Антонович Омелян Миколович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Омелян Антонович
Antonowycz om 1943.jpg
Народження 6 лютого 1914(1914-02-06)
м. Долина, Івано-Франківська область
Смерть 28 лютого 2008(2008-02-28) (94 роки)
м. Львів
Поховання
Приналежність OUN-B-01.svg ОУН
Освіта Люблінський католицький університет
Партія Організація українських націоналістів

Омеля́н Мико́лович Антоно́вич (6 лютого 1914(19140206), м. Долина, нині Івано-Франківської області — 28 лютого 2008, м. Львів) — український правник, громадський діяч. Доктор права (1943). Почесний громадянин Львова (2004)[1]. Почесний громадянин Долини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1914 року в Долині на Станіславщині (нині Україна).

Член ОУН з довоєнних часів. Три роки відсидів у польській в'язниці, а також у концтаборі «Заксенгаузен».

Навчався в Академічній гімназії у Львові, гімназії в Перемишлі, католицькому університеті в Любліні, Вищій торговій академії в Познані, Торговій академії в Берліні, на юридичному факультеті Українського університету в Празі.

У грудні 1949 емігрував до США. 1951—1960 — у закордонному представництві УГВР у Вашинґтоні. Водночас 6 років був головою «Об'єднання українців Вашинґтона». Від 1950 року проживав у Вашингтоні. З 1960 займався фермерством.

1980 року разом із дружиною Тетяною заснував благодійну фундацію. Меценати вклали близько трьох мільйонів доларів у реконструкцію нового корпусу Бакалаврської бібліотеки Києво-Могилянської академії, реставрацію будівель бібліотеки імені Стефаника, побудову музею «Бойківщина» в місті Долині, у престижну мистецьку премію, лауреатами якої стали Михайлина Коцюбинська, В'ячеслав Брюховецький, Микола Рябчук, Збігнев Бжезинський, Емма Андієвська. 2002 року коштом Антоновичів встановлено монумент «Борцям за Українську державу» в місті Долина. Тоді ж іменований почесним громадянином Долини.[2] Омелян Антонович став першим переможцем Національного конкурсу «Благодійник року» (2007) у номінації «Приватна особа».

Праці[ред. | ред. код]

  • Омелян Антонович. Спогади. К., 1999.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ухвала №1236 від 29.04.2004. www8.city-adm.lviv.ua. Процитовано 2016-10-08. 
  2. Ровенчак О. Місто має свого ангела-хранителя // Голос України. — 2002. — 25 вересня. — № 175 (2926). — С. 11.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Дзюба І. М. Антонович Омелян Миколович // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2001. — Т. 1 : А. — С. 584. — ISBN 966-02-2075-8.
  2. Крайній І До глибини душі й дна кишені. Уродженець Прикарпаття Омелян Антонович із дружиною Тетяною вклав понад три мільйони доларів, зароблених у США, у реконструкцію бібліотек, будівництво музею «Бойківщина» та винагороди українцям // «Україна Молода». — 2010. — № 136 (27 лип.). — С. 9.
  3. Ярошенко Т. О.  Нова Могилянська бібліотека ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів: [інтерв'ю з директором наукової бібліотеки НаУКМА Т. Ярошенко / записала Юлія Морозюк // Бібліотечний форум України. — 2007. — № 3. — С. 42—44.
  4. Ярошенко Т. О. Хто створив бібліотеку, той створив цілий світ / Тетяна Ярошенко // Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів: матеріали до історії Фундації, листування, грамоти, виступи та лекції лауреатів нагород Антоновичів (1998—2011) / [упоряд.: М. Романюк, Я. Сеник; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника. — Львів; Вашинґтон, 2012. — С. 25—29.

Посилання[ред. | ред. код]