Ісаак бен Шеломо Ель Дур
| Ісаак бен Шоломо יצחק בן שלמה | ||
| ||
|---|---|---|
| Наступник: | Сіма Соломонович Бабович | |
| ||
| Діяльність: | астроном | |
| Національність: | караїм | |
| Громадянство: | .png){kind=icon} Кримське ханство Російська імперія
| |
| Народження: | 1751 Чуфут-Кале | |
| Смерть: | 1826 Чуфут-Кале | |
| Похований: | Йосафатова долина, цвинтар «Балта Тіймез» (укр. Сокира не торкнеться) коло Чуфут-Кале | |
Ісаак бен Шоломо Ель Дур (івр. יצחק בן שלמה; 1751, Чуфут-Кале, Кримське ханство — 1826, Чуфут-Кале, Російська імперія) — гахам і вчитель в Чуфут-Кале. Видатний караїмський проповідник, богослов, вчений-історик, поет і педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився відомий караїмський вчений у 1751 році в Чуфут-Кале. Фортеця Чуфут-Кале була для Ісаака і місцем роботи і домом. Він добре володів арабською мовою, і тому часто розтлумачував кримським татарам-мусульманам Коран і мусульманський календар. Жителі селища його дуже поважали й шанували, і не тільки через знання різних мов, в 1780 — 1784 роках над їхнім містечком запанувала чума, тоді Ісаак бен Шеломо чудово проявив себе в ролі лікаря. Завдячуючи йому і його лікарським здібностям, було врятовано багато жертв, які потерпали від епідемії.
Коли відбулася анексія Криму Російською імперією, у 1783 році, кримські караїми відправили гахама Ісаака бен Шеломо у Санкт-Петербург, разом із Соломоном Бабовичем. Тож, на аудієнції у імператриці Катерини ІІ, спільними зусиллями вони відстоїли караїмську націю як відмінну від євреїв (на яких в Росії тоді були накладені надмірні обмеження). Також караїми були звільнені від подвійного податку і інших, які накладались на усіх євреїв. Отжеб 8 червня 1795 року Катериною ІІ був виданий указ (щодо здійснення пільг караїмській громаді) на ім'я Катеринославського, Вознесенського і Таврійського генерал-губернатора графа Платона Олександровича Зубова:
|
Граф Платон Олександрович! У наслідок представлення Вашого, вчиненого по проханню спільноти таврійських євреїв, іменованих караїми, і в повазі обставин, детально Вами зображених, Всемилостивіше наказуємо не брати з них подвійних податей, які покладені на всіх взагалі євреїв, а стягувати з них по колишньому нарівні з іншими купцями і міщанами, що в області Таврійської живуть, представляю у Вашому розпорядженні про надання їм, по можливості, і інших вигод та полегшень, із застереженням тільки, щоб у спільноті сих караїмів не входили з тих євреїв, вряди відомі під назвою раббинів, і про які видані від Нас узаконення, що повиннівиконані бути по всій точності. Що ж стосується до права володіння їх нерухомих маєтків, в тому поступати за указом Нашим на доповідь Сенату минулого 1794 Жовтня в 19 день (9 листопада) без затримок. Перебуваємо в іншому Вам прихильні[1] |
|
Впливовість Ісаака бен Шеломо характеризує те, що коли імператор Олександр І двічі відвідував Крим, він неодмінно зустрічався в з караїмським мудрецем-наставником: у 1818 році він приймав вельможу в Чуфут-Кале, і в 1824 році, вже бувши важко хворим, він знову мав зустріч з імператором. Народ зберіг невеличкий спомин-переказ про ті відвідини:
|
|
Караїмський поет Ісаак бен Шеломо Ель-Дур стверджував, що якось раз російський імператор Олександр I зайшов в будинок до одного з караїмів, побачив караїмську красуню, остовпів і вигукнув: «Проси в мене, чого хочеш!» Вона відповіла: «Крім здоров'я і багатоліття Вашій Величності, нічого собі не бажаю». За таку скромність цар, за легендою, подарував їй перстень з власної руки[2]. |
|
|
|
... Прибув до наше містечко Кале імператор Олександр Перший — так живе він вічно! І ввійшов в кенасу, і славословили ми його співом молитов, він стояв, тримаючи шапку в руках. І запитав Государ мене, чи зобов'язаний він надіти кашкет. |
|
