Абу Усман Гімринський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магомед Сулейманов
рос. Магомед Сулейманов
ав. Сулайманов ГІалил МухІаммад
Магомед Сулейманов рос. Магомед Сулейманов
Магомед Сулейманов
рос. Магомед Сулейманов
Абу Усман Гімринський
3-й Емір Імарату Кавказ
2 липня 2015 р. — 11 серпня 2015
ПопередникАлі Абу Мухаммед
НаступникАлександр Абу Новиченко
кадій шаріатського суду Імарату Кавказ
 — 2 липня 2015
ПопередникАліасхаб Кебєков
НаступникПосада Ваканта

Народився29 лютого 1976(1976-02-29)
Гімри, Росія
Помер11 серпня 2015(2015-08-11) (39 років)
Гімри, Унцукульський район, Дагестан, Росія
Відомий якКаді
ГромадянствоІмарат Кавказ
НаціональністьАварець
РелігіяІслам (сунізм)

Сулейманов Магомед Алійович (авар. Сулайманов ГІалил МухІаммад, він же Абу Усман Гімринський; 29 лютого 1976, с. Гімри Унцукульського району ДАРСР — 11 серпня 2015, с. Гімри Унцукульського району Республіки Дагестан) — 3-й амір самопроголошеної держави Імарат Кавказ, наступник Алі Абу Мухаммеда.

У рідному селі закінчив загальноосвітню школу, після чого, у селі Учкент, продовжив навчання у дуже авторитетного, на той час, шейха Мухаммеда Аль-Хуштада. Молодий Сулейманов добре вивчив книги з шаріатського права та арабської мови. З 1992 року навчався у Сирії, закінчив світсько-шаріатський університет Фатх аль-Ісламі у Дамаску (1998), після чого, у 2005 році, повернувся до Дагестану, де читав проповіді у центральній мечеті Гімри.

У 2005 році вихованці Сулейманова створили «Гімринський джамаат», аміром якого обрали свого вчителя. Відтоді Абу Усман Гімринський перебував у лавах збройного підпілля Імарату Кавказ. У жовтні 2005 року спланував та особисто командував нападом на підрозділ ОМОНу, що тримав в облозі повстанців у гімринському тунелі. У цьому бою Сулейманов одержав перемогу над федералами, яка зміцнила його авторитет в очах повстанців. У 2006 році обраний аміром моджахедів вілаяту Дагестан.[1]

У 2008 році був амністований владою РФ та виконував функції місцевого шаріатського судді.[2] Користувався повагою як серед підпілля, так і серед цивільних. Водночас набув авторитету справедливого судді, які неодноразово, у судових справах між підпіллям та селянам, виносив рішення на користь цивільних і навіть обкладав штрафами та стягненням окремих амірів.[3]

У 2009 році, після вбивства відомого салафітського вченого Муртазали Магомедова, Сулейманов знову повертається до лав збройного підпілля Імарату Кавказ. За твердженнями російського ФСБ, повернення Сулейманова до підпілля було пов'язано з тиском та осудом «легалізації» з боку авторитетного аміра Магомеда Вагабова. З 2009 року Абу Усман Гімринський організовує та керує цілою низкою диверсійних атак на російських військових та поліцію.

Протягом багатьох років перебував у федеральному розшуку, за інформацію про місце знаходження Магомеда Сулейманова влада РФ пропонувала винагороду розмірі понад 1 млн рублів.[4]

У ніч з 11 на 12 квітня 2013 року, з групою бійців (на чолі з тодішнім верховним аміром Імарату Кавказ Алі Абу Мухаммедом) потрапив в оточення у рідному селі Гімри. Однак в ранці 12 квітня, в числі інших повстанців, з боєм прорвався з оточення.

2 липня 2015 року, після загибелі Алі Абу Мухаммеда, був обраний новим верховним аміром Імарату Кавказ.[5]

Загинув 11 серпня 2015 року у бою з російськими військовими у селі Гімри.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. PolitRus: ЭМИРОМ ТЕРРОРИСТИЧЕСКОГО «ИМАРАТА КАВКАЗ» СТАЛ МУХАММАД СУЛЕЙМАНОВ. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  2. Известия: Возвращение дагестанских абреков. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  3. Новое время: Рагимов Михаил. СОСНЫ ДАГЕСТАНСКОГО «ЛЕСА». Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  4. PolitRus: КТО ВОЗГЛАВИТ «ИМАРАТ КАВКАЗ». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  5. Кавказский узел: Родственник Мухаммада Сулейманова подтвердил его назначение главой «Имарата Кавказ». Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  6. Кавказский узел: НАК подтвердил убийство лидера «Имарата Кавказ». Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.