Антонівецька республіка

Антоніве́цька респу́бліка (весна 1943 — весна 1944) — повстанська республіка на Волині, що утворилася навесні 1943 року на визволеній від німців загонами УПА території генеральної воєнної округи УПА-Південь. Адміністративний центр — село Антонівці.

Історія

У березні-квітні 1943 р. між УПА та німецькою окупаційною адміністрацією розпочалася відкрита боротьба. Військові підрозділи ОУН(б) атакували німецькі гарнізони в містах Степані, Висоцьку, Дубровиці, Людвиполі (28 березня), Деражному, Олиці (27 березня), Цумані, Горохові (2 квітня), Острозі, Шумську, Крем'янці, Мізочі, Вербі тощо.

Результатом таких нападів став тимчасовий перехід цих населених пунктів під контроль повстанців, захоплення зброї, продовольства та боєприпасів, конче потрібних в умовах чисельного зростання УПА, звільнення в'язнів із тюрем і таборів.

Формування Антоновецької держави почалося з появою восени 1942 р. на Кременеччині першої сотні УПА під командуванням Івана Климишина (псевдо Крук).

Антонівецька республіка розглядалася місцевим населенням як держава в державі й уособлювала українську владу, яка спроможна їх захистити. Як зазначає Г. Стародубець, «наявність таких „острівців української влади“ вселяла віру в непереможність повстанської армії, підтримувала його моральний дух».

Окупаційна німецька влада часто не насмілювалася йти з нею на конфлікт.

Ситуація для кардинально змінилася з приходом радянських військ навесні 1944 року, коли 22—25 квітня у Гурбенських лісах відбулася велика битва між УПА і Внутрішніми військами НКВС, яким допомагали фронтові частини Червоної армії. Українських повстанців було близько 5000, з яких — біля 1 500 мобілізованих в УПА селян, а 3 500 — вояків регулярних бойових відділів УПА. Сили військ НКВС та армійських підрозділів були значно чисельніші — 35 тис. солдатів. Битва під Гурбами була найбільшою в історії УПА. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена.

У квітні органи НКВС знищили й Антонівці, зорали там землю й посадили ліс. Найнепокірніших мешканців депортували до Сибіру, а 177 родин вивезли до сіл Розділ (зараз Роздол) та Привітне Запорізької області, інших розсіяли по Шумському та Лановецькому районах Тернопілля.

Ліквідація Антонівецької республіки значно послабила повстанський рух в південному регіоні Волині, але не означала його повного розгрому. Цьому сприяли, з одного боку, географічні умови - наявність лісових масивів, ярів, хутірська система у багатьох селах, добре замасковані і завчасно підготовлені землянки, а з іншого, суб’єктивні чинники - допомога з боку куркульства, тобто заможного селянства.

У 1952 р. вийшов указ президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію с. Антонівці у зв'язку з переселенням мешканців у Михайлівський район Запорізької області.

Література

• Баканчук, М. Як зникло село-герой [Текст]: [с. Антонівці на Шумщині] / М. Баканчук // Вільне життя. ― 2011. ― № 81 (14 жовт.). ― С. 6. ― (Трохи історії).
• Беркут, Н. Сумні рядки трагедії під антонівським небом [Текст]: [про трагедію с. Антонівці Шумського р-ну] / Н. Беркут // Тернопільські оголошення. ― 2010. ― 15 верес. ― С. 7 : фот. ― (Резонанс).
• Бурма, В. Антонівці. Біль через роки [Текст]: [доля волин. села, де знаходився табір воєнної округи УПА «Волинь-Південь»] / В. Бурма // Вільне життя. ― 2007. ― 13 жовт. ― С. 3 : фот.
• Гаврилюк, В. Антонівці відроджуються з попелу [Текст]: [про відкр. оновленої експозиції музею просто неба "Штаб ОУН-УПА «Волинь-Південь» поблизу с. Антонівці Шумськ. р-ну] / В. Гаврилюк // Нова Тернопільська газета. ― 2009. ― 16―22 груд. ― С. 3 : фот.
• Гаврилюк, В. Програма «Антонівці-округа» як інтерес до повстанського краю [Текст]: [освячення пам'ят. знака «Табір УПА Південь-Волинь» неподалік с. Антонівці] / В. Гаврилюк // Нова Тернопільська газета. ― 2008. ― 15 жовт. ― С. 3 : фот.

Посилання

Антонівецька республіка [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]