Альба Сільвій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альба Сільвій
лат. Alba Silvius
Alba Silvius from Nuremberg chronicles.png
Міфологія давньоримська
Місцевість Лаціум
Заняття суверен
Посада цар Альба-Лонгиd
Династія Сільвії
Батько Латин Сільвійd
Діти Атіс Сільвій

Альба Сільвій (лат. Alba Silvius) — міфічний цар Альба-Лонги. Син Латина Сільвія і батько Атіса Сільвія. За однією з версій, епонім міста. Крім античних авторів, згадується в «Історії королів Британії» Гальфріда Монмутського. Його статуя була встановлена на Форумі Августа.

Життєпис[ред. | ред. код]

Згідно з переказами, Альба-Лонга була заснована Асканієм як колонія Лавініуму. Місто було столицею Латинського союзу і важливим релігійним центром. Альбою-Лонгой правили царі з роду Сільвієв, нащадки брата чи сина Асканія. З цієї династії, по материнській лінії, походили близнюки Ромул і Рем — засновники Риму[1]. Французький історик XVIII століття Луї де Бофор першим висловив думку про штучність списку. Ця гіпотеза була підтримана наступними вченими і залишається загальновизнаною. Вважається, що список служив для заповнення трьохсотрічної лакуни між падінням Трої і заснуванням Риму. Археологічні відкриття XX століття дозволяють судити, що список був сформований Квінтом Фабієм Піктором або кимось із його попередників. На думку антикознавця Александра Грандаззі, початковий список був створений у середині IV століття до н. е.[2]

Альба Сільвій в римській міфології був нащадком Енея і п'ятим царем Альба-Лонги. Він наслідував своєму батькові Латину Сільвію. Наступником Альби став його син Атіс Сільвій[3]. Згідно Діонісію Галикарнаському, Альба Сільвій правив протягом 39 років. Антикознавець Р. Ларош вважав це число штучним. Виходячи з терміну правління його попередника — 51 рік, їх загальний час правління тривав 90 років, що становить рівно три покоління за тридцять років[4][5]. До того ж дослідник зазначає, що термін правління Альби Сільвія ідентичний терміну правління другого римського царя Нуми Помпілія, згідно датировкам Цицерона і Полібія[6].

Овідій, Тіт Лівій та Ієронім Стридонський іменують царя Альбою. Діодор Сицилійський, Діонісій Галікарнаський і Євсевій Кесарійський наводять інший варіант імені — Альбас. У середньовічному джерелі «Excerpta Latina Barbari», цар названий Альбасом Постумієм[7].

Р. Ларош вважав Латина Сільвія і Альбу Сільвія епонімами Лавініуму і Альба-Лонги відповідно. А те що Альба Сільвій успадковує Латину Сільвію, відображенням легенди про перенесення столиці Латинського союзу з Лавініуму в Альбу-Лонгу[8].

В «Історії королів Британії»[ред. | ред. код]

Альба Сільвій згадується в середньовічній хроніці «Історія королів Британії» Гальфріда Монмутського. У розповіді про легендарного короля Британії Ебравка, який вів свій рід від Енея, говориться, що він мав двадцять синів і тридцять дочок. Дочки, серед яких була Галаес — найкрасивіша дівчина в Британії і Галлії, були відправлені в Італію, до двору Альби Сільвія. Згодом дівчата вступили в шлюб зі знатними троянцями. У той час троянці відчували нестачу наречених, так як за них не хотіли виходити заміж латинянки і сабінянки. Сини Ебравка, крім старшого — Брута, вирушили до Німеччини. Там вони під проводом свого брата Ассарака і за допомогою Альби Сільвія захопили владу в країні[9]. Дослідник Джейкоб Хаммер висловлював думку, що історія Ебравка заснована на біблійному оповіданні про ізраїльського суддю Івцана[10].

Напис[ред. | ред. код]

Уламок напису з бази статуї Альби Сільвія

Пам'ятник Альбі Сільвію був встановлений на Форумі Августа разом з пам'ятниками іншим царям Альба-Лонги. Під час розкопок Форуму були знайдені уламки напису з бази статуї. Л. Чіоффі відносив до напису три уламки з форуму: a, b, c. Аттіло Деграсі у своїй реконструкції використовував тільки уламки a та b. Відновлений текст згідно Звіду латинських написів:

[Шо]стий [Аль]ба [Сільвій]
[Латина Силь]вія с(ин)
[прави]в Альбою [39] ро(ків).
Оригінальний текст (лат.)
[Se]xtus [Al]ba [Silvius]
[Latini Sil]vii f(ilius)
[regnavi]t Albae ann(os) [XXXIX][11].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Joseph Geiger. Thе Heroes // The First Hall of Fame: A Study of the Statues in the Forum Augustum : [англ.]. — BRILL, 2008. — 240 p. — (Mnemosyne, Supplements, History and Archaeology of Classical Antiquity).
  • Alexandre Grandazzi. Chapitre X. Les Rois d’Albe : analyse d’une tradition // Alba Longa, histoire d'une légende. Recherches sur l'archéologie, la religion, les traditions de l'ancien Latium : [фр.]. — École française de Rome, 2008. — P. 731—890. — 988 p. — ISBN 9782728308323.
  • Jacob Hammer. Geoffrey of Monmouth's use of the Bible in the Historia Regum Britanniae : [англ.]. — Bulletin of the John Rylands Library. — 1947. — № 2. — С. 293—311. — ISSN 0301-102X.
  • Robin Hard, H. J. Rose. Aeneas, Romulus and the origins of Rome // The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's "Handbook of Greek Mythology" : [англ.]. — Psychology Press, 2004. — 753 p. — ISBN 9780415186360.
  • Roland A. Laroche. The Alban King-List in Dionysius I, 70-71: A Numerical Analysis : [англ.]. — Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — 1982. — № 1. — С. 112—120.
  • William Smith. ALBA LONGA // Dictionary of Greek and Roman Geography : [англ.]. — Walton & Maberly, 1854. — Vol. 1. — P. 87—89.
  • Conrad Trieber. Zur Kritik des Eusebios. I. Die Königstafel von Alba Longa : [нім.]. — Hermes. — 1894. — № 1. — С. 124—142.