Адам Асник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Асник
Adam Asnyk
Adam Asnyk.jpg
Портрет роботи Яцека Мальчевського
Народився 11 вересня 1838(1838-09-11)[1][2][…]
Каліш
Помер 2 серпня 1897(1897-08-02)[1][2][…] (58 років)
Краків
Поховання Краків
Країна Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність поет, письменник, драматург, політик
Alma mater Паризький університет, Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла і Вроцлавський університет
Мова творів польська[1]
Роки активності з 1864
Magnum opus Oh, Void Complaintsd, Q28124086? і Q28125655?
Членство Національний Уряд (1863—1864)
Автограф Autograph-AdamAsnyk.svg

CMNS: Адам Асник у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ада́м А́сник (пол. Adam Asnyk; 11 вересня 1838, Каліш — 2 серпня 1897, Краків[4]) — польський поет і драматург; у поезії поєднання романтизму із суспільно-філософськими проблемами позитивізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Каліші в родині учасника Польського повстання 1830—1831 років. Навчався в агрономічному інституті, медико-хірургічній академії, брав участь у підпільній студентській організації соціалістичного спрямування. За участь в демонстраціях протесту був заарештований. Сам брав участь у повстанні 1863 року. Восени 1863 року входив до складу повстанського уряду, згодом входив до одного з партизанських загонів. Пізніше був змушений емігрувати до Німеччини. У Гайдельберзі завершив вищу освіту й здобув ступінь доктора філософії. 1867 року переїздить до Львова, де мешкає до 1870 року. 1870 році переїздить до Кракова. 1872 року виходить двотомник його творів, завдяки чому Асник швидко стає популярним. Працює редактором газет. П'єси Асника йшли на аматорських і професійних сценах.

1880 року за сприяння Адама Асника заснована жіноча спілка товариства Народної школи (спілка вчительок), що містилася у кам'яниці на вул. Кльоновича, 7 у Львові.[5]

Творчість[ред. | ред. код]

Провідне місце в його ранній творчості посідає лірика, пройнята болем, спричиненим поразкою польського визвольного руху та особистими розчаруваннями («Сон могил», 1865, та ін.). 1880-і роки — новий етап у творчості Асника. Він висловлює віру в суспільний прогрес.

Асник — автор історичних драм та побутових комедій («Кола Рієнці», 1873; «Кейстут», 1878; «Брати Лерхе», 1888, та ін.).

  • сонети (Над глибинами)
  • любовна лірика
  • вірші, присвячені Татрам
  • драми
  • українські переклади окремих творів.

Твори[ред. | ред. код]

  • Wybór poezji. Warszawa, 1956.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Деякі поезії Асника переклав Іван Франко. Твори Адама Асника українською мовою перекладав також Анатолій Глущак.

Вшанування[ред. | ред. код]

У 1920-х роках жіночій вчительській семінарії при вул. Сакраменток, 7 (нині — педагогічний коледж Львівського національного університету імені Івана Франка на вул. Туган-Барановського, 7) було присвоєно ім’я Адама Асника.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. https://www.findagrave.com/memorial/11692737/adam-asnyk
  5. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie. — Lwów: Nakładem Wydziału Gospodarczego X Zjazdu Lekarzy i Przyrodników Polskich, 1907. — S. 463. (пол.)
  6. Педагогічний коледж Львівського національного університету імені Івана Франка. pedcollege.lnu.edu.ua. Процитовано 20 березня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]