Ковпита
| село Ковпита | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська область | ||
| Район | Чернігівський | ||
| Громада | Михайло-Коцюбинська селищна громада | ||
| Облікова картка | с. Ковпита[2] | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | XV століття[1] | ||
| Населення | 1417 | ||
| Площа | 7,254 км² | ||
| Густота населення | 195,34 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 15544 | ||
| Телефонний код | +380 462 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 51°22′30″ пн. ш. 30°50′46″ сх. д. / 51.37500° пн. ш. 30.84611° сх. д.Координати: 51°22′30″ пн. ш. 30°50′46″ сх. д. / 51.37500° пн. ш. 30.84611° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
123 м[3] | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 15552, Чернігівська обл., Чернігівський р-н., смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50 | ||
| Карта | |||
  Ковпита | |||
 Ковпита | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ковпи́та — село в Україні, у Михайло-Коцюбинській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. До 2016 орган місцевого самоврядування — Ковпитська сільська рада[4]. Населення становить 1417 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
З болота Ковпит витікала р. Косовиця до с. Навози. Загадковий язичницький топонім Ковпит зв’язаний виключно з великими болотами. Ковпит- болото нечистої сили чаклунів і відьом. В південних слов'ян річка Колпит. З люстрації Любецького староства 1615 р. с. Ковпініца володів Григір Силич з жоною Томілою Разонкою.
На початку XVIII століття — 45 дворів. У 1782 році — монастирське село, 85 хат; 1886 року — 268 дворів, 1553 мешканці, церква, 3 постоялки, 20 вітряків. Калиточка була окремим селом. За переписом 1897 року — 2407 жителів, 366 дворів, церква, земська школа.
За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 1428 осіб (694 чоловічої статі та 734 — жіночої), налічувалось 193 дворових господарств, існували православна церква й пристань[5].
Станом на 1886 у колишньому державному й власницьке селі Пакульської волості мешкало 1553 особи налічувалось 268 дворових господарств, існували православна церква, 3 постоялих будинки, 20 вітряних млинів, олійний завод[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2494 осіб (1252 чоловічої статі та 1242 — жіночої), з яких 2331 — православної віри[7].
Від 1917 року — у складі УНР. Від 1921 року — стабільний комуністичний режим. У 1923 році у селі народилося 160 (!) дітей. Ковпит був найзаможнішим селом серед сусідів. У 1924 році — 621 двір і 3135 жителів. Від голоду померло 144 людини. 1941—1943 — німецька адміністрація. При форсувані Дніпра у 1943 році багато воїнів померло від ран в 4 військових польових шпиталях. Поховані вони в братських могилах.
1973 рік — 769 дворів і 2687 мешканців.
З 1991 — у державі Україна.
У 2013—2014 роках низка мешканців села взяли участь у Революції гідності. 20 серпня 2014 представник сільської громади, боєць 1 окремої гвардійської танкової бригади ЗСУ Генадій Куц загинув під час виконання бойового завдання в зоні Антитеретористичної операції (АТО)[8]. Загалом участь в бойвих діях російсько-української війни брали близько 40 мешканців села Ковпити.
Кутки — Калитовка (сіверський культ Калити), Яхнівка;
Урочища — Ревунов курган, Витов брод (на згадку про литовського князя Вітовта), х. Москаленчуков.
Неіснуючий х. Савчина Ґута.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі на Алеї героїв встановлений пам'ятний стенд на честь Жабинського Дмитра та Авдєєнка Петра — генерал-майора, Героя Радянського Союзу, командира 51-го стрілецького корпусу 38-ї армії Воронезького фронту. У братській могилі похований Герой Радянського Союзу І. Н. Грачов[9]. На його честь названо одну з центральних вулиць села.
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Стеченко Дмитро Миколайович (10 грудня 1937 року) — український економіко-географ, доктор економічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
- Генадій Куц (1990—2014) — боєць 1-ї окремої гвардійської танкової бригади ЗСУ, загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення Антитеретористичної операції (АТО) під Луганськом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ УРЕ. Архів оригіналу за 29 Травня 2015. Процитовано 14 Березня 2020.
- ↑ Облікова картка с. Ковпита
- ↑ Погода в селі Ковпита. Архів оригіналу за 20 Грудня 2011. Процитовано 23 Травня 2008.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюрадане вказано текст - ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 188)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-263. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Загинув уродженець села Ковпита Генадій Куц
- ↑ Воинские захоронения в Черниговской области. Архів оригіналу за 9 Лютого 2017. Процитовано 9 Квітня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ковпита |
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |