Август Шеноа
Август Шеноа | ||||
---|---|---|---|---|
хорв. August Šenoa (Schönoa) | ||||
Ім'я при народженні | August Ivan Nepomuk Eduard Šenoa | |||
Псевдонім | Onufrius Kopriva | |||
Народився | 14 листопада 1838 Загреб, Австрійська імперія | |||
Помер | 13 грудня 1881 (43 роки) там же, Австро-Угорщина ·пневмонія | |||
Поховання | Мирогойське кладовище[1] | |||
Громадянство | Австро-Угорщина | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | Gymnasium of Cistercian Order of the Louis the Greatd | |||
Мова творів | хорватська | |||
Роки активності | 1855—81 | |||
Напрямок | прозаїк, поет, драматург, критик | |||
Жанр | романи | |||
Magnum opus | Zlatarevo zlatod | |||
Діти (6[2]) | Бранко Шеноа і Milan Šenoad | |||
Нагороди | почесний громадянин[d] (30 вересня 1881) | |||
| ||||
Август Шеноа у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Август Шеноа (хорв. August Šenoa (Schönoa); 14 листопада 1838, Загреб, Австрійська імперія — 13 грудня 1881, там же, Австро-Угорщина) — хорватський письменник: романіст, критик, редактор, поет і драматург; автор понад 10 романів. Один із найвидатніших представників національної літератури, є автором популярної патріотичної пісні «Živila Hrvatska». Августа Шеноа часто називають «Батьком хорватського роману».
Август Шеноа народився в Загребі у словацько-німецькій родині. Його батьком був німець Алоїс Шеноа (нім. Alois Schönoa), а мати — словачка з Будапешта Терезія Рабач (словац. Terezija Rabacs).
У 1857—65 роках Шеноа навчався на юриста у Празі. Деякий час проживав у Відні, потому повернувся до Загреба (1866).
У період із 1874 по 1881 рік був редактором літературного часопису «Вінок» («Vijenac»).
Август Шеноа помер через хворобу, на яку заразився після Загребського землетрусу 1880 року.
Август Шеноа почав друкуватися з 1861 року. Для його історичних романів характерна повнота викладення матеріалу, об'єктивність у підходах до описуваних подій, документальність оповіді.
Один з найпопулярніших романів Шеноа — «Селянська буча» присвячений хорватсько-словенському повстанню 1573 року. У цьому творі народ показаний у ролі прогресивної історичної сили.
- 1865 — «Наша література» (Naša književnost);
- 1866 — Ljubica;
- 1867 — Zagrebulje;
- 1871 — «Золото золотаря» (Zlatarevo zlato);
- 1873 — Prijan Lovro;
- 1876 — «Начувайся сеньських рук» (Čuvaj se senjske ruke);
- 1877 — «Селянська буча» (Seljačka buna);
- 1878 — Diogenes, Karanfil s pjesnikova groba;
- 1879 — Prosjak Luka;
- 1881 — «Прокляття».
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Август Шеноа |
- Август Шеноа [Архівовано 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.] Музею міста Загреба
- Рябова Е., Роман А. Шеноа «Крестьянское восстание», «Литература славянских народов», 1958, в. 3 (рос.)
- Barac А., A. Šenoa, Zagreb, 1926 (хор.)
- Vucetic S., Vaznija literatura о Senoi // в кн.: Senoa A., Djela, sv. l, Zagreb, 1962 (хор.)
- Jelcic D., A. Senoa njim sarnim, Beograd, 1966 (хор.)
- Шеноа Август // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 966.
- Шеноа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
- ↑ https://www.gradskagroblja.hr/trazilica-pokojnika/15
- ↑ https://kuca.senoa.eu/obitelj-senoa
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.