Кільця Нептуна
Кільця Нептуна можуть складатися з крижаних часток, покритих силікатами, або з матеріалу на основі вуглецю, — найімовірніше, це він додає їм червонуватий відтінок.
Характеристики кілець[ред. | ред. код]
Відносно вузьке, саме зовнішнє, розташоване в 63 000 км від центра планети — кільце Адамса; кільце Левер'є на відстані 53 000 км від центра та ширше; більш слабке кільце Галле на відстані в 42 000 км. Кільце Араго розташоване на відстані в 57 000 км. Між кільцями Араго і Левер'є розташовується широке кільце Ласселл.
Кільця названі на честь вчених, які зробили вагомий внесок у відкриття та дослідження Нептуна: Джона Адамса, Йоганна Ґалле, Вільяма Ласселла, Урбена Левер'є, Франсуа Араго.
| Назва | Номер кільця | відстань від центра Нептуна до початку кільця | Відстань в радіусах Нептуна | Ширина | Альбедо |
|---|---|---|---|---|---|
| Галле | 1989N3R | 41 900 км | 1.692 | 2000 км | ~15× 10-3 |
| Левер'є | 1989N2R | 53 200 км | 2.148 | 110 км | ~15× 10-3 |
| Ласселл | 1989N4R | 53 200 км | 2.148 | 4000 км | ~15× 10-3 |
| Араго | 1989N4R | 57 000 км | 2.310 | - | - |
| Адамс | 1989N1R | 62 930 км | 2.541 | ~ 50 км | ~15× 10-3 |
Відкриття та дослідження[ред. | ред. код]
Перше кільце Нептуна було виявлено в 1968 році командою астрономів на чолі з Едвардом Гайненом.
Але пізніше вважалося, що це кільце могло бути неповним, дефектним Така думка запанувала після спостереження за покриттям кільцями зірки в 1984 році, коли кільця затьмарили зірку під час її входу в тінь, але не вихід з неї. Зображення «Вояджера-2» від 1989 року розв'язали цю проблему, оскільки було виявлено ще кілька слабких кілець, але з досить масивної структурою.
Найвіддаленіше кільце Адамс, як тепер відомо, містить 5 «дужок» під назвою: «Хоробрість», «Liberté», «Egalité 1», «Egalité 2», і «Fraternité» (Свобода, рівність і братерство)
Наземні спостереження покриття зірок на початку і середині 80-х років показали присутність часткових кілець (дуг чи арок) на відстані декількох радіусів від центра Нептуна. Вояджер виявив систему екваторіальних кругових кілець. Із зовнішнього боку цих кілець на відстані 62 900 км від центра планети виявлено три оптично товсті арки протяжністю 4 градуси, 4 градуси і 10 градусів у кільці по довготі. Зараз відомо 5 арок, що називаються: «Хоробрість», «Liberté», «Egalité 1», «Egalité 2», і «Fraternité» (Свобода, рівність і братерство). Ймовірно, ці арки спостерігалися під час покриття зірок з Землі.
Яскраві арки Нептуна, по всій видимості, є результатом скупчення льоду, який легше будь-якої породи. Лід добре відбиває світло, тому ми й бачимо їх сяйво. Однак питання полягає в тому, чому арки знаходяться саме там, де вони знаходяться. Початкові гіпотези вказували на те, що арки Нептуна можуть пояснюватися вертикальною складовою в орбіті одного з супутників Нептуна - Галатеї. Орбіта Галатеї проходить між двома зовнішніми кільцями. Галатея обертається навколо Нептуна повільніше, ніж кільця. Раніше вважалося, що ця різниця у швидкості і є причиною виникнення яскравих арок. Справа в тому, що кільця обертаються удвічі швидше, ніж Галатея. Це означає, що у трьох орбіт існує певна точка, де одночасно виявляються арка і супутник. Цю точку астрономи називали «точкою резонансу». Група вчених з Southwest Research Institute [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] виявили недавно, що Галатея має ексцентричну орбіту. Тепер астрономи впевнені, що саме це є причиною виникнення яскравих арок Нептуна.
Проте нові дослідження показують, що вплив гравітації Галатеї недостатньо для того, щоб утримувати матеріал кілець у тому становищі, в якому вони є зараз. Спостережувані результати можна пояснити присутністю ще одного супутника Нептуна, який може мати досить малий розмір (до 6 км), і внаслідок цього може бути ще не відкритим. Спостереження з поверхні Землі, опубліковані у 2005 році, показали, що кільця Нептуна набагато менш стабільні, ніж вважалося раніше. Зображення, отримані обсерваторією Кек (Гавайські острови) у 2002 і 2003 роках, показують значні зміни в порівнянні з зображеннями «Вояджера-2». Зокрема, здається, що дуга «Liberté» може зникнути усього через століття
Альбедо всіх кілець дуже низька (менше 10%). Кільця не відображають радіохвилі і виглядають значно яскравіше у розсіяному, ніж у відбитому світлі.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кільця Нептуна |
- Кільця_Нептуна на сайты НАСА [Архівовано 4 червня 2012 у WebCite]
- Новое объяснение арок колец Нептуна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- КОЛЬЦА НЕПТУНА [Архівовано 12 січня 2006 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||
