Армін Вегнер

Армін Вегнер
нім. Armin Theophil Wegner
Армін Вегнер під час Першої світової війни.
Ім'я при народженні	нім. Armin Theophil Wegner
Псевдо	Johannes Selbdritt, Ömer-Tarik, Klaus Uhler і Klaus Uhlen
Народився	16 жовтня 1886(1886-10-16)[…]  Ельберфельд, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	17 травня 1978(1978-05-17)[…] (91 рік)  Рим, Італія
Країна	Німеччина
Діяльність	фотограф, письменник, боєць опору, лікар, автор
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	другий лейтенант
У шлюбі з	Lola Landaud і Irene Kowaliskad
Діти	Michele Wegnerd
Нагороди	Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Командор ордена За заслуги перед ФРН
Медіафайли у Вікісховищі

Армін Теофіл Вегнер (нім. Armin Theophil Wegner; 16 жовтня 1886, Ельберфельд (нині — Вупперталь), Німецька імперія — 17 травня 1978, Рим, Італія) — німецький письменник і правозахисник, фотограф, свідок і дослідник Геноциду вірмен в Туреччині, «Праведник народів світу».

Біографія

Армін Вегнер народився в Ельберфельді. Після захисту дисертації по праву зробив декілька подорожей, а потім вступив на військову службу. Під час Першої світової війни служив медиком, був нагороджений Залізним хрестом. Отримавши військове звання другого лейтенанта, Вегнер незабаром був направлений в Німецький санітарний корпус в Туреччині, який входив до складу підрозділу, який охороняв Багдадську залізницю.

До початку Першої світової війни Багдадська залізниця була побудована тільки частково. На півночі рейки були прокладені до Рас-ель-Айна (за час війни до Нусайбіна), на півдні — від Багдада до Самарри. На будівництві окремих ділянок Багдадської залізниці були задіяні вірменські робочі бригади. У 1915 році вони були повністю знищені младотурками. Вегнер став очевидцем геноциду вірмен і зробив сотні фотографій. В даний час вони є одними з основних фотографічних свідчень геноциду. Ця діяльність викликала невдоволення турецької влади, і на їх вимогу Вегнер був арештований і висланий до Німеччини. Деякі фотографії були конфісковані і знищені, однак він зміг вивезти безліч негативів, сховавши їх у поясному ремені.

Перед початком Паризької мирної конференції 1919 року Вегнер звернувся до її неформального лідера, президента США Вудро Вільсона з проханням допомогти вірменському населенню і домогтися створення незалежної Вірменського держави. Він також опублікував збірку своїх листів з описом геноциду і дослідження положення вірмен в кемалістською Туреччини.

Армін Вегнер став релігійним соціалістом, активно брав участь в пацифістському русі. У 1922 році, коли турки-кемалісти продовжували знищувати вірмен, Вегнер видав книгу «Крик з Арарату» («Der Schrei von Ararat») із закликом надати цивільні права вірменським біженцям. У 1927-1928 рр. Вегнер з дружиною відвідав СРСР, побували вони і в Східній Вірменії, де Вегнер багато спілкувався з біженцями. Після повернення з СРСР Вегнер видав книгу «Five Fingers Over You», де описав політичні насильства більшовиків.

У 1933 році Вегнер звернувся з відкритим листом до Гітлера з пропозицією врятувати Німеччину від найбільшої несправедливості і ганьби, для чого потрібно було припинити недавно розпочаті переслідування євреїв. Сам він після цього піддався гонінням, які привели його до тривалого ув'язнення в концентраційних таборах Заксенгаузен, Бергермор і Ліхтенбург. У 1938 році Вегнер втік до Італії. Після війни залишився жити в Римі.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Командор ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1956)
• Премія Едуарда фон дер Гайдта (1962)
• Почесне звання «Праведник народів світу» (1967)
• Орден Святого Григорія Просвітителя (Вірменська апостольська церква) (1968)

Література

• Alloa, Emmanuel, "Afterimages. Belated Witnessing of the Armenian Catastrophe", in Journal of Literature and Trauma Studies 4.1 (2015), 43–54 [on Armin T. Wegner's photographs] https://muse.jhu.edu/article/621137/pdf
• Tamcke, Martin (ed.). Orientalische Christen und Europa: Kulturbegegnung zwischen Interferenz, Partizipation und Antizipation. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 2012.
• Armin T. Wegner and the Armenians in Anatolia, 1915. Milan: Guerini e Associati, 1996.
• Milton, Sybil. "Wegner, Armen T." in Encyclopedia of genocide, vol. 1. Israel W. Charney (ed.) Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 1999, pp. 611–612.
• Fascism and Democracy in the Human Mind: A Bridge Between Mind and Society — Page 426 by Israel W. Charny

Посилання

• Фотографії, зроблені Вагнером під час геноциду вірмен [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Лист Вегнера Гітлеру [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
• Товариство «Армін Т. Вегнер» [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Вегнер, Армін [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], Яд ва-Шем (англ.)