Ареколін
Ареколін — психоактивний алкалоїд, який міститься в горіхах пальми Ареки (Areca catechu), частковий агоніст мускаринових та нікотинових рецепторів ацетилхоліну.
Історія[ред. | ред. код]
Ареколін — природний психоактивний алкалоїд, який міститься в горіхах пальми Ареки (Areca catechu), яка є ендеміком в південно-східній Азії, східно-африканському та західно-тихоокеанському узбережжях.
Історія споживання горіхів ареки сягає декількох тисячоліть. Найдавніші докази використання були знайдені в Таїланді. Застосування їх як ліків описано в Дунхуанських рукописах (північно-західний Китай).
В даний період споживання цих горіхів є досить розповсюдженим. Іммігранти з країн Азії привезли їх до Малайського півострова, Південно-Східної Африки та Європи, що посприяло широкому поширенню у всьому світі. Крім того, в Індії горіхи і листя цієї пальми застосовують у буддійських церемоніях, у В'єтнамі використовують у весільних обрядах[1].
Нараховують понад 600 мільйонів споживачів продуктів з горіхів ареки. Це робить ареколін четвертою найбільш використовуваною психоактивною речовиною у світі (після алкоголю, кофеїну та нікотину)[2].
Хімічні властивості[ред. | ред. код]
Перші спроби визначення активних речовин, які містяться в горіхах ареки були зроблені 1822 року. Наразі виявлено більше 60 активних сполук, зокрема, ареколін, арекаїдин, гуаваколін, гуавацин та 12 інших алкалоїдів з основними гетероциклічними структурами піридину або піперидину. Вміст ареколіну в горіхах ареки становить ∼ 0,3-0,6 %.
Вперше цей алкалоїд було виділено в 1888 р. німецьким фармацевтом Е. Янсом з Геттінгена. Ареколін — лужна, безбарвна, масляниста рідина, яка здатна розчинятися у воді, етанолі, ефірі та хлороформі. Його гідробромідна сіль являє собою безбарвні водорозчинні кристали з температурою плавлення 167—168 °C. При кип'ятінні або під дією тиску з соляною кислотою (так само, як і нагріванні з лугами) відбувається його гідроліз до арекаїдину[1].
Фармакологія[ред. | ред. код]
Чистий ареколін — це олія, яку зазвичай вводять у вигляді водорозчинних солей. Він діє як неселективний частковий агоніст мускаринових та нікотинових рецепторів ацетилхоліну (на їх α4 / β2 та α6 / β3 субодиницях). До того ж, у поєднанні з алостеричним модулятором (наприклад, PNU-120696) відбувається активація α7-субодиниці нікотинових рецепторів[2].
Ареколін має широкий діапазон фармакологічних ефектів, впливаючи на ЦНС, серцево-судинну, травну та ендокринну системи, а також викликає певні соматичні ефекти, зокрема гіперсалівацію, гіпотонію, запаморочення, міоз, тремор та брадикардію. Гостра інтоксикація ареколіном може бути послаблена завдяки прийому атропіну або скополаміну[1].
ЦНС[ред. | ред. код]
Ареколін здатний легко перетинати гематоенцефалічний бар'єр. Він має безліч психоактивних властивостей. В залежності від дози та індивідуальної чутливості, виникають позитивні суб'єктивні ефекти, включаючи розслаблення, посилену концентрацію уваги, підвищену працездатність та ейфорію[1].
Появу залежності зазвичай асоціюють з ареколіном. Як і при зловживанні інших психоактивних речовин, може виникати абстинентний синдром, що проявляється як перепади настрою, тривожність, дратівливість та безсоння після припинення прийому даної речовини. Іноді спостерігаються гострі психози з галюцинаціями та манії переслідування при досить частому вживанні горіхів ареки, особливо в людей схильних до психічних захворювань[1].
Оскільки ареколін має високу спорідненість до холінорецепторів, він є релевантним для вивчення хвороби Альцгеймера та її подальшого лікування[3].
Можливим є виникнення екстрапірамідного синдрому, спричинене вживанням горіхів ареки. Це проявляється як ригідність, брадикінезія та тремор щелепи[4].
Ареколін послаблює антиоксидантний захист нейронів, знижуючи в них рівень глутатіону, активності супероксиддисмутази та експресії антиапоптотичного білка Bcl-2, а також посилюючи експресію проапоптотичних білків (цитохром С, Bax, каспази 3 та 9)[5].
