Ісая Копинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісая Копинський
Митрополит Ісая Копинський
20 липня 1631 — 5 жовтня 1640-й Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1631 — 1640
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Йов (Борецький)
Наступник: Петро Могила
 
Смерть: 5 жовтня 1640(1640-10-05)
Київ
Прийняття чернецтва: до 1616

Іса́я Копи́нський (2-га половина XVI ст. — 5 жовтня 1640) — український церковний діяч, Митрополит Київський і всієї Русі.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з української шляхти. Народився у шляхетській родині в Підляшші (с. Копин, нині на території Польщі), по інших даних — у Галичині.

Навчався у Львівській братській школі. Був ченцем Києво-Печерської Лаври, згодом — ігуменом Межигірського Києво-Братського монастиря.

На початку 17 ст. (до 1612—1614 рр.) на запрошення князя Михайла Вишневецького заснував Густинський Троїцький монастир (поблизу Прилук Чернігівської області), а в 1619 р. — Мгарський Спасо-Преображенський монастир (в с. Мгар Лубенського району Полтавської області). У 1615 р. став одним із організаторів Київської братської школи.

В 1620 р. при відновленні православної Київської митрополії був висвячений патріархом Єрусалимським Теофаном на кафедру Перемишльського і Самбірського православного єпископа.

З 1628 р. був призначений архієпископом Смоленським і Чернігівським.

Наказом для парафіяльних священиків від 1631 року велів відлучати від церкви тих парафіян, котрі живуть без церковного шлюбу.[1]

Київський митрополит Іов Борецький вказав на архимандрита Печерської Лаври Петра Могилу, як найвідповіднішого кандидата в свої наступники. Але після смерті Іова в березні 1631 року єпископи обрали метрополитом Київським, Галицьким та всії Руси Ісая[2]. Він приступив до служіння без згоди короля, що стало можливим за підтримки козаків[3] та київського православного братства[4]. Братство було зле на Петра Могилу за те що він організував болословську школу в Лаврі, окремо від братської[5].

Після легалізації православної церкви у Речі Посполитій (постанова польського сейму «Про заспокоєння громадян… релігії грецької»", 1632 р.) уступив митрополичу кафедру Петру Могилі.

До 1635 р. перебував у Києво-Михайлівському Золотоверхому монастирі, пізніше жив на Поліссі, підтримував зв'язки з монастирями Полтавщини.

Наприкінці 1630 років Копинський, ставши противником церковної політики П. Могили, спрямованої на утвердження українського патріархату, виступав за перехід української церкви під юрисдикцію Московської Патріархії.

Помер у Ніжині, був похований у Києво-Печерській лаврі.[6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — 352 с. — С. 213. — ISBN 5-319-01070-2.
  2. Kowalska-Stus H. Kultura i eschatologia. Moskwa wieku XVII. — Kraków : Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2007. — С. 130-131. — ISBN 9788323323150.
  3. Mironowicz A. Diecezja białoruska w XVII i XVIII wieku. — Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2008. — С. 26-28. — ISBN 978-83-7431-150-2.
  4. Hodana T. Między królem a carem. Moskwa w oczach prawosławnych Rusinów – obywateli Rzeczypospolitej. — Kraków : Scriptum, 2008. — С. 127. — ISBN 978-83-60163-37-5.
  5. Mironowicz A. Prawosławie i unia za panowania Jana Kazimierza. — Białystok : Orthdruk, 1997. — С. 50-51. — ISBN 8385368310.
  6. Хижняк З., Колосова В. Копинський, чернече ім'я Ісайя… — С. 130.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
16311633
Наступник:
Йов (Борецький) св. Петро Могила
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.