Іл-114

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іл-114
Тип пасажирський літак для місцевих авіаліній
Розробник КБ Іллюшина
Виробник ТАВОіЧ
Перший політ 29 березня 1990[1]
Початок експлуатації в РФ - весна 2001
Статус експлуатується
Виготовлено 20[2], із них 2 не літало
CMNS: Іл-114 у Вікісховищі

Іл-114 — сімейство двохдвигунових турбогвинтових літаків для місцевих авіаліній. Перший політ 29 березня 1990 року.

Історія створення[ред. | ред. код]

На початку 1980-х років ОКБ ім. Іллюшина виступило з ініціативною пропозицією про створення нового турбогвинтового пасажирського 60-містного літака для місцевих авіаліній Іл-114. В той період багато закордонних фірм вело розробки аналогічних літаків з ТГД — ATR-42 (ATR-72), Fokker 50, Dash 8-300, SAAB 2000. Запропонований проект літака Іл-114 розглядався як заміна застарілому Ан-24, котрий вже перестав задовільняти вимогам часу. Парк літаків Ан-24 став швидко скорочуватися через вироблення ресурсу. Літак Іл-114 призначався для заміни також на ряді місцевих ліній турбореактивних літаків Як-40 і Ту-134. Ініціатива ОКБ була підтримана, і в 1986 році вийшла постанова Ради Міністрів СРСР про розробку літака.

Літак Іл-114 призначений для експлуатації з відносно коротких ЗПС, що мають бетонне або щільне ґрунтове покриття. У його конструкцію закладено принцип автономності від наземних джерел живлення, що дозволяє використовувати його в малообладнаних аеропортах, розширюючи таким чином географію його застосування.

На літаку використовується високоефективне крило, спроектоване в ОКБ спільно з ЦАГІ. Механізація крила (двохщілеві закрилки) дозволяє здійснювати зліт і посадку з ЗПС завдовжки менше 1600 м. При розробці літака особливу увагу було приділено зниженню рівня шуму, як на місцевості, так і в кабіні. Для цієї мети були розроблені шестилопатеві малошумні гвинти СВ-34 (виробництва ВАТ «НВП Аеросила» (Ступіно)) із системою синхронізації їх обертання по частоті і фазах. Крім цього, збільшено зазор між кінцями лопатей і обшивкою фюзеляжу. У перспективі очікується використання на літаку ТГД потужністю близько 2800 к.с.

Літак оснащений цифровим комплексом авіоніки ЦПНК-114 з п'ятьма кольоровими багатофункціональними дисплеями, розробленими вітчизняними фірмами за сприяння ДержНДІ АС і НІІА. Навігаційне обладнання дозволяє здійснювати посадку в погодних умовах по категорії II ІКАО. За бажанням замовників літак може бути обладнаний авіоникою зарубіжного виробництва.

Дослідний літак Іл-114 виконав перший політ 29 березня 1990 року[1]. Командир повітряного судна — Білоусов В'ячеслав Семенович — заслужений льотчик-випробувач. Льотні та сертифікаційні випробування проходили в різних кліматичних умовах в Ташкенті, Якутську і Архангельську. Літак неодноразово демонструвався на авіаційних виставках в Парижі, Фарнборо, Бангалорі, Берліні, Тегерані. Через нестачу коштів сертифікація надмірно затягнулася, і тільки 24 квітня 1997 року літак отримав Сертифікат типу № 130–114 від Авіареєстру МАК[3].

Серійне виробництво передбачалося на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні ім. В. П. Чкалова, де були створені потужності з випуску 100 літаків на рік. Раніше передбачалося випускати літаки також у Москві на МАПО ім. Дементьєва. У пострадянський період авіакомпанії країн СНД не проявили великого інтересу до Іл-114, серійне виробництво літака так і не почалося.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

До 2012 року Іл-114 випускався серійно на авіаційному заводі в Ташкенті (ТАВОіЧ). Всього було побудовано 17 машин. Дві машини знищені в катастрофах. Сім літаків експлуатуються в авіакомпанії «Ўзбекістон Ҳаво Йўлларі».

Станом на 2012 рік виробництво Іл-114 на ТАВОіЧ завершено, завод переорієнтований на іншу діяльність[4][5].

Керівництво «Авіаційного комплексу імені Іллюшина» робить кроки по організації виробництва Іл-114 в Росії; за їхньою оцінкою, не менше 100 літаків Іл-114 буде потрібно різним відомствам РФ до 2030 року, вже є попередні заявки від 13 російських авіакомпаній на 48 пасажирських Іл-114[6].

