Андре Браїк
Андре Браїк | |
---|---|
André Brahic | |
Андре Браїк у 2009 році | |
Ім'я при народженні | фр. André Fernand Brahic[1] |
Народився | 30 листопада 1942[2][3][1] XII округ Парижа, Париж, Франція[1] |
Помер | 15 травня 2016[4][5][…] (73 роки) XIII округ Парижа, Париж, Франція[1] ·злоякісна пухлина |
Країна | Франція |
Діяльність | астрофізик, викладач університету |
Alma mater | Lycée Voltaired факультет природничих наук Паризького університетуd Університет Париж VII |
Галузь | Астрофізика |
Заклад | Університет Париж VII, Комісаріат атомної енергетики Франції |
Вчене звання | Доктор астрофізики |
Науковий ступінь | доктор[d] |
Науковий керівник | Michel Hénond |
Аспіранти, докторанти | Bruno Sicardyd Себастьєн Шарно[7] |
Членство | Société Française d'Astronomie et d'Astrophysiqued |
Відомий завдяки: | відкриттю кілець Нептуна |
Нагороди | іменний астероїд 3488, Орден Почесного легіону (2015) |
Особ. сторінка | brahic.fr |
Андре Браїк у Вікісховищі |
Андре Браїк (фр. André Brahic, 30.11.1942, Париж — 15.05.2016, Париж) — французький астроном.
Відомий відкриттям кілець Нептуна і його трьох дуг, які він назвав «Свобода», «Рівність», «Братерство». Також займався популяризацією науки.
Андре Бернар Браїк — єдиний син незаможних батьків із селища Петі-Браїк в Банні (Ардеш). Багато предків Андре були шахтарями та померли молодими від силікозу (хвороби типової для шахтарської професії). Батько Браїка швидко залишив шахту і пішов працювати на залізницю.
Після навчання у школі-ліцеї Вольтера в Парижі, Андре вступає до університету за спеціальністю «Математика».
В університетські роки Браїк обирає факультативну дисципліну — «Астрономію» і робить це з його слів тому, що «назва звучала захопливо і смішно».
Тема його кандидатської дисертації — «Роль зіткнення хмар у формуванні галактик». Результати цього дослідження допомогли краще зрозуміти характер кілець Сатурна та дозволили Андре працевлаштуватись в університет.
Браїк був астрономом Комісаріату атомної енергетики Франції і викладачем університету Париж VII з 1978 по 2016 роки. Разом з іншими вченими він активно займався науковими дослідженнями і спеціалізувався на питаннях наднових, теорії хаосу, динаміки галактик, планетних кілець та формуванні Сонячної системи, в галузі останньої теми він був одним з найвидатніших світових спеціалістів.
Браїк вивчав сонячну систему за допомогою космічних зондів, ретельно слідкуючи за історією розвитку цих апаратів. Астроном особливо цікавився гігантськими планетами і розробив одну з головних моделей кілець Сатурна.
Андре Браїк відкриває кільця і дуги Нептуна за п'ять років до підтвердження факту їх існування фотографіями зонда «Вояджер-2». Існує п'ять кілець Нептуна і (рухаючись з центру назовні) вони називаються: Галь, Вер'є, Ласель, Араго, Адамс. Останнє кільце — Адамс, складається з чотирьох дуг.
Спочатку Браїк відкриває лише три дуги і на честь 200-річчя французької революції називає їх «Свобода», «Рівність», «Братерство». Пізніше, колега Браїка, Сесіль Ферарі відкриє четверту дугу і назве її «Мужність», слово перша буква якого французькою мовою починається з літери «С» (courage-кураж), так само як і ім'я вченої — Сесіль.
З 1991 року Браїк працював над масштабним проєктом космічних зображень із зонда Сатурна, запланованим до 2019 року.
У 1990 році астероїд 3488 був названий на честь Андре Браїка[8].
Астроном також удостоївся багатьох наукових нагород США (медаль Карла Сагана) і Франції (нагорода Жана Перена), остання безпосередньо за вклад у популяризацію науки.
14 липня 2015 року Браїк нагороджується Орденом Почесного Легіону.
- ↑ а б в г Fichier des personnes décédées
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ http://www.sciencesetavenir.fr/espace/astrophysique/20160515.OBS0522/specialiste-de-neptune-et-saturne-l-astrophysicien-andre-brahic-est-mort.html
- ↑ http://www.cieletespace.fr/node/22096
- ↑ http://passeurdesciences.blog.lemonde.fr/2016/05/15/decouvreur-des-anneaux-de-neptune-andre-brahic-est-mort/
- ↑ http://www.theses.fr/2000PA077039
- ↑ André Brahic Profile at the Planetary Society. planetary.org. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 16 травня 2016.