Ірен Пепперберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірен Пепперберг
Народилася 1 квітня 1949(1949-04-01) (75 років)
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність психологиня, викладачка університету, орнітологиня
Alma mater Гарвардський університет
Массачусетський технологічний інститут
Заклад Брандейський університет
Гарвардський університет
Нагороди

Ірен Максін Пепперберг (англ. Irene Maxine Pepperberg, нар. 1 квітня 1949) — американська вчена, відома своїми дослідженнями пізнання тварин, зокрема папуг. Вона була професором, дослідником, лектором у кількох університетах, а зараз вона є науковим співробітником і лектором Гарвардського університету[1]. Пепперберг також є членом Консультативної ради METI (Messaging Extraterrestrial Intelligence). Добре відома завдяки своїм порівняльними дослідженнями когнітивних основ мови та спілкування, вона була однією з перших, хто працював над вивченням мови тварин, виявленні відміностей людьми та птахами (на прикладі проекту Washoe). Пепперберг також активно займається збереженням дикої природи, особливо папуг.

Ранні роки, сім'я та освіта[ред. | ред. код]

Народилася в 1949 році у Брукліні, Нью-Йорк, Нью-Йорк, вона була єдиною дитиною[2]. Ім'я при народженні Ірен Платцблатт. Її батько, Роберт Платцблатт, був біохіміком і вчителем середньої школи[2]. Батьки були американськими євреями в першому поколінні. Батьки її матері були з Румунії, а батько з Литви[3]. У 1950-х сім'я жила в Брукліні[4] в квартирі над магазином, і, починаючи з самого раннього віку, Ірен мала кількох хвилястих папуг[2].

У 1969 році вона отримала ступінь бакалавра з хімії в Массачусетському технологічному інституті[1] і привезла туди одного зі своїх хвилястих папужок. Згодом вона здобула ступінь магістра з хімії в 1971 році в Гарвардському університеті, а потім захистила докторський ступінь з хімічної фізики в 1976 році в Гарварді[1]. Під час навчання у докторантурі вона побачила епізод телесеріалу PBS Nova про тварин і мову, що надихнуло її на вивченні мови, а не на хімії[4].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Пепперберг була науковим співробітником і лектором в Університеті Пердью (1979—1984) і Гарвардському університеті (у 1970-х роках та після у 2005 року). А у MIT Media Lab брала участь у якасті запрошеного доцента (1999—2000) та дослідника (2001—2002). В університеті Пердью працювала на факультеті біологічних наук та психології. В Університеті Аризони вона була молодшим професором екології та еволюційної біології, а також працювала на факультеті психології та брала участь у програмі нейронаук (1991—2000). Вона була стипендіатом Бантінга в Інституті перспективних досліджень Редкліффа (2004—2005) і молодшим доцентом в Університеті Брандейс (2002[4] –2013)[1], де на її честь була названа лабораторія для вивчення птахів[5].

Досліднецька діяльність[ред. | ред. код]

Хоча папуги вже давно відомі своїми здібностями до голосової міміки, Пепперберг намагалась показати, що їх голосова поведінка може мати характеристики людської мови. Вона інтенсивно працювала з сірим папугою Алексом[3][6] в результаті чого він навчився великої кількості слів і міг використовувати їх на рівні чотирирічної дитини.[7] Алекс розумів таблички з описом предметів, кольорів, форм і матеріалів.[8] Пепперберг та її колеги прагнули показати, що Алекс може розрізняти значення та синтаксис, те як він міг використовувати голосову комунікацію відрізнялось від відносно негнучких форм " інстинктивної " комунікації, які широко поширені в тваринному світі. Хоча такі результати, ймовірно, завжди будуть суперечливими, а інтенсивна робота з однією твариною завжди пов'язана з ризиком ефекту Розумного Ганса, робота Пепперберг підтвердила думку, що люди не є єдиним видом, маючим комплексне чи напівскладне використання абстрактної комунікації.. Що стосується міжвидового спілкування, Пепперберг припустила, що сірих папуг можна порівняти з приматами, котрі мають подібні соціальні системи[7].

Деякі дослідники вважають[9], що метод навчання, який Пепперберг використовував з Алексом (називається технікою моделі/конкурента)[4] є перспективним для навчання дітей-аутистів та інших дітей із вадами навчання, які мають труднощі з вивченням мови та навичок спілкування, числових понять та емпатія[10][11]. Коли деяких дітей-аутистів навчали за тими ж методами, які Пепперберг придумав для навчання папуг, їх реакція перевершила очікування[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Dr. Irene Pepperberg. The Alex Foundation. Процитовано 24 February 2018.
  2. а б в What's in a Bird's Brain?. The New Yorker. 12 травня 2008. Процитовано 11 грудня 2019.
  3. а б Pepperberg, Irene M. (2008). Alex & Me. HarperCollins.
  4. а б в г Profile: Irene Pepperberg & Alex Clip. Nova. Season 5, Episode 4. PBS. 9 February 2011.
  5. Alex the African Grey parrot. Brandeis.edu. Brandeis University. 10 вересня 2007. Процитовано 12 грудня 2019.
  6. Royte, Elizabeth (7 листопада 2008). The Caged Bird Speaks. The New York Times. Процитовано 11 грудня 2019.
  7. а б Pepperberg, I. (2002). Cognitive and Communicative Abilities of Grey Parrots. Current Directions in Psychological Science, 11(3), 83-87.
  8. Pepperberg, Irene. Alex. The Alex Foundation. Процитовано 12 січня 2021.
  9. Grandin, Temple (2005). Animals in Translation (вид. First Harvest Edition 2006). New York: Simon & Schuster. с. 251. ISBN 978-0-15-603144-8.
  10. а б Pepperberg, Irene M.; Sherman, Diane (October 2000). Proposed Use of Two-Part Interactive Modeling as a Means to Increase Functional Skills in Children With a Variety of Disabilities. Teaching and Learning in Medicine. 12 (4): 213—220. doi:10.1207/S15328015TLM1204_10. PMID 11273372.
  11. Fishman, Iris (December 2008). What Alex the Parrot Can Teach Us About Working With Children With Complex Communication Needs. Perspectives on Augmentative and Alternative Communication. 17 (4): 144—149. doi:10.1044/aac17.4.144.

Посилання[ред. | ред. код]