Авдєєнко Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авдєєнко Петро Петрович
Авдеенко Петр Петрович.jpg
Народження 7 січня 1901(1901-01-07)
Чернігів, Російська імперія
Смерть 27 січня 1956(1956-01-27) (55 років)
Київ, УРСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Приналежність Збройні сили СРСР
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта 5-а Київська піхотна школа (1924)
Вищі стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу піхоти «Выстрел» (1931)
Прискорені курси при Вищій військовій академії ім. Ворошилова
Роки служби 1919–1953
Партія ВКП(б)
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Командування 24 гвардійський стрілецький корпус
51 стрілецький корпус
Війни / битви Громадянська війна в Україні
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеняМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»Чехословацький воєнний хрест 1939
Авдєєнко Петро Петрович у Вікісховищі?

Авдє́єнко Петро́ Петро́вич або Овдієнко Петро Петрович (7 січня 1901, с. Коти, тепер — у межах м. Чернігів27 січня 1956, Київ) — воєначальник, генерал-майор Збройних сил СРСР (1943), Герой Радянського Союзу (1943). Українець[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

  • 1901, 7 січня (за старим стилем — 1900, 25 грудня) — народився у селянській сім’ї.
  • 1918–1919 — учень Чернігівського ремісничого училища. Працював слюсарем та електромонтером на електростанції.

Громадянська війна в Україні[ред. | ред. код]

  • 1919, квітень — 1920, лютий — червоноармієць-телефоніст 1-го Чернігівського стрілецького полку.
  • 1920, лютий — квітень — артилерист-розвідник окремої кінно-гірської батареї 41-ї стрілецької дивізії.
  • 1920, квітень — вересень — червоноармієць 42-го окремого караульного батальйону при Чернігівському губернському військкоматі.
  • 1920, вересень — листопад — червоноармієць Чугуївської окремої роти.
  • 1920, листопад — 1921, січень — червоноармієць 1-го запасного полку, м. Харків.
  • 1921, січень — березень — червоноармієць окремого телефонно-телеграфного дивізіону Південного фронту, м. Костянтиноград.
  • 1921, березень — 1922, квітень — червоноармієць 112-го батальйону 72-ї бригади військ ДПУ; брав участь у боротьбі з повстанським рухом в Україні.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

  • 1946, лютий — 1948, червень — перший заступник начальника Радянської військової адміністрації провінції Мекленбург, Німеччина.
  • 1948, червень — грудень — у розпорядженні Управління кадрів Міністерства оборони СРСР.
  • 1948, грудень — 1952, грудень — начальник Тюменського піхотного училища.
  • 1952, грудень — 1953, червень — начальник курсів командирів полків на Вищих стрілецько-тактичних курсах удосконалення командного складу піхоти «Выстрел».
  • 1953, червень — звільнився у запас, жив у Києві.
  • 1956, 27 січня — помер, похований на Байковому кладовищі Києва.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Герой Радянського Союзу (29.10.1943)[3]
  • Орден Леніна (29.10.1943)[4]
  • Орден Леніна
  • Орден Червоного Прапора (08.04.1943)[5]
  • Орден Червоного Прапора
  • Орден Червоного Прапора
  • Орден Суворова ІІ ступеня[6]
  • Орден Кутузова ІІ ступеня[7]
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (23.06.1945)[8]
  • Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (1938)[9]
  • Орден «Чехословацький воєнний хрест 1939 року» (Чехословаччина, 1944)[10]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник на могилі (Байкове кладовище у Києві); встановлений у 1956 році коштом Київського міськвиконкому
  • Пам’ятний стенд на Алеї Героїв у с. Ковпита Чернігівського р-ну Чернігівської обл
  • Вулиці у Києві (вул. Генерала Авдєєнка, Святошинський р-н) і та Чернігові (вул. Генерала Авдєєнка)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь: В 2-х т. – Т. 1. – М., 2006. – С. 21.
  2. Герои страны.
  3. Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації (ЦАМО РФ), ф. 33, оп. 682525, спр. 59, арк. 14.
  4. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 682525, спр. 59, арк. 14.
  5. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 682525, спр. 146, арк. 116.
  6. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 686043, спр. 43, арк. 86.
  7. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 686043, спр. 96, арк. 143зв.
  8. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 44677, спр. 558, арк. 177.
  9. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 793756, спр. 1, арк. 298.
  10. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 686043, спр. 96, арк. 249.

Література[ред. | ред. код]

  • Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь: В 2-х т. — Т. 1. — М., 2006. — С. 21—22.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в двух томах. — Т. 1. — М., 1987. — С. 23.

Посилання[ред. | ред. код]