Інкерманський печерний монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Інкерманський Свято-Климентіївський печерний чоловічий монастир
Панорама Інкерманського монастиря.jpg

Панорама Інкерманського монастиря
44°36′17″ пн. ш. 33°36′01″ сх. д. / 44.604944° пн. ш. 33.600528° сх. д. / 44.604944; 33.600528Координати: 44°36′17″ пн. ш. 33°36′01″ сх. д. / 44.604944° пн. ш. 33.600528° сх. д. / 44.604944; 33.600528
Тип споруди монастир
Розташування

Україна Україна,

Інкерман
Початок будівництва VIII-XIV, XIX, XX століття
Належність УПЦ МП
Адреса Інкерман
Інкерманський печерний монастир is located in Україна
Інкерманський печерний монастир
Інкерманський печерний монастир (Україна)

CMNS: Інкерманський печерний монастир на Вікісховищі

Інкерманський Свято-Климентіївський печерний чоловічий монастир — один з найдавніших[1] печерних монастирів Криму, заснований у VIII столітті. Розміщений в приміській зоні СевастополяІнкермані.

Історія і опис монастиря[ред.ред. код]

Інкерманський печерний монастир. Дореволюційна поштова листівка. На задньому плані — нині неіснуючий храм Св. Миколая Мірлікійського (архітектор Г.П. Долін, 1905).

У перші віки н.е. каменоломні поблизу Інкермана були місцем заслання християн. У 94 році імператор Троян вислав сюди третього після апостола Петра римського єпископа (папу) Климента, відомого як автора «Послання до Коринфян» з «Діянь апостолів». За переказами (збереглося давнє «Житіє св. Климента»), єпископ сам висік в скелі перший печерний храм, де продовжував проповідувати християнську віру. Святий Климент хрестив до 500 осіб на день і заснував разом зі своїми прихильниками 75 храмів. Такі вчинки не могли подобалася уряду Херсонеса і тому Святого Климента вирішили стратити. Втопили праведника в 101 р.у Козачій бухті (на шию прив'язали якір і кинули його у воду) . Через рік море відступило, і в підводному гроті було знайдено останки святого. Щороку в день смерті святителя приходили християни до місця страти, щоб поклонятися святим мощам. Завдяки морському відпливу таке дійство відбувалося до VI ст.У VI ст. на маленькому острівці посеред бухти була зведена церква. У 861 р. в Херсонес прибули брати Костянтин (Кирило ) і Мефодій. За допомогою Херсонеського архієпископа Георгія святі Кирило і Мефодій придбали мощі св. Климента. Частину мощей було перевезено до Риму, де вони й зберігаються донині в базиліці святого Климента. Інша частина мощів святого Климента залишалися в Херсонесі. Після хрещення український князь Володимир Святославич частину мощей святого Климента перевіз до Києва, де вони і сьгодні зберігаються у Києво-Печерській лаврі.

У 649-655 роках в Інкермані перебував у засланні римський папа Мартин, який стояв в опозиції до візантійського імператора й патріарха. Тут він помер і був причислений церквою до лику святих.

У VIII столітті в Інкермані виникає печерний монастир, який існував майже тисячу років (прийшов у занепад у XVIII столітті після виселення християн з Криму). У 1850 році монастир був відновлений під ім'ям Інкерманського скиту святих Климента та Мартина. У 1867 році проведено розширення, перебудова й упорядкування житлових приміщень і печерних храмів, був заново відкритий печерний храм святого Мартина Сповідника.

Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, — це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки; у вівтарі, зверху ніші для запрестольного образу — традиційне візантійське рельєфне зображення хреста в колі. Єдиної думки про час спорудження базиліки немає (від VI до VIII століть), але храм вважається найдавнішим, принаймні в Європі. Поруч з храмом святого Климента знаходиться храм святого апостола Андрія Первозванного, який, за переказами, був висічений при святому Клименту. Датується приблизно 96-м роком н.е. Третій печерний храм — храм святителя Мартина Сповідника, папи Римського, являє собою однонефну базиліку. Він перепланований і впорядкований в ході реставраційних робіт, що проводилися в монастирі у 1867 році. Загальний коридор з'єднує всі три храми і виконує роль нартекса (внутрішня закрита, паперть-вестибюль), в якому можуть розміщуватися віруючі під час богослужіння. У лівій стіні коридору, перед входом до храму святителя Мартина, є вирубана в скелі усипальниця[2].

У 1895 році в пам'ять про порятунок царської сім'ї у залізничній катастрофі було побудовано храм святого великомученика Пантелеймона. А в 1905 році в пам'ять про Кримську війну на верхньому плато споруджено церкву в ім'я святого Миколая Мірлікійського (за проектом архітектора Г.П. Доліна).

З 1924 році храми монастиря стали закривати. У 1931 році богослужіння припинено у печерних храмах, монастир закрито остаточно. Його майно передане Севастопольскому музейному об'єднанню.

Під час Другої світової війни у печерах монастиря знаходився штаб 25-ої Чапаївської дивізії Приморської армії.

З часів відродження держави Україна 1991 року почалося і відродження монастиря і в наш час[Коли?] він належить Українській Православній Церкві Московського патріархату.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Инкерманский Свято-Климентовский мужской монастырь. НПЦ "ЭКОСИТИ-Гидрофизика" (рос.)
  2. Храмы и приделы, посвященные святителю Мартину Исповеднику, папе Римскому. Свято-Климентовский монастырь, Инкерман; (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
  • Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Інтернет-джерела[ред.ред. код]