Ймовірно, що саме таким чином російські вельможі віддячувалися караїмській спільноті, яка через своїх впливових представників схилила колишнього і останнього володаря Кримського ханства, Шагін-Гірея, на союз із Москвою, спершу посприявши його сходженню на трон. Встановлена в Євпаторійській кенасі меморіальна табличка чітко вказує, що Ісаак бен Шеломо і Веніамін-Ага були серед 12 вельмож, що підписали акт про зведення на престол Шагін-Гірея, який сприяв анексії Криму Російською імперією.[4]
Творчі набутки[ред. | ред. код]
Поміж різних чеснот Ісаака бен Шеломо, найціннішою, в очах караїмів, стала поетично-духовна. Як філософ і богослов він складав проповіді та настанови, а поетичні тексти (до літургій, або ж ліричні) передавалися з уст в уста. На жаль, у ті часи не були актуальними письмові записи, тому до сучасників дійшло лише кілька речей із творчого надбання Ісаака бен Шеломо:
- «Or hallevana» («Світло Місяця») — рукописний трактат про новолуння (молодик) і календарні літочислення, написаний в 1802 році. Для караїмів це була новаторська праця, оскільки частину своїх астрономічних обрахунків автор проводить за системою Коперника (тоді як всі караїми дотримувалися ще системи Птолемея);
- «Pinnatte Ikratte» («Дорогоцінна Основа») — рукописний трактат про десять догм для караїмської віри (наче катехизис для караїмів).
Значну частину ліричних творів, оди та літургійні піснеспіви, Ісаак декламував в Чуфут-Кале, людям вони подобалися, тому в 1805 році він долучив кілька таких текстів і видрукував в місцевій друкарні Чуфут-Кале. Кілька таких віршів дійшли до сучасних днів:
|
|
Сарфе меромим, бе-эхъад бе-шаббат. |
|
Наступником Ісаака став гахам Бабакан Бабович, який і ухвалив рішення про публікації відомого свого земляка. Тож спершу було видрукувано дві книжки («Or hallevana» та «Pinnatte Ikratte») у Житомирі. Через багато років книжку «Pinnatte Ikratte» було вдруге видрукувано, тепер уже на узбережжі Середземного моря, в ізраїльському містечку Ашдод.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Авраам Фіркович. «Сборник старинных грамот и узаконений Российской империи касательно прав и состояния русско-подданных караимов». СПб, 1890 р. .
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка)(рос.) - ↑ Авраам Фіркович переказував історію з минулого про теплі стосунки імператора та Ісаака бен Шеломо. У ті часи караїмські жінки не мали права показуватись стороннім чоловікам. Але при відвідинах царя Криму, в Кале одна караїмська красуня, якось задивившись на пишну процесію, прочинила хвіртку трохи більше дозволеного. family.booknik.ru. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 20. 08. 2015.(рос.)
- ↑ Караїми були вихователями дітей у кримських резиденціях Романових. Караїми і царська сім'я обожнювали один одного. Ось уривок із записника караїма Ісаака бен Шеломо Ель Дура. family.booknik.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
- ↑ Э. І. Лебедєва. «Пример для потомства». Сімферополь, 2002. -С. 78 ISBN 966-7348-07-5.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка)(рос.) - ↑ Ліричка від Ісаака бен Шеломо Ель Дур. vk.com. Процитовано 19. 08. 2015.(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Е. І. Лебедєва., «Очерки по истории крымских караимов-тюрков» — Сімферополь. — 2000. — 116 с. (рос.);
- Е. І. Лебедєва., «Пример для потомства». Сімферополь, 2002. —С. 78 ISBN 966-7348-07-5;
- Б. С. Ельяшевич. «Караимский биографический словарь (с конца VIII в. до 1960 г. )». // Караїми. 2-e видання. — Москва: РАН, 1993 р ,(рос.);
- М. М. Казас, Р. А. Айваз. «Караимская народная энциклопедия». Том 5. Культура кримських караїмів (тюрків). С. -Петербург, 2006 р. -С. 70, (рос.);
- І. І. Синани. «История возникновения и развития караимизм», ч. I Сімферополь, 1888 р. —С. 71 - 73, (рос.);
- І. І. Синани. «История возникновения и развития караимизма», ч. II. Коротка історія літературної діяльності караїмських письменників. СПб, 1889 р. —С. 268 — 275 (рос.).
