Медведько Андрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медведько.
Медведько Андрій Олександрович
Народився 27 вересня 1989(1989-09-27) (34 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність військовослужбовець, активіст, громадський діяч

Андрій Олександрович Медведько (нар. 27 вересня 1989) — український громадський діяч, доброволець, член ГО «Спілка ветеранів війни з Росією», кандидат у депутати Київради за 35-м округом 2014 року, один із головних підозрюваних по «справі вбивства Бузини»[1][2]. Член громадської ради НАБУ (2019-2020). Медведько був учасником організації С14.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 вересня 1989 року в Києві. Батько Олександр Олександрович Медведько — водій автокрану, мати Ірина Борисівна — педагог у дитсадку.

2011 закінчив географічний факультет КНУ ім. Шевченка, працював у будівельній компанії «Капітал Спецресурс», спочатку як помічник директора, а потім — як керівник транспортного відділу[3].

З 30 вересня 2019-го — член Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України[4].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З чотирнадцяти років Медведько брав активну участь у політичному житті міста і країни.

Боротьба проти незаконних забудов[ред. | ред. код]

2007 долучився до руху «Збережи старий Київ», брав участь у низці кампаній проти незаконних забудов по всьому Києву, зокрема:

  • захист скверу, вул. Прорізна та на Пейзажній алеї
  • замок Барона на Золотих Воротах
  • пам'ятка архітектури на Малій Житомирській
  • захист від рейдерів Гостиного двору,
  • Печерський Бастіон
  • рейдерська атака на помешкання Ніни Москаленко.

Футбольний турнір для школярів[ред. | ред. код]

2011 року Медведько організовує в Києві «Кубок Молодого Футболу», що пізніше стає всеукраїнським. Мета змагання — пропаганда здорового способу життя серед молоді.

Сніговий колапс (2013)[ред. | ред. код]

Під час снігового колапсу в березні 2013 року організовує службу волонтерів «Рятуй Київ без Попова»[5]. Сотні волонтерів під керівництвом Медведька чистять під'їзди до лікарень та станцій швидкої допомоги, витягують людей з заметів на Житомирській трасі.

Затримання нападників на громадських активістів[ред. | ред. код]

У травні 2013 року відбувся ряд нападів на громадських активістів. Людей вистежували біля їхніх будинків і жорстоко били. Намагалися напасти і на Медведька, але завдяки допомозі друзів злочинців вдалося затримати[6][7]. За даними Активістів, до нападів були причетними співробітники міліції[8].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Улітку 2013 стає виконувачем обов'язків голови Печерської районної організації ВО «Свобода». Наприкінці 2013 року був активним учасником Майдану та замкомендантом Київради. У травні 2014 року балотувався як кандидат до Київради по 35-му виборчому округу[9]. Зайняв на виборах третє місце.

Участь в АТО[ред. | ред. код]

Після виборів вступив до лав добровольчого батальйону особливого призначення «Київ-2», де ніс службу до січня 2015 року. Після цього перевівся до батальйону «Гарпун»[10]. '

Справа вбивства Олеся Бузини[ред. | ред. код]

16 квітня 2015 року біля свого будинку було вбито журналіста Олеся Бузину. Зловмисники втекли на автомобілі, згодом покинувши його на одній із вулиць Києва.

18 червня міністр МВС Арсен Аваков до вироку суду оголосив винними у вбивстві Бузини двох активістів — Андрія Медведька та Дениса Поліщука[11][10]. На суді, що відбувся того ж дня, Медведьку та Поліщуку обрали два місяці тримання в СІЗО як запобіжний захід.[12].

Свідки обвинувачення плуталися в показах щодо опису вбивць та їх транспортного засобу. Свідків захисту, що бачили справжніх убивць, створили фотороботи[13] та дали свідчення міліції, суд заслухати відмовився. Головною підставою затримання хлопців став тест ДНК з речей, які знайшли поряд із місцем злочину. За версією захисту, речі могли бути викрадені міліцією раніше, оскільки до цього у активістів були пограбування.

Основним доказом експертизи ДНК стала жувальна гумка матері Медведька. У справі зазначено, що генетичні матеріали хлопців та «змиви» з ручок машини вбивць не збігаються. Апеляційний суд відмовив у звільненні Медведька з-під варти[14].

25 березня 2016 року суд відпустив Андрія Медведька під особисте зобов'язання[15].

«Свободу патріотам»[ред. | ред. код]

Пройшло багато мітингів на підтримку в'язнів. Депутати, що виступають у підтримку хлопців одягнули на засідання Верховної Ради футболки із зображеннями Медведька та Поліщука, в тому числі Ігор Луценко, Ігор Мосійчук, Борис Філатов, Андрій Іллєнко та Володимир Парасюк[джерело?]. Загальна кількість депутатів у футболках перевищувала два десятки. Після цього розпочався флешмоб з футболками, який підтримали багато зірок та гуртів, таких як: Kozak System, Друга Ріка, Гайдамаки, Тінь Сонця, Кому Вниз, Сокира Перуна, Ірена Карпа, Тартак, Мандри (гурт), Нумер 482 та багато інших[16].

8 серпня 2015 у Києві під стінами СІЗО відбувся концерт за участю відомих виконавців на підтримку підозрюваних[17]. Згодом запобіжний захід змінено на домашній арешт[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хто судить Медведька та Поліщука за вбивство Бузини?. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  2. ↑ Підозрювані у вбивстві Бузини мали політичні амбіції та боролись зі столичними забудовниками. Архів оригіналу за 20 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  3. ↑ Біографія Андрія Медведька. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 11 серпня 2015.
  4. ↑ Результати рейтингового Інтернет-голосування за двох членів Ради громадського контролю. nabu.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
  5. ↑ Київські волонтери за три дні звільнили із снігового полону близько 200 машин
  6. ↑ «Менше треба на акції ходить». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  7. ↑ 5 канал: ПОБИТТЯ ЗА ПОЛІТИКУ? Вуличні бійці на службі владі. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  8. ↑ Активистов «Свободы» в Киеве калечат уголовники с милицейской подготовкой и повадками. ФОТО. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2015.
  9. ↑ Андрій медведько. Кандидат до Київської міської ради. Архів оригіналу за 9 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  10. ↑ а б Аваков: Один із затриманих у справі Бузини раніше служив у спецроті МВС. Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  11. ↑ Аваков заявив про розкриття вбивства Бузини і назвав імена затриманих. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  12. ↑ Історія однієї справи. Як судять «вбивць Бузини». Архів оригіналу за 26 серпня 2015. Процитовано 16 серпня 2015.
  13. ↑ Адвокаты Медведько и Полищука показали фоторобот предполагаемого убийцы Бузины. Архів оригіналу за 17 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  14. ↑ Суд залишив під вартою підозрюваного у вбивстві Бузини Андрія Медведька. Архів оригіналу за 28 липня 2015. Процитовано 16 серпня 2015.
  15. ↑ Суд відпустив підозрюваного у вбивстві Бузини Медведька під особисте зобов'язання. DT.ua. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 28 травня 2020.
  16. ↑ Тамара Шевчук: «Підтримка політв'язнів Андрія Медведька та Дениса Поліщука на „Бандерштаті“». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  17. ↑ У Києві відбувся концерт на підтримку Поліщука та Медведька. Архів оригіналу за 10 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  18. ↑ Печерський суд відмовився направити на психіатричне обстеження підозрюваного у вбивстві Бузини Медведька. Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.

Джерела та статті[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Медведько_Андрій_Олександрович&oldid=38313019