Абу Машар аль-Балхі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абу Машар аль-Балхі
(Альбумасар, Альбумазар)
أبو معشر جعفر بن محمد بن عمر البلخي
Abu Ma'shar(Ibn Balkhi)-850AD.png
Сторінка манускрипту 15-го століття "Book of nativities" (BNF Arabe 2583 fol. 15v).
Народився 10.08.787 року
Балх, Хорасан (зараз Афганістан)
Помер 9.03.886 (у віці 98 років)
Васіт, Аббасидський халіфат (зараз Ірак)
Громадянство
(підданство)
Афганістан
Діяльність астроном, астролог, математик, філософ
Відомий завдяки математика, астрологія, астрономія
Вчителі Аль-Кінді
Відомі учні Абу Саїд Шадхан
Конфесія іслам
Image of a Latin astrological text
Переклад на латину книги Абумашара De Magnis Coniunctionibus (Про великі кон'юкції), Венеція, 1515

Абу Машар Джафар ібн Мухаммад аль-Балхі (араб. أبو معشر جعفر بن محمد بن عمر البلخي‎; 10 серпня 787(07870810), Балх, Хорасан (нині Афганістан) — 9 березня 886, Васіт, Аббасидський халіфат (нині Ірак)) — перський математик, астроном і астролог. Був відомий у Європі під ім'ям Albumaser (Альбумасар або Альбумазар).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Протягом десяти років жив у Бенаресі, де вивчав індійську астрономію. Написав «Зідж тисяч», «Зідж з'єднань і проникнень», «Книгу про форму небесної сфери та різноманіття її сходжень», «Книгу про визначення часу по дванадцяти світилам». Його «Введення в науку про зірки» (Kitab al-mudkhal al-kabir ila 'ilm ahkam an-nujjum), написану в Багдаді в 848 і перекладену на латину під назвою «Introductorium in Astronmiam»1133 і ще раз у 1140), було першим європейським викладом астрології. У Багдаді він навчався у аль-Кінді[2].

Його творчість — приклад впливу герметичної традиції на арабську астрологію. Його роботи являють собою цікаву суміш Сабейського герметизму, перської хронології, ісламу, грецької науки й месопотамської астрології. Сприяв утвердженню ідеї про зіставлення стародавнього пророка Ідріса з Енохом і Гермесом. Був винятково успішним практиком цього мистецтва, об'їхав увесь Середній Схід, служачи численним державним мужам Індії, Персії, арабських країн і Єгипту.

На християнському Заході став відомий завдяки П'єтро д'Абано, який у ХIII столітті в своїй книзі «Conciliator Differentiarum Philosophorum et Praecipue Medicorum» (Diff.156) згадує про «Al-Mudsakaret» (або «Memorabilia») Абу Саїда Шадхана, учня Абу Машара, який записав відповіді й астрологічні висловлювання свого вчителя. Аналіз «Memorabilia», відомої серед схоластів як «Апомасар у викладі Садана» завдяки спотворенню імен обох вчених, провів Лінн Торндайк.

Можливо, це єдиний приклад середньовічної астрологічної агіографії. «Вчитель, майстер» постає в ньому як майже всезнаючий мудрець, який вивчає не тільки методи різних галузей свого мистецтва, а і його історію, і свідомий внесок своїх попередників. У «Memorabilia» він посилається на Машаллаха ібн Асарі, методом проектування променів якого він користувався, і зізнається, що використовував й інші його методи.

Приписуваний Абумасару твір «Пророцтво змін років і народжень», також відомий у середньовічному латинському перекладі Іоанна Севільського, на справді написаний ал-Кінді.

Видання[ред. | ред. код]

  • «Астрологічні квіти», Аугсбург, 1488.
  • «Про великі кон'юкції», 1489.
  • «Введення в астрономію», Венеція, 1506.
  • «Тисячі та багато іншого»

Література[ред. | ред. код]

  • Матвієвська Г. П., Розенфельд Б. А. Математики и астрономы мусульманского средневековья и их труды (VIII—XVII вв.). В 3 т. — М.: Наука, 1983.(рос.)
  • Лінн Торндайк. Стаття в журналі «Isis», 1954, с. 22-32.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Введение в астрономию, содержащее восемь отдельных книг Абу Машара Абалаха. World Digital Library. 1506. Архів оригіналу за 2013-07-19. Процитовано 2013-07-16. 
  2. Анрі Корбен. Історія ісламської філософії. [1]