Акт про союз (1840)
| Акт про союз | |
|---|---|
| Оригінальна назва: |
Act of Union An Act to reunite the Provinces of Upper and Lower Canada, and for the Government of Canada |
| Створений: | 1839 |
| Опублікований: | 1840[1] |
| Ратифікований: | 23 липня 1840 |
| Дата набуття чинності: | 10 лютого 1841[2] |
| Розташування | Провінція Канади |
| Автор(-и): | Джон Расселл |
| Призначення: | об'єднання британських колоній Верхньої та Нижньої Канади в єдину провінцію Канада |
Акт про союз[3] або Акт про унію (англ. Act of Union), початково як Акт про Британську Північну Америку (англ. British North America Act) — акт Парламенту Сполученого Королівства, прийнятий у липні 1840 року та проголошений 10 лютого 1841 року в Монреалі. Передбачав об'єднання британських колоній Верхньої та Нижньої Канади в єдину провінцію Канада.
Передумови[ред. | ред. код]
У 1763 році за результатами Семирічної війни і внаслідок Паризького миру Велика Британія отримала від переможеної Франції її північноамериканські колонії, відомі як Нова Франція. Французьку колонію Канада було перетворено у провінцію Квебек. Більшість населення в колонії становили й надалі французи, проте для переселення туди лоялістів із новоутворених Сполучених Штатів Америки британська влада вдалася до поділу Квебеку на дві колонії — Верхню (англомовну) та Нижню (французьку) Канади.
У 1837—1838 роках в обох колоніях відбулися повстання. Основною причиною повстання була корупція серед колоніальних чиновників; повстанці боролися проти аристократичних угруповань Сімейного союзу та Кліки Шато у Верхній та Нижній Канадах відповідно, які тримали у своїх руках повноту влади. Попри проголошення незалежних республік Канади та Нижньої Канади, повстання були придушені. Проте британський уряд вирішив відправити до Канади лорда Дарема для розслідування причин повстання. У своєму звіті від 1839 року він рекомендував сформувати у Канаді відповідальний уряд, поділити британську юрисдикцію на місцеву й імперську та об'єднати Верхню й Нижню Канади в єдину колонію[4]. Він вважав, що досягти миру в колоніях можна лише сформувавши англійську більшість об'єднанням Канади в єдину провінцію[5][6][7][8].
Прийняття та положення Акту[ред. | ред. код]
У травні 1839 року лорд Расселл уніс на розгляд Парламенту Сполученого Королівства проєкт «Акту про возз'єднання провінцій Верхньої та Нижньої Канад та уряд Канади»[9]. Нижня палата, Палата громад, схвалила проєкт Акту, проте у верхній Палаті лордів він зустрів опір. Врешті-решт, у липні 1840 року Акт був прийнятий, а 23 липня королева Вікторія затвердила його, давши свою королівську згоду[2]. 10 лютого 1841 року Акт проголосили в Монреалі[9].
За умовами Акту колонії Верхня і Нижня Канада були об'єднані в одну колонію, а їхні території стали називатися Західною та Східною Канадою відповідно. У Західній Канаді надалі зберігалося англійське цивільне право, а в Східній — французьке[9]. Французьку мову виключили з офіційного вжитку. Було створено об'єднаний Парламент, що складався з виборних Законодавчих зборів та призначуваної Законодавчої ради. У виборних Законодавчих зборах обидві частини провінції — і Західна (450 тис. мешканців), і Східна (650 тис. мешканців) Канада — отримали по 42 місця. Борги обох колишніх колоній були об'єднані й приписані об'єднаній провінції Канади.
Наслідки[ред. | ред. код]
Попри ухвалення Акту про союз, відповідальний уряд у Канаді запрацював не одразу. Генерал-губернатор Канади Чарльз Пулетт Томсон, 1-й барон Сайденгем, намагався забезпечити англійську більшість на виборах до Законодавчих зборах у 1841 році. Після його смерті того ж року посаду обійняв Чарльз Багот, якому 1842 року довелося допустити до Законодавчої ради двох опозиційних реформаторів — Роберта Болдвіна та Луї-Іпполіта Лафонтена[10][11].
За реформою 1848 року відповідальний уряд фактично був запроваджений, оскільки тоді контроль над формуванням уряду передали від генерал-губернатора до обраних Законодавчих зборів[9].
-
Система влади в Канаді в 1840 році -
Система влади в Канаді в 1848 році
1867 року було прийнято Конституційний акт, за яким Канада перетворилася на конфедерацію.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ A Collection of the Public General Statutes Passed in the Third and Fourth Year of the Reign of Her Majesty Queen Victoria, 1840 — 1840.
- ↑ а б Качур, 2011, с. 18.
- ↑ Качур, 2011.
- ↑ Качур, 2011, с. 17.
- ↑ ARCHIVED - Upper Canada - Towards Confederation - Canadian Confederation - Library and Archives Canada. web.archive.org. 29 червня 2013. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ Бичинський, 1928, с. 144.
- ↑ Ajzenstat, Janet (1993-12). God's Peculiar Peoples: Essays on Political Culture in Nineteenth-Century CanadaS. F. Wise Edited by A. B. McKillop and Paul Romney Ottawa: Carleton University Press, 1993, pp. xxvii, 257. Canadian Journal of Political Science/Revue canadienne de science politique (англ.). Т. 26, № 4. с. 809—809. doi:10.1017/S0008423900000597. ISSN 1744-9324. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ Canadian History. web.archive.org. 17 грудня 2013. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ а б в г Jacques Monet, S.j. Act of Union. The Canadian Encyclopedia.
- ↑ Качур, 2011, с. 21.
- ↑ Saul, 2010, p. 134—135.
Джерела[ред. | ред. код]
- Качур В. Акт про союз 1840 р.: прийняття, характеристика та значення для становлення парламентаризму у Канаді // Науковий вісник НУБіП України. Серія: Право. — 2011. — Вип. 2. — С. 16—23.
- Бичинський З. Історія Канади. — Вінніпеґ, 1928. — 222 с.
- Saul John Ralston. Louis-Hippolyte LaFontaine & Robert Baldwin. Extraordinary Canadians. — Toronto, Ontario : Penguin Books, 2010. — ISBN 978-0-6700-6732-9.
|
|
Це незавершена стаття з історії Канади. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |