Олександрит
| Олександрит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Хімічна формула | BeAl2O4. |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 8,5 |
| Густина | 3,67 ± 0,17 г/см³ |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Олександр II |
 Олександрит у Вікісховищі | |
Олександрит — мінерал, рідкісний різновид хризоберилу. В природі зустрічається дуже рідко. Крупні кристали знайти практично неможливо, а прозорі камені високої якості з насиченим кольором — унікальні.
Хімічна формула: BeAl2O4[1]. Домішки хрому.
Густина 3,5-3,9. Твердість 8,5. Колір смарагдово-зелений й фіолетово-червоний при штучному освітленні. Блиск скляний. При сильному нагріванні змінює колір. Характерні двійники та трійники.
Зустрічається в смарагдоносних біотит-флогопітових слюдитах серед метаморфізованих ультраосновних порід. Олександрит — коштовний камінь II порядку. Зустрічається окремими кристалами і зростками в пегматитових жилах і в зоні контакту на Уралі, в Бразилії, на Цейлоні і Мадагаскарі.
Згідно з популярною, але суперечливою історією, олександрит був відкритий фінським мінералогом Нільсом Густавом Норденшельдом (1792-1866) і названий олександритом на честь майбутнього імператора Олександра II Романова. Перше відкриття Норденшельда відбулося в результаті дослідження нового зразка мінералу, отриманого ним від Перовського, який він спочатку ідентифікував як смарагд[2][3]. 1831 року було відкрито першу смарагдову копальню. Однак останні дослідження свідчать, що камінь був відкритий Яковом Коковіним[4].
Використовується як дорогоцінний камінь. В останній час виробляється синтетичний олександрит.
Головними постачальниками на світовий ринок виступають: Шрі-Ланка, Бразилія, Зімбабве, Кенія. Також добувають ці камені в США, Мадагаскарі, Тасманії. Всі родовища, що розробляються, є розсипними.
Корінне родовище олександрита знаходиться на Уралі. Протягом декількох десятиліть воно було спустошене. Уральські александрити рахувалися найкращими в свій час та вважалися еталонами якості.[5]
Розрізняють:
- олександрит мадагаскарський (з о. Мадагаскар),
- олександрит-сапфір (коштовний різновид корунду).
- ↑ Klein, Cornelis; Cornelius S. Hurlbut, Jr. (1985). Manual of Mineralogy (вид. 20th). New York: Wiley. ISBN 0-471-80580-7.
- ↑ "Alexandrite or Diaphanite?". In Alexandrite Tsarstone Collectors Guide. 2006. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 9 липня 2007.
- ↑ Nordenskiöld N. Alexandrit oder Ural Chrysoberyll // Schriften der St.-Petersburg geschrifteten Russisch-Kaiserlichen Gesellschaft fuer die gesammte Mineralogie. 1842. Bd 1. S. 116–127.
- ↑ Wise, Richard W. (2016). Secrets Of the Gem trade (вид. Second). Brunswick House Press. с. 93. ISBN 9780972822329.
- ↑ Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN 978-5-699-53785-3.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Олександрит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Олександрит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
