Іпполіт Тен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іпполіт Тен
фр. Hippolyte Taine
Hippolyte taine.jpg
Народження 1828(1828)
Вузьє, Арденни
Смерть 1893(1893)
Париж
Громадянство (підданство) Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція
Знання мов
  • французька[1]
  • Ім'я при народженні Іпполіт Тен
    Псевдонім Frédéric-Thomas Graindorge[2]
    Діяльність
  • історик, письменник, мистецтвознавець
  • Викладав Національна вища школа красних мистецтв, Університет Оксфорду і Особлива військова школа Сен-Сір
    Член Французька академія, Угорська академія наук, Баварська академія наук і Академія наук Туринаd[3]
    Alma mater Кондорсе і Вища нормальна школа (Париж)
    Літературний напрям позитивізм
    Визначний твір
  • Q1820606?
  • Посада Q65498963? і Q65498963?
    У шлюбі з Thérèse Tained
    Автограф Signature of Hippolyte Taine.jpg
    Нагороди

    CMNS: Іпполіт Тен у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    S:  Роботи у  Вікіджерелах

    Іпполіт Адольф Тен (фр. Hippolyte Adolphe Taine; 1828, Вузьє, Арденни1893, Париж) — французький філософ-позитивіст, естетик, письменник, історик, психолог. Засновник культурно-історичної школи у мистецтвознавстві.

    Наукові інтереси[ред. | ред. код]

    Прагнучи знайти формулу, що охоплює в єдине ціле хаос індивідуальних і неповторних явищ культури, Тен висунув ідею про залежність змін в мистецтві від змін суспільних потреб, побуту, звичаїв та уявлень. Він розглядав мистецтво як органічну складову частину суспільного цілого й виділив соціальні фактори, що визначають своєрідність мистецтва в той чи інший історичний період, в рамках тої чи іншої національної традиції. Такими факторами, на думку Тена, є:

    • раса як сукупність вродженних та отриманих у спадок нахилів, пов'язаних з особливостями темпераменту й тілесної конституції;
    • середовище проживання, що включає в себе географічне розташування країни, моральні уявлення її народу, побут та форму політичного устрою;
    • історичний момент як визначений етап існування даної культури в часі.

    Наукові праці[ред. | ред. код]

    Написав праці: «Критичні досліди» (1858), «Історія англійської літератури» (т. 1—4, 1863—1864), «Філософія мистецтва» (1865—1869) та ін. В історичній праці «Походження сучасної Франції» (т. 1—3, 1876—93) критика Великої французької революції та якобінської диктатури.

    1871 року спільно з Емілем Бутмі та іншими заснував Приватну школу політичних наук (École Libre des Sciences Politiques, Paris).

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Czech National Authority Database
    3. Академія наук Турина — 1757.

    Посилання[ред. | ред. код]