Абаза Костянтин Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Абаза
Абаза Костянтин Костянтинович.jpg
Полковник Костянтин Костянтинович Абаза
Народився 18 (30) травня 1841(1841-05-30)
село Докторівка Верхньодніпровський повіт Катеринославська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 5 (18) серпня 1905(1905-08-18) (64 роки)
Ізмаїл, Бессарабська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Ім'я при народженні Костянтин Костянтинович Абаза
Діяльність військовий історик
Відомий історія
Alma mater Петровський Полтавський кадетський корпус
Звання полковник
Конфесія православний
Рід Абаза[ru]
Батько Костянтин Дмитрович Абаза
Мати Софія Олександрівна фон Циглер

Костянти́н Костянти́нович Абаза́ (18 (30) травня 1841(18410530), село Докторівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії — 5 (18) серпня 1905, Ізмаїл, нині Одеської області, Україна) — російський військовий історик, письменник і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Костянтин Костянтинович Абаза належав у шостому поколінні до дворянського роду Абаза[ru], що вів свій родовід від молдавського боярина Іллі Андрійовича Абази [1] (цей боярин в свою чергу був внуком візиря Османської імперії Абази-паші). Батько Костянтина — Костянтин Дмитрович Абаза — народився 28 липня (9 серпня) 1804 року, а 30 жовтня (11 листопада) 1836 року став ротмістром. Мати Костянтина — Софія Олександрівна фон Циглер — була донькою майора [2]. У Костянтина була старша сестра Анастасія (народилася 14(26) листопада 1837 року), молодша сестра Марія (народилася 3(15) серпня 1848 року), двоє молодших братів — Василь (народився 31 грудня 1844 року, за новим стилем — 12 січня 1845 року) та Іван (народився 24 травня (5 червня) 1846 року). Обидва брати 1880 року стали штабс-ротмістрами, Василь у 1881—1884 роках був дільничим мировим суддею у Санкт-Петербурзі.

Костянтин Абаза 1859 року закінчив Полтавський кадетський корпус.

Під час служби в артилерії звернув на себе увагу завдяки успіхам його учнів-солдатів у засвоєнні грамотності та спеціальних знань.

У 1871—1875 роках викладав у Чугуївській центральній школі для нижніх чинів. Потім довго був інспектором у Санкт-Петербурзькому піхотному юнкерському училищі, згодом — заступник начальника та виконувач обов'язків начальника училища. Неодноразово читав лекції для вихованців військових навчальних закладів і офіцерів за методикою початкового навчання грамоти.

Від 1892 року полковник у відставці. Жив в Ізмаїлі, з 1902 був там мировим суддею.

Співпраця з журналами та газетами[ред. | ред. код]

Співпрацював із журналами «Читальня народной школы» (1888), «Досуг и дело» (1889), «Родина» (1880—1890-і). Друкував статті з історії та природознавства в газетах «Русский инвалид», «Голос», «Санкт-Петербургские ведомости», «Гражданин». У журналі «Родник» друкувалися його нармси для дітей на військово-історичні теми.

Найголовніші праці[ред. | ред. код]

  • «Книга для початкового читання у військах» (1871) — уклав спільно з Миколою Петровичем Столп'янським.
  • «Керівництво для навчання в початкових військових школах» (1873) — у співавторстві.
  • «Книга для читання у військових школах і казармах, у школах недільних і вечірніх класах для дорослих» (1880).
  • «Азбука для застосування в початкових військових школах і в школах для навчання грамоти дорослих узагалі» (1883).
  • «Настанова, як вчити грамоти солдатів» (1887).
  • «Загальнодоступна воєнно-історична хрестоматія» (1887). Перевидано як «Героїчні оповідання. Народи Сходу та Заходу» (1900) та «Вітчизняні героїчні оповідання» (1901).
  • «Нариси зі стародавнього козачого побуту в загальнодоступному викладі» (1890).
  • «Завоювання Туркестану» (1901).
  • «Бесіди про японця» (1904, 1905) — два випуски, призначені для солдат.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 8.
  2. Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 6.

Література[ред. | ред. код]

  • Военная энциклопедия. — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1911. — С. 2—3.
  • Войналович Е. В., Кармазинская М. А. Абаза Константин Константинович // Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь / П. А. Николаев (гл. ред.) — Москва: Советская энциклопедия, 1989. — Т. 1: А—Г. — С. 11.

Електронні джерела[ред. | ред. код]