Серцево-судинна система[ред. | ред. код]
Ареколін має судинорозширувальну й антитромбозну дію. Крім того, він виявляє антиатерогенні ефекти, які пов'язують із підвищенням рівня NO, білка eNOS, експресії мРНК та зниження рівня інтерлейкіну-8 у плазмі крові.
Також можливим є пригнічення вивільнення прозапальних цитокінів, стимульованих окисненими ліпопротеїнами низької щільності.
Ендокринна система[ред. | ред. код]
Ареколін може стимулювати продукцію тестостерону клітинами Лейдіга. Можливими механізми є задіяння в активації кальцієвих каналів L-типу, збільшенні активності 17-гідроксистероїд дегідрогенази та посиленні експресії стероїдогенного гострого регуляторного білка.
Також виявлено його стимулюючий вплив на адреномедулярну активність та вісь гіпоталамус-гіпофіз-наднирники (ГПН). Головним чином це опосередковується через вивільнення ендогенного кортикотропного рилізинг-фактору (КРФ) та блокуванням входу кальцію в хромафінних клітинах надниркових залоз.
Ареколін може підвищувати імунну реактивність β-ендорфіну в плазмі, що корелює зі збільшенням вмісту пролактину в плазмі[6].
Травна система[ред. | ред. код]
Ареколін може покращувати функції травлення, стимулюючи мускаринові рецептори. Водні екстракти горіхів ареки (0,06 % ареколіну) можуть значно збільшити скорочення гладеньких м'язів шлунка та м'язів дванадцятипалої, клубової та ободової кишок[6].
У ротовій порожнині він піддається нітрозуванню, утворюючи канцерогенні N-нітрозаміни. Тому Міжнародне агентство з дослідження раку класифікує його як засіб Категорії 1 (канцерогенний для людини)[7].
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Метаболізм ареколіну та інших алкалоїдів горіхів ареки є складним і мало вивченим. На даний момент відомо про 11 метаболітів. Три основні метаболічні шляхи включають: гідроліз (за допомогою карбоксилестерази) до арекаїдину, N-окиснення до N-оксиду ареколіну та кон'югацію меркаптурової кислоти до меркаптурової кислоти ареколіну[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д DARK Classics in Chemical Neuroscience: Arecoline [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]. © Andrey D Volgin, ACS Chem Neurosci. 2019 May 15
- ↑ а б Nicotinic Activity of Arecoline, the Psychoactive Element of «Betel Nuts», Suggests a Basis for Habitual Use and Anti-Inflammatory Activity [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.]. ©Roger L Papke, Nicole A Horenstein, Clare Stokes, 2015 Oct 21
- ↑ Physostigmine and arecoline: effects of intravenous infusions in Alzheimer presenile dementia [Архівовано 20 грудня 2020 у Wayback Machine.]. © J E Christie, A Shering, J Ferguson, A I Glen, 1981 Jan
- ↑ Betel nut-induced extrapyramidal syndrome: an unusual drug interaction [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.]. © M Deahl, 1989.
- ↑ Arecoline, a major alkaloid of the areca nut, causes neurotoxicity through enhancement of oxidative stress and suppression of the antioxidant protective system. ©Yu-Tzu Shih, Po See Chen, Chi-Han Wu, Yu-Ting Tseng, Yang-Chang Wu, Yi-Ching Lo, 2010 Nov 30
- ↑ а б The pharmacology, toxicology and potential applications of arecoline: a review [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]. © Yu-Jie Liu, Wei Peng, Mei-Bian Hu, Min Xu, Chun-Jie Wu, 2016 Nov. Epub 2016 Apr 5
- ↑ Arecoline, a major alkaloid of areca nut, inhibits p53, represses DNA repair, and triggers DNA damage response in human epithelial cells [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]. © Yi-Shan Tsai, Ka-Wo Lee, Jau-Ling Huang, Yu-Sen Liu, Suh-Hang Hank Juo, Wen-Rei Kuo, Jan-Gowth Chang, Chang-Shen Lin, Yuh-Jyh Jong, 2008 Jul 30. Epub 2008 May 21
- ↑ A metabolomic approach to the metabolism of the areca nut alkaloids arecoline and arecaidine in the mouse [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.]. © Sarbani Giri, Jeffrey R Idle, Chi Chen, T Mark Zabriskie, Kristopher W Krausz, Frank J Gonzalez, 2006 Jun