У липні 2014 президент Росії В. В. Путін дав доручення уряду розглянути питання організації серійного виробництва літака Іл-114 в Росії. Таке виробництво могло б бути розгорнуто на самарському заводі «Авіакор» (за оцінкою директора заводу А. Гусєва, освоєння серійного виробництва Іл-114 займе близько 5 років та інвестицій у розмірі 10-12 млрд руб.)[7]. 27 серпня 2014 з'явилося повідомлення про те, що розгортання виробництва Іл-114 для цивільної авіації визнано недоцільним[8].

У жовтні 2014 віце-прем'єр Росії Дмитро Рогозін повідомив, що Президент РФ Володимир Путін підтримав ідею розробки пасажирського літака на базі Іл-114[9].

У 2014—2015 роках почали відродження оновлених пасажирських літаків Іл-114, він з'явиться в Росії вже до 2019-го року.[10]

Аеродинамічна схема[ред. | ред. код]

Модифікації[ред. | ред. код]

Іл-114Т[ред. | ред. код]

До проектування вантажного варіанту Іл-114 приступили у другій половині 1994 року. Вантажний літак Іл-114Т відрізняється від початкового варіанту вантажною кабіною, оснащеною підлогою механізацією, що забезпечує швидке виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, і бічними дверима, розташованими з лівого борту фюзеляжу за крилом. Двері мають розміри 3,25 м × 1,71 м і відкриваються вгору. Кабіна має засоби запобігання зсуву вантажів.

Літак може перевозити різне число вантажних контейнерів або піддонів, зокрема, 8 контейнерів 3АК-1 або 3АК-0,6, п'ять контейнерів 1АК-1,5, вісім піддонів ПА-1,5 або чотири піддони ПА-3,0. Можливе перевезення навалювальних вантажів.

Льотні випробування дослідного літака почалися у вересні 1997 в Ташкенті. У серпні 1997 року літак демонструвався на авіасалоні МАКС-1997. Літак викликає певний інтерес, так як останнім часом з'явився ринок вантажних літаків з ТГД, розрахованих на перевезення вантажів масою 6-8 тонн. Досліджується вантажний варіант Іл-114-100Т з двигунами Пратт-Уїтні.

Іл-114-100

Іл-114-100[ред. | ред. код]

Інше позначення — Іл-114РС — варіант з ТГД PW127H Pratt & Whitney Canada (2 × 2750 к.с.). Льотні випробування почалися 26 січня 1999 року, а в кінці 1999 року він був зареєстрований Авіареєстром МАК. Від початкового варіанту він відрізняється підвищеною економічністю і дещо збільшеною дальністю польоту з максимальним комерційним навантаженням. Навесні 2001 року перші три літаки передані узбецькій авіакомпанії «Узбекістон хаво йулларі», яка замовила 10 літаків. Ринок літаків даної модифікації оцінюється в 300 одиниць. На 24.05.2013 парк літаків в «Узбекістон хаво йулларі» становить — 7[11] машин, 6 з яких мають нову авіоніку фірми «Коллінз» (борт UK-91102 має російський ЦПНК і з 01.12.2011 знаходиться на зберіганні).

Іл-114ЛЛ[ред. | ред. код]

Летюча лабораторія на базі літака Іл-114

Летюча лабораторія на базі Іл-114, виготовлена в Ташкенті за замовленням Санкт-Петербурзького науково-виробничого підприємства «Радар ммс» в 2004 році для випробування вироблюваного устаткування. Широкій публіці літак був показаний на МАКС-2005, де здійснив ряд демонстраційних польотів[12].

Іл-114-300[ред. | ред. код]

На літаку встановлені два турбогвинтових двигуна ТВ7-117СМ, потужністю 2650 к.с. з малошумними шестилопатевими повітряними гвинтами СВ-34.03, допоміжна силова установка ТА-1 і цифровий пілотажно-навігаційний комплекс ЦПНК-114м2.

Особливості модифікації:

  • Маршева силова установка, в складі глибоко модернізованих і підлягаємих сертифікації за сучасними вимогами АП-33 турбогвинтових двигунів ТВ7-117СТ-01, нового композитного повітряного гвинта АВ112-114, нової суміщеної системи автоматичного керування двигуном і повітряним гвинтів;
  • Модернізована допоміжна силова установка ТА14-114, так само сертифікуєма за сучасними стандартами;
  • Система пожежної захисту ЗС;
  • Система кондиціонування повітря, з широким використанням композитних матеріалів і збільшеною продуктивністю, для комфорту пасажирів;
  • Система регулювання тиску (САРД), що сертифікується за сучасними вимогами і підвищує комфорт пасажирів;
  • Система електропостачання, що включає новий генератор, апаратуру керування і контролю, нові випрямні пристрої, нові акумуляторні батареї, нові реле, нову кабельну мережу на основі полегшених типів проводів і роз'ємів;
  • Цифровий пілотажно-навігаційний комплекс ЦПНК-114м2, що забезпечує автоматичний захід на посадку по нормам ICAO - I і II категорії, діректорной захід на посадку по нормам ICAO - I категорії, Автоматичний і директорной захід на посадку по СНС з диференціальним доповненням, неточний захід на посадку по СНС;
  • Автоматичні радіомаяки;
  • Система збору польотної інформації і система реєстрації звукової та мовної інформації;
  • Система ПОЛ (Проди оледеніння) літака, розроблена і сертифікуються за сучасними стандартами;
  • Інтер'єр кабіни екіпажу з поліпшеною ергономікою і новим аварійно-рятувальним обладнанням;
  • теплозвукова ізоляція із застосуванням нових матеріалів російського виробництва;
  • Зовнішнє і внутрішнє світлотехнічне обладнання із застосуванням світлодіодних світильників і маяків.

