Вояджер-2

Вояджер-2
	«Вояджер»
Основні параметри
Повна назва	Voyager 2
COSPAR ID	1977-076A
Організація	США НАСА
Тип апарата	дослідження дальніх планет Сонячної системи
Проліт	Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун
Дата запуску	20 серпня 1977, 14:29:00 UTC
Ракета-носій	Titan IIIE / «Центавр»
Космодром	США мис Канаверал
Тривалість польоту	в польоті 40 років, 11 місяців, 15 днів
Технічні параметри
Маса	721.9 кг
Потужність	420 Вт
Джерела живлення	радіоізотопний термоелектричний генератор
Час активного існування	приблизно 50 років
Вебсторінка
Вебсторінка	http://voyager.jpl.nasa.gov/

«Вояджер-2» — активний автоматичний космічний зонд, запущений НАСА 1977 в рамках програми «Вояджер» для досліджень дальніх планет Сонячної системи.^[1] Перший і поки що єдиний апарат, який досяг Урана та Нептуна. Станом на червень 2015 апарат був у робочому стані та знаходився на відстані 106,391 а. о. (16,215 млрд км) від Сонця.

Вояджер-2 був розроблений у Лабораторії реактивного руху у місті Пасадена, штат Каліфорнія. Технічно космічний апарат був ідентичним Вояджеру-1, проте був запущений більш довгою траєкторією, яка дозволяла пролетіти біля Урана та Нептуна, використовуючи гравітаційний маневр при прольоті біля Сатурна 1981 та Урана 1986.

Зміст

2025–2030 — з «Вояджером-2» буде втрачено зв'язок.
8571 — «Вояджер-2» перебуватиме за 4 світлові роки від Зірки Барнарда.
20319 — «Вояджер-2» пройде на відстані 3,5 світлового року від зірки Проксима Центавра.
296036 — «Вояджер-2» підійде до Сіріусу на відстань 4,3 світлового року.