Антуан Мармонтель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антуан Мармонтель
фр. Antoine-François Marmontel[1]
Зображення
Антуан Мармонтель, портрет роботи Léon Bonnat
Основна інформація
Дата народження 18 липня 1816(1816-07-18)[2][3][1]
Місце народження Клермон-Ферран[1]
Дата смерті 16 січня 1898(1898-01-16)[2][3] (81 рік), 17 січня 1898(1898-01-17) (81 рік) або 1898[4]
Місце смерті Париж, Франція[2]
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Франція
Професії піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Освіта Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі Pierre-Joseph-Guillaume Zimmermannd, Victor Dourlend, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Jean-François Le Sueurd
Відомі учні Клод Дебюссі, Жорж Бізе, Ісаак Альбеніс[5], Théodore Duboisd, Émile Paladilhed, Венсан д'Ендіd, Франсіс Планте, Ернест Гіро, Луї Д'ємер, Альбер Лавіньяк, Antoine Simond, Arthur Letondald, Paul Wachsd, Camille Bellaigued, Hilda Thegerströmd і Gustave Gagnond
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону
Автограф Marmontel Antoine-François signature 1894.jpg
CMNS: Файли у Вікісховищі

Антуан Франсуа Мармонтель (фр. Antoine-François Marmontel; 16 липня 1816 — 16 січня 1898) — французький композитор, професор Паризької консерваторії класу фортепіано.

Біографія[ред. | ред. код]

Мармонтель народився 16 липня 1816 року в місті Клермон-Ферран. З 1827 року вчився в Паризької консерваторії грі на фортепіано у П'єра Циммермана, композиції у Фроманталя Галеві та Ж. Ф. Лесюера, гармонії у Віктора Дурлана[fr].

Завдяки своїм здібностям Антуан Мармонтель отримав перші премії із сольфеджіо та фортепіано і 1838 року став уже асистентом професора консерваторії із сольфеджіо, а з 1848 року він допомагав професору Ціммерманну. Мармонтель є одним з найбільших представників французької школи фортепіанної педагогіки другої половини XIX століття. У 18481887 роках був професором Паризької консерваторії. Його учнями стали Жорж Бізе, Клод Дебюссі, Луї Д'ємер, Маргеріт Лонґ, Еміль Вальдтейфель, Франсіс Планте та Антон Симон. Помер 16 січня 1898 року в Парижі.

Музичні твори[ред. | ред. код]

Мармонтель написав велику кількість творів, близько 200 опусів. Серед них ноктюрни та романси, а також етюди, необхідні для його учнів у консерваторії.

  • «L 'Art de déchiffrer» (до збірки увійшли «Сто простих етюдів»).
  • 1847 — «École élémentaire de mécanisme et de style» (складається з 24 етюдів)
  • «étude de mécanisme»
  • «Cinq études de salon»
  • «L 'Art de déchiffrer à quatre mains»
  • 1887 — «Enseignement progressif et rationnel du piano» .

Бібліографія[ред. | ред. код]

Твори Мармонтеля входять до числа найкращих викладацьких робіт XIX століття. Серед них:

  • 1878 — «Les Pianistes célèbres». («Відомі піаністи»)
  • 1880 — «Symphonistes et virtuoses»
  • 1882 — «Virtuoses contemporains». («Сучасні віртуози»)
  • 1884 — «Éléments d'esthétique musicale et considérations sur le beau dans les arts»
  • 1987 — «Histoire du piano et de ses origines»

Фамільні зв'язки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]