«Якщо на дослідному літаку відпрацьовувалась силова установка, кабіна екіпажу, навігаційне обладнання, то літак, зібраний в ЛАЗ ім. П. А. Вороніна, буде мати ще й ряд поліпшень планера. Зміна V-кута крила дасть літаку більшу стійкість, знизить посадкову швидкість, збільшить кут роботи механізації крила. Все це поліпшить злітно-посадочні характеристики Іл-114-300».

Проекти модифікацій[ред. | ред. код]

  • Іл-114М — літак з ТВД ТВ7М-117 і збільшеною злітною масою.
  • Іл-114МА — варіант літака Іл-114 м з двигунами «Пратт-Уїтні Канада», розрахований на перевезення 74 пасажирів.
  • Іл-114П — патрульний літак для охорони територіальних вод і економічної морської зони, оснащений радіоелектронним комплексом «Стриж». Має в хвостовій частині подовжений обтічник для магнітовимірювача. Тривалість польоту — до 10 годин.
  • Іл-114МП — морський патрульний літак, здатний вести боротьбу проти надводних кораблів і підводних човнів.
  • Іл-114ФК — військовий варіант для розвідки і картографування.
  • Іл-114ПР — літак для радіотехнічної розвідки і РЕБ.
  • Іл-140 — варіант для контролю тактичної повітряної обстановки.
  • Іл-140М — літак для екологічного моніторингу та проведення морських пошуково-рятувальних операцій.

Оператори[ред. | ред. код]

Цивільні[ред. | ред. код]

Росія Росія
Узбекистан Узбекистан

Катастрофи[ред. | ред. код]

За даними на 12 вересня 2008 втрачено в катастрофах 2 літаки типу Іл-114[14].

Дата Бортовий номер Тип (модифікація) Місце катастрофи Жертви Короткий опис
05.07.93 Росія 54001 Іл-114 Росія Раменське 5/9 Випробувальний політ, відмова двигуна на зльоті.
05.12.99 Узбекистан 91004 Іл-114Т Росія Домодєдово 5/7 Вантажний рейс, зліт із кермом напряму, яке заклинило.

Ціна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Официальный сайт ОАО «Авиационный комплекс им. С. В. Ильюшина». Даты первых полётов. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 24 квітня 2015.
  2. ↑ Информация с russianplanes.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.
  3. ↑ Таликов Н. Д. Три четверти века «ильюшинского» неба… — М.: Вестник Воздушного Флота, 2008. — С. 298
  4. ↑ «ТАПОиЧ» больше не будет производить самолеты. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.
  5. ↑ ТАПОиЧ распрощается с производством самолетов до конца года. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 24 квітня 2015.
  6. ↑ России нужен Ил-114. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.
  7. ↑ Региональный лайнер Іл-114: возвращение на родину. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 24 квітня 2015.
  8. ↑ Ил-114 не долетел до заказчиков / АвиаПорт. Дайджест. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.
  9. ↑ Путин поддержал идею разработки обновленного Ил-114, заявил Рогозин. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 24 квітня 2015.
  10. ↑ тв звезда (21.01.2015). Производство пассажирских самолетов Ил-114 возродят в России. тв звезда. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 24 квітня 2015.
  11. ↑ а б Новость http://www.aex.ru/news/2011/8/30/87907/ [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] от 30 августа 2006 года.
  12. ↑ Статья Казань перевооружает ВМФ России [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] в газете «Взгляд» от 3 мая 2006 года.
  13. ↑ НПП «Радар ММС». Архів оригіналу за 10 березня 2007. Процитовано 24 квітня 2015. {{cite web}}: Текст «Каталог продукции» проігноровано (довідка); Текст «Самолёт-лаборатория» проігноровано (довідка)
  14. ↑ Aviation Safety Network > ASN Aviation Safety Database > ASN Aviation Safety Database results. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 24 квітня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іл-114&oldid=42082278