Ільдебрандо Піцетті

Ільдебрандо Піцетті
італ. Ildebrando Pizzetti
Основна інформація
Дата народження	20 вересня 1880(1880-09-20)[…]
Місце народження	Парма, Емілія-Романья, Королівство Італія
Дата смерті	13 лютого 1968(1968-02-13)[…] (87 років)
Місце смерті	Рим, Італія
Поховання	кладовище Віллеттаd
Громадянство	Італія і Королівство Італія
Професії	композитор, диригент, музикознавець, критик
Вчителі	Тебальдіні Джованні і Telesforo Righid
Відомі учні	Giulia Reclid
Жанри	опера і академічна музика
Заклад	Міланська консерваторія
Нагороди
Діти	Ippolito Pizzettid
Файли у Вікісховищі

Піцетті Ільдебрандо (італ. Ildebrando Pizzetti, 20 листопада 1880, Парма — 13 лютого 1968, Рим) — італійський композитор, диригент, музикознавець, музичний критик і педагог. Член Італійської Академії (з 1939).

Біографія

Він навчався в дитинстві у отця — Одоардо П. (1853—1926), вчитель грі на флейті і музично теоретичних предметів, в 1895-1901- в Пармські консерваторії у Т. Ризи (гармонії, контрапункт) та Дж. Тебальдіні (композиції). З 1901 року він працював диригентом у Пармі, з 1907 професором консерваторії (клас композиції), з 1908 — викладачем Флорентійського музичного інституту (1917—1924 його директором). З 1910 він писав статті для газет в Мілані. У 1914 році він заснував музичний журнал «Dissonanza» у Флоренції. У 1923—1935, директор Міланської консерваторії. В 1936 році директор кафедри композиції Національної Академії «Санта Чечілія» в Римі (1948—1951 її президентом). За цей час він часто виступає диригентом у Європі та за кордоном, як і раніше пише критичні статті та книги. Його роботи були досить рідкісні, проте, він продовжував складати їх майже до останніх років свого життя.

Музичні твори

Опери:

• Федра (1915, Мілан),
• Дебора і Іаїль (1922),
• Фра Герардо (1928, Мілан),
• Чужоземець (Lo straniero, 1930 року у Римі),
• Орсеоло (1935),
• Золото (L'oro, 1947),
• Ванна Лупи (1949),
• Іфігенія (1951)
• Каліостро (1953),
• Дочка Йоріо (1954),
• Вбивство у соборі (1958, Мілан),
• Срібний тапок (1961);

Балети:

• Їзанела (1913),
• Венеціанське Рондо (1931);

Для солістів, хору та оркестру:

Епіталами на слова Катупла (1935);

Для оркестру:

• Симфонії (1914, 1940),
• Увертюра до трагічного фарс (1911),
• Літній концерт (1928),
• 3 симфонічні прилюди «Цар Едіп» Софокла (1904),
• Танці «Aminte» Т. Тассо (1914);

Хори:

• Едіп в Колон (1936),
• Меса-Реквієм (1922;)

Для інструмента з оркестром

• Поема для скрипки (1914),

Концерти для:

• фортепіано (1933),
• віолончелі (1934),
• скрипки (1944),
• арфи (1960);

Камерно-інструментальні ансамблі

• Сонати для скрипки (1919) і для віолончелі (1921) з фортепіано
• фортепіанне тріо (1925),
• 2 струнні квартети (1906, 1933);

Для фортепіано

• Дитячий альбом (1906);

Для голосу з фортепіано

• 3 сонети Петрарки (1922),
• 3 трагічні сонети (1944);

Літературні твори

• La musica dei Greci, Roma, 1914;
• Musicisti contemporanei, Mil., 1914;
• Intermezzi critici, Firenze, (1921);
• Paganini, Torino, 1940;
• Musica e dramma, (Roma, 1945);
• La musica italiana dell'Ottocento, Torino, (1947).