Верхня Канада

Провінція Верхня Канада Британська провінція 1791 – 1841 Прапор Мапа Верхньої Канади (позначено оранжевим) Столиця Ньюарк 1792 - 1797 Йорк (остаточно перейменовано у Торонто в 1834) 1797 - 1841 Мови англійська Релігії Англіканство Форма правління Конституційна монархія Лейтенант-губернатор  - 1791-1820 Георг III  - 1837-1841 Вікторія Лейтенант-губернатор Лейтенант-губернатор Законодавчий орган Парламент верхньої Канади  - Upper house Законодавча Рада  - Lower house Законодавча Збори Історичний період Британська ера  - Конституційний акт, 1791 26 грудня 1791  - Акт о союзі 1840 10 лютого 1841 Населення  - 1806 70 718 осіб  - 1840 432 159 л. Валюта Канадський фунт Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верхня Канада

Ве́рхня Кана́да (англ. Upper Canada) — назва британської колонії у 1791—1841 роках, що розташувалася на півдні сучасної канадської провінції Онтаріо. Насправді сучасне Онтаріо вважається спадкоємцем Верхньої Канади — із політичної та культурної точки зору.

Історія

У XVII—XVIII століттях ця територія є частиною Нової Франції. За Паризьким договором 1763 року Канада переходить під владу Великої Британії. За Квебекським актом 1774 року береги Великих Озер приєднують до провінції Квебек. Після визнання незалежності Сполучених Штатів у Канаду переселяються тисячі американських лоялістів. Оскільки береги річки Сен-Лоран (сучасний Квебек) вже заселено франкоканадцями, більшість новоприбулих осідає там, де тепер знаходиться південь провінції Онтаріо. Їх не задовольняє французьке законодавство та землеустрій («сеньйоріальна система»), що все ще існують у провінції Квебек. Тому у 1791 році провінцію Квебек розділено на дві частини — Верхню Канаду та Нижню Канаду.

Верхня Канада майже повністю англомовна (на відміну від Нижньої, франкомовної). У 1837—1838 роках у обидвох Канадах починається збройна боротьба за незалежність. У обидвох випадках повстанці зазнають поразки. Щоб зменшити незадоволення населення та прискорити асиміляцію франкоканадців, Верхню та Нижню Канади об'єднують у єдину колонію — Канаду — й надають їй реальне внутрішнє самоуправління. У 1867 році Канаду знов розділено на Верхню (Онтаріо) та Нижню (Квебек), після чого обидві провінції ввійшли в новоутворену Канадську конфедерацію, що існує дотепер.

Як і всі британські колоніальні провінції, Верхня Канада мала власний парламент.

Див. також

• Британська Канада
• Район Великих озер
• Війна Текумсе
• Нові Нідерланди

Джерела

• Armstrong, Frederick Henry (1985). Handbook of Upper Canadian Chronology (вид. revised). Dundurn. ISBN 978-0-919670-92-1. 
• Bond, Courtney C.J. (1984). Where Rivers Meet: An Illustrated History of Ottawa. Windsor Publications. 
• Butler, Samuel (1843). The Emigrant's Handbook of Facts Concerning Canada, New Zealand, Australia, Cape of Good Hope, &c. Glasgow: W.R. M'Phun. ISBN 9780665952821. 
• Cameron, Wendy; Maude, Mary McDougall (2000). Assisting Emigration to Upper Canada: The Petworth Project, 1832–1837. Montreal-Kingston: McGill-Queen's University Press. ISBN 9780773520349. 
• Campey, Lucille H. (2005). The Scottish pioneers of Upper Canada, 1784–1855: Glengarry and beyond. Dundurn Press Ltd. ISBN 978-1-897045-01-5. 
• Careless, J.M.S. (1967). The Union of the Canadas: The Growth of Canadian Institutions 1841–1857. Toronto: McClelland & Stewart. ISBN 9780771019128. 
• Craig, Gerald M. (1963). Upper Canada: The Formative Years, 1784-1841, republished 2013. McClelland and Stewart. ISBN 978-0-19-900904-6. 
• Gates, Lillian (1968). Land Policies of Upper Canada. Toronto, Ontario: University of Toronto Press. 
• Greening, W.E. (1961). The Ottawa. Toronto: McClelland & Stewart. 
• Humber, Charles J. (1991). Allegiance: the Ontario Story. Mississauga, Ontario: Heirloom Publishing.