корою яких харчується і з яких будує собі житло. У ньому ховається молодняк, зберігається їжа, і там вони проводять зиму.

Спосіб життя[ред.ред. код]

У ранній історичний період бобри повсюдно населяли лісову, тайгову і лісостепову зони Євразії, по заплавах річок доходячи до півночі до лісотундри, а на південь — до напівпустель. Бобри воліють селитися по берегах повільних рівнинних річок, стариць, ставків та озер, водосховищ, іригаційних каналів і кар'єрів. Уникають широких і швидких річок, а також водойм, що промерзають взимку до дна. Для бобрів важлива наявність на берегах водойми дерево-чагарникової рослинності з м'яких листяних порід, а також велика кількість водної та прибережної трав'янистої рослинності, складової їх раціону. Бобри чудово плавають і пірнають. Великі легені і печінка забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою бобри можуть залишатися 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 м. На суші бобри досить незграбні. Живуть бобри поодинці або сім'ями. Повна сім'я складається з 5-8 особин: сімейної пари і молодих бобрів — приплоду минулого і поточного років. Сімейну ділянку іноді займається сім'єю протягом багатьох поколінь. Невелику водойму займає одна сім'я або холостий бобер. На більших водоймах довжина сімейної ділянки вздовж берега становить від 0,3 до 2,9 км. Від води бобри рідко віддаляються більш ніж на 200 м. Протяжність ділянки залежить від наявності кормів. У багатих рослинністю місцях ділянки можуть змикатись і навіть перетинатися. Межі своєї території бобри мітять секретом мускусних залоз — бобрової струменем. Мітки наносяться на особливі горбики з бруду, мулу і гілок висотою 30 см і шириною до 1 м. Між собою бобри спілкуються за допомогою пахучих міток, поз, ударів хвостом по воді і криків, що нагадують свист. При небезпеці бобер голосно вдаряє хвостом по воді і пірнає. Хлопок служить для всіх бобрів в межах чутності сигналом тривоги.

Поширення[ред.ред. код]

Водиться у Канаді, у лісовій зоні Євразії, у заплавних лісах лісостепової і степової зон.

Бобри як інженери[ред.ред. код]

Боброва дамба

Серед своїх родичів бобри — справжні інженери. Бобри орудують своїми зубами з фантастичною швидкістю: 2-3 хвилини — і осика завтовшки з руку падає! Бобри зводять 4 види типових будівель:

  • Нори. Їх риють в обривистих берегах, високих і міцних. Вхід — на глибині 1-2 м під водою. Піднявшись вище рівня річки, нора веде куди-небудь під коріння міцного дерева — там спальня, іноді така велика, що в ній можуть заночувати двоє людей (якщо їм в голову прийде така фантазія).
  • Хатки з гілок і землі. Будують їх, якщо береги пологі і для нір не годяться. Висота хатки іноді досягає 3 м, а окружність — 16 м.
  • Канали. На болотистій місцевості в різні боки від дому розходяться смужки води. Це водні шляхи бобрів на роботу і в їдальню. Можливо, що особливих заслуг у спорудженні каналів у бобрів немає: ходять і ходять, і поступово стежки поглиблюються і заповнюються водою. Однак, уважні спостерігачі говорять, що бобри дуже намагаються утримувати свої канали в порядку і не люблять, коли по них плаває сміття. За такими водними шляхами їм легше сплавляти гілки, ніж тягти їх в зубах або лапах.
  • Греблі. Це як раз той проект, на який витрачено більше всього слів про розум та будівельне мистецтво бобрів. Хто спостерігав за їх роботою, говорить, що вони схожі при цьому на виконробів на справжньому будівництві. В Америці є побудована бобрами гребля висотою 4 з половиною метри, шириною — 7 м, а довжиною 1200 м.

Дерева як пожива і як матеріал[ред.ред. код]

Бобри використовують для своїх загат головним чином вільху, осику та вербу. Завдяки своїм потужним різцям тонкі деревця ці гризуни валять за 8-10 укусів, а з товщими деревами (12-15 см в діаметрі) справляються за 3-4 хвилини. Звалити вербу в 1-1,5 обхвату для бобрів теж не проблема.

Підгризаючи дерево, ці гризуни діють так, щоб воно впало в потрібному напрямку. Потім звірі обгризають гілки і обробляють стовбур на шматки, які перетягують до місця майбутньої греблі. Одні шматки дерева чотириногий будівельник з силою встромляє загостреним кінцем у дно, інші гарненько закріплює між ними, щоб не віднесло течією. Працює при цьому бобер і зубами, і лапами, і головою.

Для надійності гризуни підпирають греблю з боків спеціальними поперечками і рогульками. Проміжки в конструкції працьовиті звірята законопачують гілками, мулом, листям і глиною, приносячи весь цей матеріал до місця будівництва в передніх лапках. В одному з кінців греблі завбачливі бобри влаштовують стік, щоб паводком не зруйнувало всю споруду.

Систематика[ред.ред. код]

Бобер — єдиний рід з родини бобрових (Castoridae Hemprich, 1820), яка є однією з трьох родин підряду бобровидних (CASTORIMORPHA). Рід представлений у сучасній фауні двома видами. Види бобрів добре розрізняються за особливостями будови черепа і числом хромосом [1].

Рід Castor включає два сучасних види і один вимерлий:

Промисел бобрів[ред.ред. код]

У результаті хижацького промислу (цінне хутро) був до 1920 р. майже винищений у Росії, нині поголів'я відновлюється.

В Україні завжди був об'єктом промислу. Тепер відбувається помітне зростання чисельності і розширення ареалу бобрів. Відновлення бобрів у багатьох країнах пов'язано зі зменшенням попиту на хутро.

Посилання[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.