Армін Вегнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Армін Вегнер
нім. Armin Theophil Wegner
Армін Вегнер під час Першої світової війни.
Ім'я при народженні нім. Armin Theophil Wegner
Псевдо Johannes Selbdritt[1], Ömer-Tarik[1], Klaus Uhler[1] і Klaus Uhlen
Народився 16 жовтня 1886(1886-10-16)[2][3][…]
Ельберфельдd, Ельберфельдd, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[2][2]
Помер 17 травня 1978(1978-05-17)[2][3][…] (91 рік)
Рим, Італія[2][2]
Країна  Німеччина
Діяльність фотограф, письменник, боєць опору, лікар, автор
Знання мов німецька[3][5]
Учасник Перша світова війна
Військове звання другий лейтенант[d]
У шлюбі з Lola Landaud і Irene Kowaliskad
Діти Michele Wegnerd
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН

Армін Теофіл Вегнер (нім. Armin Theophil Wegner; 16 жовтня 1886, Ельберфельд (нині — Вупперталь), Німецька імперія17 травня 1978, Рим, Італія) — німецький письменник і правозахисник, фотограф, свідок і дослідник Геноциду вірмен в Туреччині, «Праведник народів світу».

Біографія[ред. | ред. код]

Армін Вегнер народився в Ельберфельді. Після захисту дисертації по праву зробив декілька подорожей, а потім вступив на військову службу. Під час Першої світової війни служив медиком, був нагороджений Залізним хрестом. Отримавши військове звання другого лейтенанта, Вегнер незабаром був направлений в Німецький санітарний корпус в Туреччині, який входив до складу підрозділу, який охороняв Багдадську залізницю.

До початку Першої світової війни Багдадська залізниця була побудована тільки частково. На півночі рейки були прокладені до Рас-ель-Айна (за час війни до Нусайбіна), на півдні — від Багдада до Самарри. На будівництві окремих ділянок Багдадської залізниці були задіяні вірменські робочі бригади. У 1915 році вони були повністю знищені младотурками. Вегнер став очевидцем геноциду вірмен і зробив сотні фотографій. В даний час вони є одними з основних фотографічних свідчень геноциду. Ця діяльність викликала невдоволення турецької влади, і на їх вимогу Вегнер був арештований і висланий до Німеччини. Деякі фотографії були конфісковані і знищені, однак він зміг вивезти безліч негативів, сховавши їх у поясному ремені.

Перед початком Паризької мирної конференції 1919 року Вегнер звернувся до її неформального лідера, президента США Вудро Вільсона з проханням допомогти вірменському населенню і домогтися створення незалежної Вірменського держави. Він також опублікував збірку своїх листів з описом геноциду і дослідження положення вірмен в кемалістською Туреччини.

Армін Вегнер став релігійним соціалістом, активно брав участь в пацифістському русі. У 1922 році, коли турки-кемалісти продовжували знищувати вірмен, Вегнер видав книгу «Крик з Арарату» («Der Schrei von Ararat») із закликом надати цивільні права вірменським біженцям. У 1927-1928 рр. Вегнер з дружиною відвідав СРСР, побували вони і в Східній Вірменії, де Вегнер багато спілкувався з біженцями. Після повернення з СРСР Вегнер видав книгу «Five Fingers Over You», де описав політичні насильства більшовиків.

У 1933 році Вегнер звернувся з відкритим листом до Гітлера з пропозицією врятувати Німеччину від найбільшої несправедливості і ганьби, для чого потрібно було припинити недавно розпочаті переслідування євреїв. Сам він після цього піддався гонінням, які привели його до тривалого ув'язнення в концентраційних таборах Заксенгаузен, Бергермор і Ліхтенбург. У 1938 році Вегнер втік до Італії. Після війни залишився жити в Римі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Alloa, Emmanuel, "Afterimages. Belated Witnessing of the Armenian Catastrophe", in Journal of Literature and Trauma Studies 4.1 (2015), 43–54 [on Armin T. Wegner's photographs] https://muse.jhu.edu/article/621137/pdf
  • Tamcke, Martin (ed.). Orientalische Christen und Europa: Kulturbegegnung zwischen Interferenz, Partizipation und Antizipation. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 2012.
  • Armin T. Wegner and the Armenians in Anatolia, 1915. Milan: Guerini e Associati, 1996.
  • Milton, Sybil. "Wegner, Armen T." in Encyclopedia of genocide, vol. 1. Israel W. Charney (ed.) Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 1999, pp. 611–612.
  • Fascism and Democracy in the Human Mind: A Bridge Between Mind and Society — Page 426 by Israel W. Charny

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. а б в г д е ж Deutsche Nationalbibliothek Record #11862993X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б в SNAC — 2010.
  5. CONOR.Sl