Моджахеди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава


Моджахед (араб. مجاهد‎‎ muǧāhid, близьке до арабського звучання — муджахід, у множині — муджахідін) — учасник джихаду, буквально «той, що докладає зусилля», «борець». Моджахед, що загинув в ході ведення джихаду вважається шахідом, тим що засвідчив свою віру. Про загиблого моджахеда кажуть: «став шахідом». Помірковані ісламські богослови зараховують до числа моджахедів не лише воїнів, але й будь-кого з мусульман, що стійко бореться зі своїми вадами й спокусами. У наш час моджахедами є: партизани Північного Кавказу, Іраку, бійці руху «Талібан» в Афганістані та Пакистані та ін.

Сьогодні питання про те, кого правомірно називати моджахедом, є дискусійним і політизованим. Свого часу радянські інтервенти називали афганських моджахедів «душманами» (дарі دشمن — dušman — ворог). Промосковський лідер Чечні Р. Кадиров називає сучасних кавказьких моджахедів «шайтанами» (араб. شيطان‎ —злий дух, демон, диявол)[1], хоча його покійний батько А. Кадиров сам проголошував Джихад проти Росії під час Першої чеченської війни.

Моджахеди Афганістану[ред.ред. код]

Афганські моджахеди, 1985

Афганські Моджахеди — учасники збройних формувань, що воювали з радянськими військами та маріонетковими урядовими військами Афганістану під час радянської інтервенції до цієї країни у 19791989 рр. Моджахеди носили зазвичай традиційний афганський одяг (довгі сорочки, чорні жилетки; головні убори — чалма або паколь). Афганські моджахеди застосовували партизанську тактику ведення бойових дій.

Зброю (зенітні переносні комплекси «Redeye» и «Стінгер», міни, легкі системи залпового вогню, радіостанції, автоматичну зброю) моджахеди отримували з Пакистану. Частину озброєння моджахедів складали воєнні трофеї.

Союзниками афганських моджахедів були США, ОАЕ, деякі приватні особи і організації в мусульманських країнах. Пакистан був своєрідним каналом передачі американської допомоги. На території Пакистану знаходились тренувальні табори моджахедів. Основним базовим пунктом афганських моджахедів у Пакистані було місто Пешавар. Під Пешаваром знаходився табір для радянських військовополонених Бадабера. Іран підтримував шиїтські угруповання моджахедів.

На території Афганістану під контролем моджахедів перебували в основному малозаселені пустельні та гірські райони країни. Основними зонами військової активності моджахедів були околиці міст Кандагар і Джелалабад. Вздовж кордону з пакистаном знаходилось кілька великих баз моджахедів, що були розміщені як правило в печерах (найвідоміші — Джавара і Тора Бора).

У афганських моджахедів не було єдиного командування, їх загони складались із великої кількості з'єднань, що часто воювали не лише з радянськими військами, але й між собою. Причини цього — різний національний (пуштуни, таджики, узбеки та ін.) і релігійний склад (суніти, шиїти).

У лавах моджахедів також воювало багато вихідців з інших країн.

Лідери[ред.ред. код]

Після виводу радянських військ з Афганістану, президентом країни став лідер таджицької партії «Джамат-і-ісламі» Бургануддін Раббані.

Пешаварська сімка[ред.ред. код]

У 1982 р. сунітські партії Афганістану створили альянс — «Пешаварську сімку» (штаб-квартира знаходилась в Пакистані у м. Пешавар).

До альянсу увійшли:

  • «Ісламська громада Афганістану» (лідер — Бургануддін Раббані, колишній професор богослов'я Кабульського університету)
  • «Ісламський Союз визволення Афганістану» (лідер — Абдул Расул Саяф)
  • «Ісламська партія Афганістану» (лідер — Юнус Халес)
  • «Національний ісламський фронт Афганістану» (лідер — Саєд Ахмад Гейлані)
  • «Рух ісламської революції Афганістану» (лідер — Мухаммед Набі Мухаммаді)

Шиїтська вісімка[ред.ред. код]

Вплив «Вісімки» поширювався лише на шиїтське населення Афганістану, що проживало переважно у прикордонних з Іраном провінціях, а також на хазарейців, які мешкали у центрі країни. Всі угруповання базувались на іранській території.

Найвідоміші з шиїтських угруповань:

  • «Корпус стражів»
  • «Партія перемоги»
  • «Ісламський рух»

Інші члени «Вісімки» не мали особливого впливу ні в об'єднанні, ані серед афганського населення.

Моджахеди Кавказу[ред.ред. код]

Моджахеди Північного Кавказу, 2009

Моджахедами вважали себе чеченські бійці і добровольці з інших республік Північного Кавказу, що протистояли російським військам у Першій і Другій чеченських війнах.

Сьогодні кавказькими моджахедами називають себе партизанські загони, що підпорядковуються Доку Умарову і борються за створення на Північному Кавказі ісламської держави «Кавказький емірат». Останнім часом все частіше вдаються до диверсій і терористичних актів як на території республік Північного Кавказу, так і на території власне Російської Федерації.

Найактивніше діють на території Чечні, Інгушетії, Дагестану, Карачаєво-Черкесії і Кабардино-Балкарії.

Лідери[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Памятка молодому моджахеду

КАЧЕСТВА МОДЖАХЕДОВ

Афганский моджахед

Официальный релиз заявления Амира Докки Умарова о провозглашении Кавказского Эмирата

Див. також[ред.ред. код]