Олександрит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександрит
Alexandrite.jpg
Загальні відомості
Хімічна формула BeAl2O4.
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Твердість 8,5
Густина 3,67 ± 0,17 г/см³
CMNS: Олександрит у Вікісховищі

Олександрит — мінерал, рідкісний різновид хризоберилу. В природі зустрічається дуже рідко. Крупні кристали знайти практично неможливо, а прозорі камені високої якості з насиченим кольором — унікальні.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: BeAl2O4[1]. Домішки хрому.

Густина 3,5-3,9. Твердість 8,5. Колір смарагдово-зелений й фіолетово-червоний при штучному освітленні. Блиск скляний. При сильному нагріванні змінює колір. Характерні двійники та трійники.

Зустрічається в смарагдоносних біотит-флогопітових слюдитах серед метаморфізованих ультраосновних порід. O. — коштовний камінь II порядку. Зустрічається окремими кристалами і зростками в пегматитових жилах і в зоні контакту на Уралі, в Бразилії, на Цейлоні і Мадагаскарі.

За ім'ям рос. царя Олександра ІІ (N.G.Nordenskiüld).

Використовується як дорогоцінний камінь. В останній час виробляється синтетичний олександрит.

Родовища[ред. | ред. код]

Головними постачальниками на світовий ринок виступають: Шрі-Ланка, Бразилія, Зімбабве, Кенія. Також добувають ці камені в США, Мадагаскарі, Тасманії. Всі родовища, що розробляються, є розсипними.

Корінне родовище олександрита знаходиться на Уралі. Протягом декількох десятиліть воно було спустошене. Уральські александрити рахувалися найкращими в свій час та вважалися еталонами якості. [2]

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Klein, Cornelis; Cornelius S. Hurlbut, Jr. (1985). Manual of Mineralogy (вид. 20th). New York: Wiley. ISBN 0-471-80580-7. 
  2. Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN 978-5-699-53785-3. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]