Андрієвський Віктор Никанорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрієвський Віктор Никанорович
Народився 11 листопада 1885(1885-11-11)
Полтава
Помер 15 вересня 1967(1967-09-15) (81 рік)
Дорнштадт, ФРН
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія — Flag of the Ukranian State.svg УНР
Діяльність політик
Alma mater Київський університет[d]
Партія УДХП

Ві́ктор Никано́рович Андріє́вський (11 листопада 1885(18851111), Полтава — 15 вересня 1967, Дорнштадт, ФРН) — громадський діяч, публіцист та педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчивши природничий факультет Київського університету (1907) з 1909-го викладав хімію і товарознавство в Полтавському комерційному училищі.

Співпрацював з часописами «Рідний край», «Сніп», «Літературно-науковий вістник».

Від 1912 р. член «Громади». В 1913–1916 рр. — гласний Полтавського губернського земства. У 1917 р. обраний гласним Полтавської міської думи, а також членом правління губернського учительського союзу.

Співзасновник УДХП (1917), в 1917–1918 — Полтавський губернський комісар народної освіти. Брав участь у реорганізації нижчої школи започаткувавши курси українознавства.

З приходом у 1919-му році до влади більшовиків змушено залишив Полтаву та виїхав до Галичини, де керував проддепартаментом Державного секретаріату ЗУНР.

З 1920 р. на еміграції в ЧСР — працював у культурно-просвітницьких організаціях в таборах для інтернованих у містах Ліберець та Яблонець-над-Нисою. Від 1922 — директор гімназії та референт з культури української громади в Каліші. В червні 1941 був обраний другим заступником голови Українського Національного Комітету у Кракові .

У повоєнні роки мешкав у Німеччині де займався публіцистикою.

Творчість[ред. | ред. код]

  • «З минулого: Від Гетьмана до Директорії; 1917-й рік на Полтавщині» (Берлін, 1921 р.; 2-е вид.: Нью-Йорк, 1963 р.). Мемуари в 2-х томах.
  • «До характеристики українських правих партій» (Берлін, 1921),
  • «Три громади: Спогади з 1885–1917 рр.» (Львів, 1938),
  • «Микола Лисенко» (1942),
  • «Дві віри» (Міттенвальд, 1950),
  • «М. Міхновський: Нарис суспільно-політичної біографії» (Мюнхен, 1950),
  • «Микола Лисенко — батько української музики» (Торонто, 1962).

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]