Акула китова
| Акула китова | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Китова акула в Акваріумі Джорджії
 Порівняння розмірів з людиною
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Rhincodon typus (Smith, 1828) | ||||||||||||||||||||||||||
 Ареал китової акули | ||||||||||||||||||||||||||
|
Акула китова (Rhincodon typus) — найбільший вид акул, а також найбільший вид сучасних риб, довжиною 16-20 метрів і вагою до 34 тонн.[2] Живуть у середньому 70 років[3]. Не зважаючи на великі розміри, китова акула для людини абсолютно безпечна, оскільки живиться подібно акулам гігантській і великоротій виключно планктоном та іншими дрібними організмами, яких вона фільтрує, втягуючи в себе воду. В'єтнамські рибалки називають цю акулу «Ка Онг», тобто «Пані Риба».
Китова акула є єдиним видом в роді Rhincodon та в родині китових акул (Rhincodontidae), що належить до ряду воббегонгоподібних.
Зовнішні ознаки[ред. | ред. код]
Ці акули мають сіре, коричневе або синювате забарвлення, при цьому живіт світліший, а спина покрита світлими смужками і плямами. У китових акул є два спинні плавці, а також грудні і анальні плавці і п'ять зябрових щілин. Великий рот тягнеться по всій ширині плескатої і притупленої передньої частини голови. Завдяки величині і незвичайному забарвленню, китових акул неможливо сплутати з іншими рибами.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Китові акули віддають перевагу температурі води від 21 до 25 °C і поширені по всьому світу, зустрічаючись майже у всіх теплих тропічних і субтропічних морях. Особливо багато їх в регіонах з високим сезонним вмістом планктону.
Поведінка[ред. | ред. код]
Китові акули активно всмоктують воду (до 6000 л/год), пропускаючи її через свої зябра, що мають гребенеподібний апарат фільтрації. Він складається з хрящевих пластин, що сполучають окремі зяброві дуги один з одним як ґрати, і на яких розташовані шкірні зубці. Щоб покривати величезні потреби в їжі, китові акули фільтрують з води крім планктону ще і дрібну рибу, а також інших дрібних мешканців морів.
Розмноження[ред. | ред. код]
Репродуктивна поведінка китових акул досліджена погано. На підставі одного яйця, знайденого біля узбережжя Мексики в 1956 році вважалося, що вони яйцекладні, проте у червні 1996 року була спіймана самка, вагітна 300 яйцями з ембріонами, що довело яйцеживородність цих тварин[4][5][6][6]. Яйця залишаються в тілі матері весь час, після чого народжуються мальки розміром від 40 до 60 см. Вважається, що вони досягають статевої зрілості у віці близько 30 років та мають середню тривалість життя у природі близько 100 років[7].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Rhincodon typus на сайті червоного списку МСОП, показує, що вид знаходиться під загрозою.
- ↑ Chen, C.T., K.W. Liu and S.J. Young, 1999. Preliminary report on Taiwan's whale shark fishery. p 162-167. In S.L. Fowler, T. Reid, and F.A. Dipper (eds.) Elasmobranch biodiversity, conservation and management. Proc. Int. Seminar and Workshop in Sabah, Malaysia. IUCN, Gland, Switzerland.
- ↑ Bobick, J.E. and M. Peffer, 1993. Science and technology desk reference. Gale Research Inc.
- ↑ Shoou-Jeng Joung1, Che-Tsung Chen, Eugenie Clark, Senzo Uchida and William Y. P. Huang. The whale shark, Rhincodon typus, is a livebearer: 300 embryos found in one ‘megamamma’ supreme. Environmental Biology of Fishes Volume 46, Number 3 / July, 1996
- ↑ Ed. Ranier Froese and Daniel Pauly. Rhincodon typus. FishBase. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2006-09-17.
- ↑ а б Dr. Eugenie Clark. Frequently Asked Questions. Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2006-09-26.
- ↑ Whale Shark (Rhincodon typus) Issues Paper. Biology of Whale Shark. Department of the Environment and Heritage (Australian Government). 2005. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2008-08-25.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про хрящових риб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП уразливих видів (VU)
- Воббегонгоподібні
- Тварини, описані 1828
- Риби Атлантики
- Риби Індійського океану
- Риби Червоного моря
- Риби Тихого океану
- Риби Австралії
- Риби Белізу
- Риби Вануату
- Риби Гватемали
- Риби Єгипту
- Риби Ємену
- Риби Ізраїлю
- Риби Індії
- Риби Індонезії
- Риби Куби
- Риби Лівану
- Риби Малайзії
- Риби Мексики
- Риби Оману
- Риби Папуа Нової Гвінеї
- Риби Сальвадору
- Риби Саудівської Аравії
- Риби Соломонових Островів
- Риби США
- Риби Філіппін
- Риби Ямайки